«АМАЛА–2008»

12–13 вересня 2008 року у Києві в приміщенні театру «Романс» відбувся IX-й Міжнародний фестиваль циганського мистецтва «Амала–2008». Його метою, як сказано у прес-релізі, «є збереження духовної скарбниці циганського народу та розвиток культури національних меншин України. «Амала», в якому починаючи з 2000 р. взяли участь десятки найвідоміших колективів та виконавців України, Росії, Норвегії, Польщі, Молдови, Югославії, Македонії, Іспанії, Румунії, Чехії, Словенії та багатьох інших держав, набув популярності й авторитету серед культурно-мистецьких заходів в Європі». Своїми враження про фестиваль ділиться з читачами відомий ромознавець Валерій Сухомлинов.

Подія, яка мала б стати неординарною у культурному житті столиці, на жаль, з кожним роком все більше і більше перетворюється на звичайний концерт. Хіба що учасники, як завжди, – видатні ромські музиканти, танцюристи і співаки. Експозиція далеко не свіжої літератури, преси і регалій театру «Романс» майже нікого з глядачів не зацікавила. Такий же, не першої свіжості, репертуар змушує найактивніших глядачів залишати залу та йти «розважатися» до кафе, де їх приваблює аж ніяк не кава. Після цього вони повертаються до глядацької зали у більш піднесеному настрої і плутають місця, зчиняючи розбірки, котрі часом пересилюють звуки зі сцени. Розвага, прямо скажу, не з приємних. Але ми власне прийшли, щоб дістати насолоду від прекрасної ромської і не ромської музики у виконанні кращих ромських артистів.

В антракті почув репліку: «Які ж бо вони талановиті, ці цигани!». Так, справді, незалежно від того, звідки прибули виконавці – зі столиці чи з маленького провінційного містечка, знаменитості міжнародного рівня, а такі цього разу були, чи самодіяльний ансамбль – ступінь таланту і майстерності не різко відрізнявся. Тому, хоч організатори не докладали великих зусиль, свято все ж відбулося.

Відбулося у душах і глядачів і самих учасників від спілкування зі справжнім мистецтвом, від щирості і шаленої енергетики виконавців. Щоб отримати насолоду сповна, треба було відвідати будинок культури «Більшовик» і за сумісництвом театр «Романс» і першого, і другого дня, бо програми суттєво відрізнялися. Різнився і склад учасників. Першого дня у другому відділенні дарувало своє мистецтво тріо «Лойко» з Сергієм Ерденком на чолі. Всі добре запам'ятали цього виконавця за роллю колоритного скрипаля у капелюсі із сережкою у вусі з фільму «Табір іде в небо». Глядачі і плакали, і сміялися від душі під звуки двох скрипок, гітари і співу справжніх віртуозів.

Другого дня коло учасників поповнилося ансамблем з Москви «Руска Рома» та колективом ARBAT із Парижа. Сама назва говорить за себе – учасники групи – це колишні москвичі, а солістка Лілія Сальська колись була примадонною знаменитого театру «Ромен». Даруйте, але у Франції вона стала Лілі Росс. До ансамблю «Руска Рома» в мене особливий сентимент. У молодості я працював разом із їхніми батьками.
Дивовижної краси жінки і справжні орли-чоловіки надзвичайно натхненно працювали, не даючи глядачевим долоням відпочити від оплесків.


Москвичі-парижани ARBAT були на висоті. Одна дама, що сиділа замріяно, резюмувала: «Париж є Париж». Але й наші, українські, учасники – сімейний ансамбль Іванцових із містечка Нові Санжари, що на Полтавщині, – теж нікого не залишили байдужими. Вони вже не вперше на фестивалі. Справжня автентика, запальний темперамент і безсумнівний талант усіх самодіяльних, але абсолютно професійних виконавців, змусив глядачів декілька хвилин аплодувати стоячи.

Зачарував усіх в залі і маленький соловейко, ровесник фестивалю і майже щорічний його учасник Славко. Він так професійно виконав пісню, що всі забули про вік співака – на сцені був справжній артист. Шкода тільки, що пісня була англійською, адже в антракті хлопчик прекрасно розмовляв з родичами і знайомими рідною – ромською мовою.

Співак із Сум Володимир Москальов також добре знайомий завсідникам фестивалю «Амала». І завжди в його виступі є родзинка.

Виступили цього року і три покоління музичної родини Чукаленків з Дніпропетровська, а її патріарха – акордеоніста Олександра Чукаленка було нагороджено орденом «Амала». Його онука і донька співака Барона – поза сумнівом талановита дівчина – виглядала аж занадто по-дорослому. Відчувається вже значний наліт «зірковості», тоді як не менш талановиті діти з сімї Іванцових, хоч і виступали професійно, все ж залишалися дітьми. Поп-зірка Барон чомусь виконав дві заяложені пісні зовсім без натхнення і був зустрінутий більш ніж прохолодно. Зрештою, як і театр «Романс», під керівництвом Ігоря Крикунова, котрий аж надто передбачуваний від виступу до виступу. Щоправда пісня В.Івасюка в абсолютному повторі аранжувальної версії, на жаль, покійної американсько-української співачки Квітки Цісик, викликала шквал оплесків, бо дійсно була того варта.
Фестиваль закінчився. Виходячи, глядачі казали : «Мало!»

До головної сторінки
Контакт

Copyright Форум Націй © 2004-2008
Дизайн та підтримка- О. З.