МОНАСТИР ПАНАГІЯ СУМЕЛА – СВЯТИНЯ ПОНТІЙСЬКИХ ГРЕКІВ

Олександр РИБАЛКО,
Київське еллінське братство «Енотіта»

15 серпня 2008 року понад 400 греків з різних країн світу здійснили паломництво до монастиря Панагія Сумела, розташованого неподалік м. Трабзон (Туреччина). Саме тут тривалий час зберігалася велика святиня Понту та всього православного світу – ікона Богородиці Панагія Сумела. У цій подорожі також узяла участь делегація з України. Цей захід вже другий рік поспіль організувала Асоціація грецьких громадських об'єднань Росії та її президент, депутат Держдуми РФ Іван Саввіді.


Дату для паломництва – 15 серпня – обрано невипадково. В цей день у Греції відзначають два свята: Успіння Пресвятої Богородиці (в Україні цей свято припадає на 28 серпня) та день пам'яті ікони Божої Матері Панагія Сумела.

Чому місцем паломництва було обрано саме це місце? Звернімося до історії. Монастир Панагія Сумела (Богородиці Сумелійської) знаходиться в Туреччині на південному узбережжі Чорного моря неподалік від м. Трабзон (колишній Трапезунд) в районі селища Мацука (нинішня назва Мачка) на схилі гори Мелас.

Сама назва «Панагія Сумела» походить від «Панагія» – «Богородиця» та «су Мела», що на одному з понтійських діалектів означає «з гори Мела», «на Чорній горі». Звідси і пішла назва монастиря «Панагія Сумела» – «Богородиця на горі Мела».

Монастир заснували афінські ченці Варнава та Софроній наприкінці IV ст. За переказами, євангеліст Лука написав ікону Богородиці, яка спочатку знаходилась у монастирі в Афінах. Десь 380 р. ікона зникла. І тоді ченцям Варнаві та Софронію з'явилася Богородиця, вказавши її місцезнаходження. Ченці рушили в подорож з Афін до Малої Азії. Вони відшукали ікону на горі Мела неподалік від Трапезунда та возвели на цьому місці монастир. В той час Трапезунд був столицею Понту – однієї з семи провінцій Візантийської імперії. Понт є південно-східною областю Малої Азії, що прилягає на півночі до Чорного моря.
У VI ст. монастир було зруйновано «агарянами» (за припущеннями арабами) та було відроджено стараннями преподобного Христофора у VII ст. Користуючись прихильністю візантійських імператорів та місцевих правителів, Сумельський монастир в епоху Трапезундської імперії (1204–1461) став найвпливовішим і найбагатшим на території Понту.

Навіть після падіння Трапезундської імперії Комнінів 1461 р. привілеї Сумельського монастиря було збережено правителями Оттоманської імперії. Монастир був центром православ'я в Понті і в період панування османів, досягнувши найбільшого свого розвитку в XVIII–XIX ст.

На початку XX ст. ситуація змінилася. На цей час до влади в країні прийшли так звані молодотурки, які почали масово знищувати християн – вірмен, ассирійців і греків. Під час знищення грецького населення Малої Азії турками 1922 р. монастир знелюднів, а 1924 р. його було остаточно зруйновано… Вцілілі греки Понту вимушені були залишити країну. Так понтійські греки опинилися розпорошеними по світу: велика частина їх проживає в Греції, є компактні поселення на півдні Росії, на Кавказі, окремі групи існують в Казахстані, Австралії, Німеччині, великих містах Росії та інших країнах. Сьогодні понтійські греки мешкають також й в Україні. Створено чимало організацій понтійських греків. Але попри своє дисперсне проживання понтійські греки зберегли свої мови. Подібно до приазовських греків, про яких ми вже писали, серед понтійських греків побутують дві мови: ромейська (діалект новогрецької) та урумська (тюркського походження). Зберегли вони також і своє народне вбрання та музичну культуру, найбільш знаковою рисою якої, напевно, є понтійська ліра. Лірарій (гравець на лірі) є ключовою фігурою будь-якого свята. Зазвичай він не тільки грає, а ще й співає, йому допомагає гравець на даулі (барабані), а навколо них створюється коло і починається танок. Так було і під час нашої подорожі.
Ченці монастиря сховали ікону Богородиці Сумелійської та 1931 р. вивезли її до Греції за дозволом турецького уряду. Так образ Богородиці Панагії Сумела знайшов своє нове постійне пристановище в монастирі Неа Сумела (Нова Сумела) в селі Кастанья поблизу Верії, побудованому на кошти греків-понтійців, які оселилися в Греції в 20-х рр. XX ст. після виходу з Понту.

Сьогодні монастир Панагія Сумела в Туреччині знаходиться в не найкращому стані. Багато фресок з ліками святих пошкоджено. Нині тут створено музей, який лише почали реставрувати.
Отже, цього року, як і торік, греки, переважно понтійські, вирушили вклонитися своїй святині на батьківщині своїх предків. Одразу після прибуття до Трабзона на майданчику перед аеропортом залунали чарівні звуки понтійської ліри – кемендже. Лірарії розпочали пісню. Миттєво створилося коло понтійського танцю. В очах присутніх читалися водночас і сум, і радість від зустрічі з землею предків, і гордість за свій народ, який досі береже свої традиції. Як довго йшли до своєї рідної землі її діти…

Першою зупинкою по дорозі до монастиря Панагія Сумела був відомий за понтійськими легендами кам'яний міст «Тріхас то ефірі». Колись давно один майстер вирішив побудувати міст через ріку. Розпочали будівництво, але щоранку міст знаходили зруйнованим. У відчаї майстер взмолився. І було дано йому відповідь, що аби побудувати міст, необхідно принести в жертву когось з рідних. Поміркував майстер. Не міг віддати матір, бо не буде в нього іншої матері. Не міг він віддати батька або брата, бо не буде в нього іншого батька або іншого брата. Вирішив майстер віддати свою дружину, бо можна знайти іншу. Так і вчинив. Відтоді міст міцно стоїть на місці.

Наступною зупинкою було підніжжя гори Мела. Звідси, де вже видно стіни монастиря, вирублені в стіні гори, піднімалися пішки. Попереду йшли представники духовенства з іконою Богородиці Панагія Сумела, яку було написано спецціально до цієї події афонськими монахами. Ікону встановили саме на тому місці монастиря, де вона знаходилася декілька сторіч. Вперше за багато десятків років ікону Богородиці Сумела знову підняли до обителі. За словами Президента Всегрецької Конфедерації понтійських товариств Харлампія Апостолідіса, було здійснено важливий крок на шляху до відновлення історичної справедливості.

У самого входу до монастиря місцевий мешканець грав на лірі зворушливі понтійські мелодії.
На майданчику перед входом до монастиря настоятель Михаїло-Архангельського храму м. Новочеркаськ (Росія) протоієрей Олег Добрінський (Грігоріадіс) відправив молебен в пам'ять про невинно вбитих греків Понту, а також по загиблих внаслідок нещодавнього конфлікту в Південній Осетії. Після хвилини мовчання люди встановили запалені свічки біля стін монастиря. Також запалили спільну свічу, сплетену з 353 тонких свічок в пам'ять про 353 тисяч греків Понту, які стали жертвами ґеноциду 1916–1923 рр. Після цього представники грецьких об'єднань з різних країн вимовили клятву, зобов'язавшись шанувати пам'ять предків і сприяти збереженню понтійських греків. Одразу потому танцювальний колектив «Еллада» ростовського грецького товариства «Танаіс» виконав понтійські танці.
Після відвідування монастиря керівники грецьких товариств із різних країн, що брали участь у цій поїздці, провели засідання та підписали Хартію про взаємовідносини грецьких громадських об'єднань у справі збереження культурної спадщини та консолідації греків, що мешкають в різних країнах світу.
ЗМІ Росії, Греції та Туреччини виявили неабиякий інтерес до цієї події. Іван Саввіді провів імпровізовану прес-конференцію. Він висловив надію, що завдяки цій поїздці турецький уряд побачить, якою духовною цінністю для православних християн є це місце. Він наголосив на тому, що однією з головних цілей даного заходу є привернення уваги до того, в якому стані опинилися православні святині в Туреччині, аби влада країни зрозуміла необхідність їхнього відновлення, зокрема монастиря Панагія Сумела.

Слід зазначити, що влада Туреччини виявила особливу увагу до візиту такої великої кількості прочан, виділивши наряди поліції для супроводу та безпеки.

Особливо важливим є те, що серед учасників поїздки було багато молоді. Таким було побажання організаторів, аби якомога більше саме молодих людей відвідали ці місця, відчули дух єднання з землею, яка є рідною для багатьох з них, поклонилися її святині, згадали жертв ґеноциду, відчували свою відповідальність за збереження традицій свого народу.

Організатори заходу висловили сподівання, що такі щорічні зустрічі понтійських греків на їхній історичній батьківщині стануть традицією.

До головної сторінки
Контакт

Copyright Форум Націй © 2004-2008
Дизайн та підтримка- О. З.