ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ГРЕКІВ ПРИАЗОВ'Я

Ірина Пономарьова. «Етнічна історія греків Приазов'я (кінець XVIII – початок XXIст.): історико-етнографічне дослідження» (К.: Реферат, 2006, 300 с.).

Я народилась у грецькій, проте цілком асимільованій родині. Джерелом знань про греків для мене була бабуся (за походженням напівгрекиня-напівфранцуженка). Вона знала безліч пісень і співала їх разом із мамою та тіткою (маминою старшою сестрою), готувала смачні страви на столику з маленькими ніжками – трапезі, вміла в'язати і шити, зокрема шила мені ляльок, яскраві різнобарвні покривала з тканих клаптиків. А ще вона вміла скласти піч, ремонтувати взуття…

Між тим походила з дуже небідної родини, вчилася у гімназії, працювала в універсальному магазині, а прожила трагічне життя, побачивши руйнування світу своєї молодості, загибель десь у Франції чоловіка у Першу світову, коханого, що воював на стороні білої гвардії, а з часом і втрати дітей. Вона пам'ятала дореволюційний Маріуполь, що здавався мені іншим містом, на фото виглядала аж надто серйозною маленькою елегантно одягненою жінкою із валиком зібраним волоссям.

Бабуся була сильною і надзвичайно терпимою, розумною – прикладом всього мого життя, і саме вона створила той грецький світ, який згодом вилився у те, що у щойно отриманому паспорті я записала про свою національність – «грекиня». Це, до речі, не викликало великого захоплення у моїй родині.

Чому я згадала про неї саме зараз? Ми жили у світі, де національність і національна традиція були другорядним маркером, легко позбувалися мови, переходячи на російську, власне наші батьки були продуктом радянської епохи, а ми йшли тим самим шляхом. Не гребували своїм походженням, але й не пишалися ним. Саме старші люди, такі як моя і сотні інших бабусь і дідусів, зберігали для нас скарб іншого життя, гідності, самодостатності. І передавали його не прямо – дотично. Але пишаючись ними, ми зберігали у душі той сентимент, що згодом дозволив відтворитися у великий інтерес до минулого нашого народу.

Про все це я думала, читаючи книгу Ірини Пономарьової. Неначе туман спогадів розвіювався перед очима, і поставала історія греків, що після примусової депортації відроджувалися на землях Приазов'я, таких несхожих на рідні кримські.

Історіографія греків України вже чимала, але здебільшого краєзнавча, поповнилася унікальним суто науковим виданням. Ретельно досліджує знаний етнограф етногенез приазовських греків – урумів і румеїв, кожен елемент, з якого складалося національного життя – житло, хліборобську культуру і тваринництво, промисли, товарні відносини, виготовлення будматеріалів і посуду, тканих виробів, гаптування і прикрас. Велику увагу приділено побутуванню національної традиції, ретельно вивчено і описано обряди, пов'язані із повсякденним життям, народженням, весіллям, похованням. Окремо виписано свята і святкові традиції, музику і музичні інструменти, танці. Повною і дбайливо реконструйованою є розповідь про традиційну кухню греків.
Варто зауважити, що використовує при цьому авторка великий етнографічний матеріал польових досліджень кількох поколінь українських і російських етнографів. А тому дослідження охоплює не лише загальний ареал розселення, а й деталізує його за традиціями кожного окремого грецького села, за спільним коренем і локальними відмінностями культур румеїв та урумів.

Монографію Ірини Пономарьової цілком заслужено можна назвати енциклопедією греків Приазов'я. Повнота викладу, максимальність описаних складових національного життя, багатий і різноплановий ілюстративний матеріал й унікальні хронологічні рамки – весь час проживання греків на теренах Приазов'я – роблять це видання безперечно найцін-нішим з того, що маємо в українській етнології грецького народу України.
Вважаю, що було б справедливо, аби Федерація грецьких товариств України висунула дослідження Ірини Пономарьової на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка. Тим більше, що жодного разу національною премією не було підтримане дослідження з історії та етнографії народів України. Я віддаю свій голос «за». Ця книга збагатила, а багато в чому й поновила мою пам'ять, розцвітила її барвами такого непростого й непересічного життя мого народу і розповіла про нього іншим. Розповіла професійно, з любов'ю і глибокою повагою.

Катерина Моро

До головної сторінки
Контакт

Copyright Форум Націй © 2004-2007
Дизайн та підтримка- О. З.