Шановні колеґи! Переконаний, що консолідація українського суспільства має відбутися на фундаменті духовних цінностей. Це ставить для української влади завдання створення організаційних та правових підвалин для цього.

Іван Франко, 150-річний ювілей якого відзначаємо цього року, писав: «Наша мета – витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю, суцільний культурний організм, здібний до самостійного, культурного і політичного життя».

Духовне відродження нації має спиратися на власну правдиву історію, якій належить пройти через серце і душу кожного громадянина, кожної етнічної громади України. Вона має бути без білих плям чи недомовленостей, однаково «своєю» для жителя Києва чи Донецька, Львова чи Сімферополя.

Це – основа для консолідації українського суспільства, запорука постійного громадського діалогу, який має набути інституційних форм, вестися за участю представників різних громад та діаспор. Він дасть змогу досягти консенсусу у найгостріших і найактуальніших проблемах суспільного розвитку нашої країни.

Україна здавна була рідним домом для представників багатьох національностей. На нашій землі мирно співіснували послідовники різних релігійних традицій. І сьогодні Україна є однією з небагатьох пострадянських держав, у якій зберігається міжнаціональний мир. Це одне з найбільших наших надбань, і ми повинні ним дорожити. Наш обов’язок – подальше утвердження міжнаціональної злагоди, запобігання виникненню конфліктів на національному чи релігійному ґрунті. Представники кожного етносу мають почуватися в Україні краще, ніж на своїй історичній батьківщині.

Нам потрібно сформувати стратеґію роботи зі співвітчизниками, які проживають за межами України. Я не сприймаю поділу українців на своїх та зарубіжних. Такого ставлення до своїх громадян немає ні у Франції, ні в Німеччині, ні в інших цивілізованих країнах. Усі ми – українці, діти однієї землі. Наших людей на всіх континентах – десятки мільйонів. Але як Україна захищає їхні інтереси? І як вони допомагають Україні утвердитися у світовому просторі? Важливо створити нову концепцію єднання світового українства, її дієву реалізацію, розробити способи та механізми її наповнення змістом.

Не можу оминути найбільш чутливу для суспільства проблему релігійної сфери – неприродне роз’єднання православних церков України. Незаперечною є необхідність подолання існуючих між найбільшими православними юрисдикціями протиріч та утвердження єдиної помісної соборної первоапостольної православної церкви. Безумовно, її становлення розглядається в загальному контексті розвитку та утвердження національної ідентичності українців. Зважаючи на стратеґічне значення цього питання, держава вправі його активно порушувати та, не втручаючись у внутрішні церковні справи, сприяти його розв’язанню.

Важливим фактором формування суспільних цінностей є мова. Нація не може посісти гідне місце серед провідних країн світу, якщо не дбатиме про свою мову і про її розвиток. Державність української мови має виступати не тільки важливим інтеґруючим чинником, а й слугувати потужним фактором культурно-інформаційної, економічної, політичної безпеки нашої держави.

Держава повинна мати власну прозору, публічну та системну культурну політику, принципом якої має стати забезпечення максимально широкої участі людини та інститутів громадянського суспільства у процесі прийняття рішень, які стосуються культурного життя, поширення і використання продуктів культури, створення умов для повноцінного задоволення культурних, освітньо-інформаційних потреб жителів усіх міст і сіл України.

Українська культура повинна також виконувати потужну репрезентативну функцію, забезпечуючи інтеґрацію України у світовий культурний простір. Через кращі зразки нашої культурної спадщини, твори сучасної культури світ має пізнавати Україну. Слід також вести цивілізований діалог та створити відповідні умови для повернення в Україну культурного надбання нашого народу.

Прес-служба Президента України