НЕЗДОЛАННЕ МИНУЛЕ

Тетяна Хорунжа

Іноді здається, що життя в нашій країні – лише проміжок часу між черговими виборами. А вибори – лише привід для численних верств, прошарків, груп та інших формувань й угруповань, привід чіплятися до перехожих (до влади) як незабутній Паніковський і кричати: «Дай мільйон!» При цьому, за безсмертним більшовицьким принципом, щоб оволодіти рухом, його варто очолити. І очолюють, і ведуть, а трудящі, що абсолютно не дивно, йдуть. Національноменшинські ж організації України в цьому випадку нагадують отару, що пересувається як елемент броунівського руху – хаотичного і безглуздого. Зустрічі, круглі столи, конференції, асамблеї в царських палацах – куди завгодно, під будь-яку недолуго сформульовану тему, без можливості реальної розмови і, власне, без потреби в ній, а отже, і без будь-яких наслідків.
Аби не бути голослівною. оприлюдню документи. Маю таку звичку, очевидно професійну, як історик, збирати документальні свідоцтва епохи. Так от. Лист від 18 червня 1999 р. Президентові України Л. Кучмі від Голови Ради національних товариств, який, окрім багато чого іншого, пропонує: «3. Провести в вересні цього року (а рік, як ви, очевидно, пам'ятаєте передвиборний) Другу всеукраїнську Конференцію національних товариств України з метою: а) схвалити проект Закону «Про національно-культурну автономію», б) визначити свою підтримку кандидату на посаду Президента України; Б) розглянути проект Закону «Про національні меншини України»; г) схвалити проект плану розвитку культури національних меншин України на 2000-2005 роки. Будуть розглянуті й інші нагальні питання національних меншин на Конференції, яка пройде 3 дні. Планується запросити до 300 голів національних товариств України. Попередній кошторис – 70 000 гривень. Фінансування бажано одержати з Кабінету Міністрів України. При позитивному вирішенні питання про зазначену Конференцію, буде надано кінцевий кошторис... Втілення в життя наших пропозицій допоможе зберегти в Україні міжнаціональну злагоду, покаже ставлення Держави до своїх громадян – представників національних меншин, підвищать позитивний імідж нашої країни у світі. Це буде мати велике політичне значення напередодні виборів Президента України».
І що? Провели, обговорили, кандидатури на Президента, щоправда, не підтримали (цей прокол організаторів я точно пам'ятаю), смачно поїли. З усіх питань порядку денного віз і нині там.
Часи сплинули – принцип залишився тим самим радянським, нездоланним і незборимим. 25 жовтня цього (так само передвиборного року) той самий голова тої самої невмирущої Ради пише вже віце-прем'єрові пану В'ячеславу Кириленку, що 2-6 грудня має бути проведено Всеукраїнський форум «Всі ми діти твої, Україно». А заходів на тому форумі, як на Сорочинському ярмарку на будь-який смак: всеукраїнська конференція «Національні меншини і розбудова єдиної української політичної нації», гала-концерт у палаці Україна, конференція редакторів національних газет і журналів, круглий стіл «Діалоґ культур», виставка живопису, виставка видань ЗМІ. Кириленкові пропонується все це дійство благословити, давши розпорядження Мінкульту, і очолити оргкомітет, що «надасть акції більшої вагомості і політичного значення, покаже ставлення держави до своїх громадян різного національного походження».
Шановне товариство, що це за «пир во время чумы»? Чи вже в державі немає куди подіти кошти? Ті самі меншини мають достатню кількість проблем, розв'язувати які намагаються за рахунок держави. Нині Президент України доручив Кабінету Міністрів України розробити за участю наукових установ, громадських організацій національних меншин і затвердити до 1 листопада 2005 р. Державну програму зміцнення міжнаціонального миру та злагоди в Україні, запобігання виникненню міжетнічних, міжконфесійних конфліктів, передбачивши, зокрема, конкретні заходи з утвердження ідей міжнаціональної злагоди, толерантності у відносинах між представниками різних національностей і конфесій, підтримки національних культурних традицій, внесення необхідних змін до навчальних програм і планів, проведення відповідних наукових досліджень.
То давайте, як нормальні люди, подамо пропозиції, обговоримо нагальні проблеми і підготуємо реальний план із урахуванням потреб і можливостей. Що ж це за радянські «смотры художественной самодеятельности», коли зосередитися слід на фіксації автентичного фольклору, що відходить разом із носіями у вічність, на розвиткові народних ремесел, аби не зникли вони назавжди (це, до речі, й можливість створити нові робочі місця для народних майстрів). І не випадкові виставки нам потрібні, а галерея в столиці (про що, до речі, йдеться не один рік), де мали б демонструвати своє мистецтво представники різних національностей з різних реґіонів України. А щодо національних ЗМІ, то тут нема чого особливо демонструвати – досягнення не з виставкових, хоч і існує стала думка про те, що проблеми переважно і винятково у відсутності коштів.
Відтак, не нездоланне минуле у формах і методах, а реальне сьогодення і перспективне майбутнє мусить стати нашим пріоритетом. Саме тому в листі від 19 жовтня до нового міністра культури пана Ігоря Ліхового, з яким звернувся КНГУ, зокрема, зазначається: «відповідно до розпорядження Президента України Віктора Ющенка про «створення системи постійного діалогу та взаємодії інститутів громадянського суспільства і органів державної влади та органів місцевого самоврядування», забезпечення відкритості і прозорості дій влади... звертаємося до Вас із проханням надати інформацію про проведення мистецько-культурних заходів національних громад України, передбачених бюджетом на 2005 р.
Наше звернення обумовлено тим, що більшість національних громад при поданні своїх планів до Міністерства отримує необґрунтовані відмови, між тим кошти виділяються на заходи, в яких не бере участь більшість громад і які не є пріоритетними щодо державної етнополітики».
Отож, шановні прохачі, не варто пиляти державні гирі – вони не золоті, а шановні урядовці – будьте обережні: позиція держави щодо нацменшин вимірюється не посіванням грошей на помпезні свята, а виваженим і вчасно прийнятим законодавством і дотриманням його органами виконавчої влади. І не лякайтесь, коли вам кажуть про імідж. Дивіться уважно, чи не спекулюють на цій проблемі ті, хто аж ніяк не може позбутися нездоланного минулого.

До головної сторінки
Контакт
Copyright FORUMN © 2004-2005 // Дізайн та підтримка- О. З.