30-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНКСЬКОЇ ГРУПИ
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
ПРО ВІДЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНИМИ НАГОРОДАМИ УКРАЇНИ ЗАСНОВНИКІВ ТА АКТИВІСТІВ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ГРУПИ СПРИЯННЯ ВИКОНАННЮ ГЕЛЬСІНКСЬКИХ УГОД
-----------------------------
За громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод постановляю:
Нагородити орденом «За мужність» І ступеня
БЕРДНИКА Олеся (Олександра) Павловича
(посмертно)
ВІНСА Петра Георгійовича
ГЕЙКО-МАТУСЕВИЧ Ольгу Дмитрівну
ГОРБАЛЯ Миколу Андрійовича
ГОРИНЯ Михайла Миколайовича
ЗІСЕЛЬСА Йосипа Самойловича
КАЛИНИЧЕНКА Віталія Васильовича
КАНДИБУ Івана Олексійовича (посмертно)
КАРАВАНСЬКОГО Святослава Йосиповича
КРАСІВСЬКОГО Зіновія Михайловича
(посмертно)
ЛЕСІВА Ярослава Васильовича (посмертно)
ЛИТВИНА Юрія Тимоновича (посмертно)
МАЛИНКОВИЧА Володимира Дмитровича
МАРИНОВИЧА Мирослава Франковича
МАРЧЕНКА Валерія Веніаміновича (посмертно)
МАРЧЕНКО Ніну Михайлівну
МАТУСЕВИЧА Миколу Івановича
МЕЛЬНИКА Михайла Спиридоновича (посмертно)
МЕШКО Оксану Яківну (посмертно)
МИХАЙЛЕНКО Ганну Василівну
НІКЛУСА Марта-Олава
ОВСІЄНКА Василя Васильовича
ПЕТРАШ (СІЧКО) Стефанію Василівну
(посмертно)
ПЛЮЩА Леоніда Івановича
ПОПОВИЧ Оксану Зенонівну
(посмертно)
ПЯТКУСА Віктораса
РЕБРИКА Богдана Васильовича
РОЗУМНОГО Петра Павловича
РОМАНЮКА Василя Омеляновича
(Патріарха УПЦ-КП Володимира) (посмертно)
РУБАНА Петра Васильовича
РУДЕНКО Раїсу Панасівну
СВІТЛИЧНУ Надію Олексіївну (посмертно)
СЕНИК Ірину Михайлівну
СІЧКА Василя Петровича (посмертно)
СІЧКА Петра Васильовича
СОКУЛЬСЬКОГО Івана Григоровича (посмертно)
СТРІЛЬЦІВА Василя Степановича (посмертно)
СТРОКАТУ (СТРОКАТОВУ-КАРАВАНСЬКУ) Ніну Антонівну (посмертно)
ТИХОГО Олексія Івановича (посмертно)
ШАБАТУРУ Стефанію Михайлівну
ШЕВЧЕНКА Олеся Євгеновича
ШУМУКА Данила Лаврентійовича (посмертно).
Президент України Віктор ЮЩЕНКО
8 листопада 2006 року
http://www.president.gov.ua/documents/5177.html
-----------------------------
ПОДЯЧНЕ СЛОВО ПІСЛЯ ВРУЧЕННЯ
ОРДЕНА «ЗА МУЖНІСТЬ» 1 СТУПЕНЯ
СЕКРЕТАРІАТ ПРЕЗИДЕНТА, КИЇВ, 9 ЛИСТОПАДА 2006 РОКУ
(ЗАПИС ІЗ ПАМ’ЯТІ)
Мирослав МАРИНОВИЧ
Високоповажний Пане Президенте!
Я маю високу честь сказати подячне слово від імені присутніх тут своїх побратимів, а також родичів тих, хто був невинно убієнний. Ці люди незвично почуваються тут, у приміщенні Секретаріату Президента – їм значно звичніше було б у приймальних відділках міліції та в буцегарнях. Звичайно, кожен з них вірив, що Україна колись вшанує їхню справу, на яку вони пожертвували своє життя. Але ці люди також вміли чекати. Мінялися уряди, парламенти й президенти, але постаті тих державних мужів, від яких вони прийняли б державні відзнаки зі сльозами на очах, щоразу відходили далеко за обрій.
Сьогодні ми прийняли ці відзнаки з Ваших рук, Пане Президенте. Але перш ніж говорити про це, дозвольте згадати про наш Парламент, який прийняв Постанову про відзначення ювілею Української Гельсінкської Групи, що виразно конкурує з Вашим Указом.
Ми не можемо прийняти цю Постанову від тих, хто однією рукою вшановує Українську Гельсінкську Групу, а іншою – провалює проект постанови про вшанування 100-літнього ювілею одного з чільних членів цієї групи – генерала Петра Григоренка. Ми не можемо прийняти цю Постанову від Парламенту, більшість якого все ще називає членів ОУН і воїнів УПА «бандитами» і «всякою нечистю».
Натомість у Вашому випадку, Пане Президенте, ми приймаємо цю відзнаку з рук людини, яка вперше в історії України піднесла вшанування жертв Голодомору на загальнонаціональний рівень і домагається вшанування воїнів УПА. Ми приймаємо цю відзнаку з рук Президента, якого можемо критикувати, а саме в цьому і полягає свобода. Вам можуть дорікати за помилки, але ніхто не може дорікнути Вам за посягання на людську свободу. Для нас, колишніх правозахисників, це має визначальне значення.
Чим ми могли б прислужитися нашому народові сьогодні? У більшості з присутніх на скронях уже сивина, більшість своє уже «відкозакували». Але ми переконані, що моральні принципи, які покликали нас колись до опору, є надзвичайно важливими і сьогодні. По-перше, це велика любов до України, яка керувала нашими діями. Ми бачимо, як бракує цієї любові сьогодні. По-друге, це любов до правди, яка єдина визволяє. Ця любов до правди згодом зібрала нас на Майдані. По-третє, це любов до Бога, який промовляв до нас у тюрмах і таборах по-різному – до когось релігійною, а до когось і секулярною мовою – і люди відгукувались на цей заклик.
Щиро дякуємо, Пане Президенте, за Вашу високу відзнаку, і хай благословить Господь Ваші добрі задуми і починання! На знак нашої вдячності прошу прийняти два скромні подарунки – пам’ятну медаль, випущену Радіо «Свобода» до 30-річного ювілею Української Гельсінкської Групи, і біографічний слівник дисидентів, випущений до цього ювілею Харківською правозахисною групою.
|
