ПРИЇЗДІТЬ У ЯСІНЯ

Міжнаціональний табір «Джерела толерантності» проходив цього року у селищі Ясіня Рухівського району Закарпатської області. Щедрі, добрі, приязні люди цього мальовничого куточку українських Карпат у верхів'ях річки Чорна Тиса та її приток були неодмінною складовою нашого життя і зробили все для того, аби воно стало комфортним. З вдячною пам'яттю про всіх них і Ясіня, що так полюбилися нам, ми розповідаємо про цю місцевість. І хоч наша газета ніколи не друкує рекламних матеріалів, цей ми можемо вважати таким. Ми хочемо, щоб всі ви дізналися про Ясіня і взяли собі за мету, хоч раз у житті відвідати щедрий на людей і красу край.

Ясіня називають іноді столицею гуцулів. Селище, засноване 1583 р. (перша письмова згадка датується 1555 р.), розляглося в долині між Свидовецьким та Чорногорським хребтами на берегах річок Лазещина і Чорна Тиса і знаходиться на відстані 45 км від географічного пункту «Центр Європи». Ясіня обіймають три гірські масиви – Горгани, Свидовець та Чорногірський хребет, зелені ліси, полонини і вершини Карпат: грізний Петрос, ніжна Близниця і найвища гора в Україні – велична Говерла.

Гуцули Ясінів – волелюбний народ – підтримували опришків Олекси Довбуша. Збереглися спогади та назва урочища – Білі Хрести, де ясінянці бачили легендарного ватажка. 1918 р. після розпаду Австро-Угорської імперії тут було підтримано традиції свободи і утворено Гуцульську республіку, столицею якої стали Ясіня, де 8 листопада на віче було проголошено створення Української Народної Ради. Проіснувала вона до окупації краю румунськими військами (червень-липень 1919 р.). У селищі встановлено пам'ятник коменданту Гуцульської республіки Дмитру Климпушу, а його син Орест нині є народним депутатом України.

За Сен-Жерменським договором (1919) Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини. Ясінянці були активними учасниками визвольних змагань, наслідком яких стала 1939 р. Карпатська Україна з центром у Хусті. Кілька міністрів в уряді Карпатської України було родом із Ясінів.
Тут у родині лісоруба 1 вересня 1877 р. народився Олександр Кабалюк, нині більше відомий як преподобний Олексій Карпатський, нетлінні мощі якого зберігаються у Свято-Миколаївському монастирі с. Іза Хустського району.

Гордістю селища є дерев'яна (так звана Струківська) церква, перенесена на нинішнє місце 1824 р. Назагал гуцульські церкви мають хрестоподібну форму і складаються з п'яти зрубів. Центральний зруб ширше бічних (північної та південної), довжина яких трохи менша довжини західного та східного зрубів. Центральний зруб на середині своєї висоти переходить з прямокутної форми у восьмигранну, внаслідок чого і шатрове перекриття його приймає таку ж форму. Однокупольний п'ятизрубний гуцульський храм відрізняється компактністю і стрункістю.

Про церкву Вознесіння існує місцева поетична легенда. Вона оповідає про те, що такий собі гуцул із Яремчі на ім'я Струк пас тут свої отари до пізньої осені. Несподіваний сніг заніс усі дороги. Зігнавши отару в стіг сіна, вівчар пішов додому, а навесні, коли повернувся до Ясінів, побачив не лише неушкоджену отару, а й приплід. В пам'ять цієї події Струк збудував храм, і відтоді в Ясінях почали селитися гуцули. Проте, очевидно, церква у селищі існувала і в давніші часи, про що свідчать ікони XVI ст., які збереглися тут і понині.
Церква Вознесіння займає особливе місце навіть серед гуцульських хрестових споруд і чарує своєю надзвичайною гармонією.

Храм і дзвіниця органічно пов'язані із природою. Ні церква без оточення, ні ландшафт без церкви неможливі. В цьому і полягає гіпнотична чарівність цього витвору мистецтва ясінського гуцульського теслі. З барочним іконостасом XVІІІ ст. із соковитим позолоченим різьбленням неймовірно гармонізовано виглядають стіни церкви, шоколадно-брунатні рублені, гладко обтесані. В апостольскому ряду цікавою є икона «Деісус», де вседержителя написано у яскравому цвітастому одязі. Привертають увагу наївні, оригінальні за живописом ікони «Апостол Петро» і «Апостол Павло», «Параскева П'ятница з житієм». Ікона «Вознесіння» XVI ст., очевидно перша храмова ікона, створена ще на замовлення легендарного Струка.

В Ясінях є ще одна гуцульська церква пізнішого часу, вона розташована у присілку Плетоватому, є й церкви інших конфесій, а незабаром постане новий римо-католицький храм.
Тут живуть люди різних національностей: окрім українців, представлених гуцулами, є румуни, угорці, росіяни, роми. До війни було багато євреїв, про що свідчать єврейський цвинтар неподалік турбази «Високі Карпати», який вважається одним із найбільших у Закарпатті, і старе приміщення синагоги, в якому до недавнього часу містився кінотеатр. На братських могилах воїнів-визволителів у центрі селища багато прізвищ солдатів різних національностей, які навіки полягли у цій землі.

Найвідоміша серед любителів гірських лиж долина Українських Карпат – Драгобрат знаходиться у 18 км від селища, на стику хвойних лісів і альпійської зони, на початку Свидовецького гірського масиву, біля підніжжя гори Стіг. Єдиним населеним пунктом, через який проходять всі шляхи до підніжжя гори і є Ясіня. Проте туризм допоки не став прибутковим бізнесом. Для цього потрібні великі капіталовкладення, а на місцеві кошти покладатися не варто. Багато ясінянців, не маючи роботи вдома, виїжджають на заробітки закордон. Проте надія на краще майбутнє є, адже ставить на березі Чорної Тиси на давньому дідовому ґрунті розкішну колибу пан Василь, колишній інструктор-гірськолижник. І ми сподіваємося, що цієї зими він прийматиме відвідувачів, а серед них обов'язково будуть наші діти.

У невеличких кав'ярнях Ясінів затишно, тут смачно готують і пригощають перфектною кавою максимальною вартістю в 1 гривню. Ну де ще скоштуєш такої? А бануш (гаряча страва з кукурудзяної крупи) у колибі за «Високими Карпатами», а бринза і смажене м'ясо, а житній хліб, пористий, смачний, і такий, що не черствіє, привезений у Київ, упродовж двох тижнів. А довга карпатська цибуля, що нині прикрашає наші кухні, а навесні буде посаджена в землю, і, сподіваємось, приживеться. Шкода лише, що ані в магазинах, ані на ринку немає у продажу виробів народних майстрів, які можна було б придбати на згадку.
На жаль, у селищі немає природного газу, що позначається на комфортності житла, проте на турбазах «Едельвейс» та «Високі Карпати», працюють котельні. Тут ви завжди отримаєте не лише гарячу воду і тепло, а й смачні страви місцевої кухні.

Про «Високі Карпати» скажемо окремо. Директор Іван Олексійович і всі, хто тут працює, люди приязні, доброзичливі, веселі, терпеливі. Вони привітно зустрічали наш інтернаціональний загін. Вони не зважали за складність готувати не лише звичні страви, а ліпити вареники або грецькі чір-чіри на дві сотні чоловік, буквально на ходу засвоювати рецепти народної кухні. А жили ми поруч зі звичайними туристами, яких на турбазі цього літа було багато, і їм теж було весело і цікаво, і вони із задоволенням дивилися на весь той різномовний і різнокультурний гармидер, який супроводжував життя табору. Дякуємо їм усім!

А ще сердечно вдячні пані Марії з історико-краєзнавчого музею, який займає звичайний п'ятикімнатний будиночок. Ціна в нього цілком символічна – 50 копійок. Експозиція зібрана кількома поколіннями. Саме там ми дізналися про багату історію Ясінів, про те чим пишаються і про зникнення чого (особливо народних промислів) дуже шкодують. Адже гуцули природжені будівельники, а їхні домівки свідчать про високий смак і знання народної традиції, а прикрашати інтер'єри орнаментами, кахлями, тканими і вишитими виробами вони вміють, як ніхто.

А що вже говорити про народні строї. Море цвіту, краси, вишуканості і в повсякденному, а найбільше у святковому вбранні. І все це пані Марія великодушно дала нам на український день разом із трембітою, піснею якої завершувалося це свято навколо нічної ватри.
Одне слово, приїздіть в Ясіня! Тут прекрасна природа і чудові люди. Ви відпочинете душею і не забудете цього куточка України ніколи.

Редакція газети «Форум націй»