У ЩОРСІ БУЛИ ДВІ СИНАГОГИ

Марія ІСАЧЕНКО

У Щорському лісопарку (на Чернігівщині) на місці розстрілу гітлерівцями мирного населення влітку минулого року було відкрито пам'ятник. На гранітній брилі – символи християнської та юдейської релігій (в 1941 – 1942 рр. у місті здійснювалось масове винищення євреїв) і слова: «Всем жертвам той страшной войны. В этой земле покоится прах сотен наших соотечественников, трагически погибших в 1941 – 1943 годах. Да святятся их имена!».
Ініціатива та фінансування спорудження пам'ятника і облаштування спільної могили загиблих належить кінокомпанії «Фільм-Юніон», котра здійснювала на теренах Щорсівщини зйомки фільму про Голокост – «Важкий пісок» (за однойменним романом Анатолія Рибакова).

На церемонію відкриття пам'ятника з Москви прибули продюсер та режисер-постановник майбутньої стрічки – батько і син – Дмитро та Антон Барщевські, кастинґ-директор Дарія Віоліна. Були також присутні представники обласної та районної держадміністрацій, обласної єврейської общини, райради, голова міста, прийшло багато жителів Щорса.
Вони вшанували пам'ять загиблих, запалили поминальні свічки, поклали квіти до підніжжя пам'ятника. Прикордонники здійснили урочистий салют..
Але цим історія не завершується.
Цього літа відомий актор Олександр Феклістов приїздив у Щорс на зйомки фільму (робоча назва «Садівник», студія «Film.Ua»). Знайомлячись з містом, допитливий актор дізнався від старожилів, що в будинку №16 по вулиці Жореса в 60-х рр. минулого століття знаходилася синагога. Як не прикро, для багатьох місцевих жителів це було відкриттям.

Цей будинок спочатку належав Лівшицям, потім – Епштейнам. Молилися у двох кімнатах, чоловіки окремо від жінок, – згадує Олександр Лівшиць. Рабином тоді був Рабинович (батько відомої в районі лікарки Раїси Білозовської).
Під стінами стояли стільці, в кутку – Тора. Чоловіки приходили в спеціальному «молитовному» одязі – таліті. Рабин спочатку говорив молитву на івриті, потім – російською. За ним повторювали присутні.
Архівні документи свідчать, що євреї почали селитися в Кор-жівці (таку назву мав Щорс «при народженні») незабаром після його виникнення – у 1860-х рр.
У газеті «Черниговское слово» за 16 липня 1910 р. Коржівка (на той час перейменована у Сновськ) описувалася так: «Наше местечко, находящееся на берегу реки Сновь, состоит из сотни небольших одноэтажных домиков, образовавших собою тесный круг, среди которого находится небольшая базарная площадь: на базарной площади находится десятка два (исключительно еврейских) лавок, а также две булочных и колбасная.
Местечко наше похоже на небольшое село: в нем с утра до вечера жизнь кипит, как в котле. Все население местечка работает в местном депо: евреи же в большинстве занимаются торговлей, которая здесь находится в цветущем положении».

Із усіх доступних довідкових матеріалів про співвідношення українців і євреїв у Сновську дані вдалося виявити лише в «Енциклопедії українознавства» під редакцією професора Володимира Кубійовича. (Видана «Енциклопедія…» науковим товариством імені Шевченка в Парижі-Нью-Йорку). Згідно з даними видання у Сновську, зокрема, 1926 р. із 6850 жителів 35,5% складали українці, 35,3% – євреї. Тож не дивно, що в місті існували дві синагоги.
Станом на 1939 р. співвідношення населення змінилося: 60 і 36 (відповідно). На цей час синагоги уже не використовувалися за призначенням. В одній із них (вона знаходилася в районі нинішньої вулиці Гомельської) перед війною був кінотеатр.
— При німцях, – згадує житель міста В.В. Плющ, – там діяв самодіяльний театр. Ставили п'єси «Сватання на Гончарівці», «Ой, не ходи, Грицю» та інші. Десь 1942 р. приміщення згоріло від бомби, скинутої з «кукурузника».

Натомість єврейські синагоги почали розміщуватись у приватних спорудах (у вищезгаданому будинку Лівшиця, у будинках Школіка, Фірґера).
— Пам'ятаю, як відзначали свята, читали Тору, молилися, – розповідає Олександр Лівшиць. – Для того, щоб прозвучала молитва, потрібна була присутність десяти чоловік.
Нині така умова у Щорсі не може бути виконана: разом з головою місцевої єврейської общини Марією Письменною ми не нарахували в усьому місті й десяти чистокровних євреїв. (Левову частку єврейського населення було винищено під час окупації). Трохи більше півсотні виявилося тих, хто народився від змішаних шлюбів.
Куди поділася Тора зі щорської синагоги досі невідомо. Деякі старожили кажуть, що її закопали на єврейському кладовищі. Але підтвердження цьому немає…


Авторка висловлює вдячність працівникам
історичного музею за надані матеріали.
Фото автора та з фондів
Щорського історичного музею.

 

До головної сторінки
Контакт

Copyright Форум Націй © 2004-2007
Дизайн та підтримка- О. З.