Україна після виборів

Олександр МАЙБОРОДА, доктор історичних наук, завідувач відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України

Помаранчева революція в Україні була і несподіваною, і закономірною водночас. Загалом революційні ситуації виникають не тоді, коли низи не хочуть жити по-старому, а верхи не можуть управляти по-старому. Революційна ситуація виникає в разі, коли низи не хочуть жити по-старому, а верхи вважають, що жити так вони ще можуть. Саме така ситуація і склалася в Україні на час президентських виборів 2004 року. Вона довела, що суттєво змінилися політична культура народу, рівень його політичної освіти, психологія. Народ перестав бути звичайним статистом у процесі таємного розподілу влади, що і знайшло вияв в акціях протесту, які завершилися переголосуванням і перемогою Віктора Ющенка.
Що означає ця перемога для України? Зміна влади, зміна лідера, як правило, автоматично не ведуть до зміни умов життя, підвищення добробуту, до вирішення ключових соціальних проблем, але вона, як правило, дає шанс, яким може і мусить скористатися суспільство, в данному випадку – українське.
У чому перевага стратегії помаранчевих, стратеґії Ющенка? В тому, що цю стратегію орієнтовано на наближення України до світових стандартів. При цьому більшість населення думає насамперед про соціальні стандарти – рівні зарплат, пенсій, підтримки знедолених тощо. Але головне, на що орієнтує ця програма, це на наближення України до світового ринку, до сучасного виробництва, до інтеґрації в найрозвинутішу частину світового господарства, оскільки це неминуче позначиться на соціальному статусі країни. Що мається на увазі? По-перше, згортатимуться низько рентабельні підприємства, виникне нагальна потреба у кваліфікованій робочій силі. Для того, щоб Україна змогла вижити в світовій економіці, вона повинна виробляти наукоємну, енерго– і матеріалозберігаючу продукцію на рівні сучасних науково-технічних досягнень.
Все це звичайно стимулюватиме подальше духовне зростання населення, підвищення кваліфікації робочої сили. Крім того, розвиток промисловості неминуче сприятиме інтенсифікації всього народного господарства, зокрема його аграрної галузі. Це, в свою чергу, призведе до зменшення частки аграрного населення в складі трудових ресурсів. Відтак перед цим населенням постане питання про набуття сучасних передових професій. Все це в перспективі обіцяє Україні стрімкий ривок у сім'ю передових демократичних держав світу.
Якою мірою такі процеси можуть позначитися на національних меншинах в Україні? Насамперед інтенсифікація аграрного сектора поставить перед деякими меншинами, які компактно проживають в аграрних реґіонах, ряд соціальних проблем. Вони змушені будуть активніше інтеґруватися в народно-господарський комплекс України, відтак перед ними постануть завдання господарської переорієнтації, набуття нових професій.
Велике і складне питання перед рядом таких меншин полягатиме в зміні мовних орієнтацій, або принаймні в оволодінні тією мовою, якою здійснюватимуться перетворення в українському суспільстві. Зрозуміло, що нині держава більше уваги приділятиме впровадженню в усі сфери життя української мови – мови титульного етносу. Щодо цього національні меншини України не однорідні, і деякі з них давно зрусифіковані в місцях компактного проживання, особливо на півдні і сході України, задовольняються російською мовою, не турбуючись про те, з якою мовою доведеться їм виходити на український ринок робочої сили. Безумовно, залишаючись в рамках рідного реґіону, можна послуговуватися лише російською, проте, маючи намір творити своє життя, досягти кар'єрного росту, змінити соціальний статус, молода людина повинна оволодіти державною мовою. Це одна з новацій, що, можливо, стане найпомітнішою в житті національних меншин.
Ще одна проблема. Одним із завдань помаранчевої революції є гідність людини, зменшення державного тиску на громадянина, відсутність вимог різних політичних поступок. Головним суспільним завданням нині є таке – поставити владу під контроль суспільства, щоб влада не могла примушувати громадські організації, в тому числі й організації національних меншин, демонструвати свою лояльність, здійснювати політичні кроки, потрібні самій владі тощо. Відтак національні меншини безумовно стануть вільнішими в політичному сенсі, а їхні організації меншою мірою залежатимуть від влади, її вимог і забаганок. Це безперечно сприятиме загальній лібералізації суспільної атмосфери.
З другого боку, входження в перспективі України до європейських структур, рух до євроатлантичного співтовариства пожвавить контакти багатьох національних меншин України з їхніми історичними батьківщинами. В цьому відношенні помаранчева революція обіцяє значно активнішу роль національних меншин як з'єднуючої ланки між Україною й історичними батьківщинами. А отже, зростатиме роль меншин у наближенні України до Заходу. З наближенням України до Європейського союзу поступово має лібералізуватися режим пересування людей. У разі, якщо демократичні перетворення в Україні стануть незворотними, і Захід переконається, що в особі України він може бачити країну, яка стала на шлях демократизації, перетворень, яка повністю відмовилася від комуністичного минулого, то меншинам, які нині зазнають труднощів у контактах зі своїми історичними батьківщинами, судячи з усього, вдасться отримати певні преференції для пересування через кордон України.
Безперечно, помаранчева революція загострила питання про міжетнічні відносини в самій Україні. Серед національних меншин України найпотужнішою є російська, на неї припадає левова частка всього етнічного неукраїнського населення, і зосереджена ця меншина переважно у південній і східній частині, в найрозвинутішій частині України. Це теж дуже складна проблема, яку нова влада повинна вирішувати. Якими можуть бути оптимальні моделі її вирішення? Звичайно, російськомовне населення, яке проживає на півдні і сході, налякане перспективами якоїсь вигаданої недругами України насильницької українізації. Це перше. Друге: в Заході вони бачать якогось свого одвічного ворога, хоч Захід зараз нікому не загрожує, принаймні жодна з країн Центрально-Східної Європи, колишнього Радянського Союзу не відчуває загрози з боку Заходу. Як подолати цей психологічний бар'єр, цей страх перед Заходом, перед передовим світом? Звичайно у цих реґіонах зосереджено велику кількість інженерів, науковців, конструкторів, технологів, майстрів своєї справи, які через свої професійні уподобання неминуче мусять бути зацікавлені в тому, щоб наблизитися до передових індустрії, науки, технологій. І наближення України до Заходу неминуче мусить відкрити перед ними нові професійні можливості. Інше питання, в якій мовній формі інтеґруватиметьсяся східна і південна частина України в західний рух України. Ще тривалий час ця частина послуговуватиметься насамперед російською мовою, але життя неминуче поставить перед кожною людиною в Україні завдання оволодіти мовою титульного етносу, українською мовою. Найоптимальніший варіант нині – індивідуальна двомовність конкретних людей. Щоб ми говорили не про реґіони, великі маси людей, професій тощо, а говорили про конкретних людей, і щоб конкретна людина могла реалізувати себе в Україні, володіючи двома мовами – і українською, і російською. Щодо цього я переконаний, нова влада розуміє, що будь-які різкі рухи в мовному питанні можуть викликати тільки внутрішній опір населення.
Ще одне питання – це подолання історичної спадщини психології населення України з метою поступового формування спільної історичної свідомості, усвідомлення спільної історичної долі, попри конфлікти і катаклізми, які відбувалися на українській території, щоб ми дійшли якоїсь спільної ідеологічної оцінки нашого минулого і сформували в українському суспільстві спільну історичну позицію. Велику роль у цьому процесі мають відіграти суспільствознавці, люди, які мають можливості і фахові знання, аби впливати на стан думок населення.
У разі, якщо вдасться здійснити технологічний стрибок в господарському відношенні в Україні, у держави з'являться нові можливості для підтримки національних меншин. Поки, в силу постійного хронічного кризового стану економіки, держава не спроможна надавати меншинам підтримку для розвитку мови, культури, традицій, підтримки їхньої історично-культурної спадщини. Крім того, наближення до світових стандартів поставить перед Україною проблему поглиблення нашої адаптації до світових європейських правових норм щодо захисту й підтримки національних меншин. Будуть вирішені проблеми і з політико-правовим статусом національних меншин, і з політико-правовим статусом народів, які є автохтонними в Україні, насамперед кримськотатарського народу. Щодо цього має бути прийняте відпо-відне законодавство. Поліпшення економічної ситуації в Україні сприятиме створенню можливостей для швидшого облаштування кримськотатарського народу на історичній батьківщині.
Інакше кажучи, помаранчева революція дає нам шанс, вказує шлях, яким мусить іти суспільство. Саме ж суспільство має зрозуміти переваги шляху на Захід над шляхом в Євразію. Безумовно, наша євразійська історія – це наше минуле. Ми не можемо від нього нікуди подітися, ми були змушені жити в складі величезної євразійської імперії, і це наклало певний відбиток на нашу ментальність, звички, підходи до життя. Проте я переконаний, що в житті кожного народу бувають періоди, коли він повинен змінити свою психологію, подолати себе й обрати шлях, який є найраціональнішим, найкориснішим і найперспективнішим і для нього, і для його нащадків.