ЖІНКА-ЛЕГЕНДА

20 лютого – останній день роботи у Держкомнаці Тетяни Іванівни Пилипенко. Закінчується епоха. Епоха професіоналів, розпочата Олександром Ємцем, Миколою Шульгою, продовжена Володимиром Євтухом, Володимиром Трощинським. Чого тільки не пережив Комітет за ці роки – незчисленну кількість реорганізацій і таку саме незчисленну кількість випадкових керівників.

І всі ці роки Тетяна Іванівна була душею і мотором справи національного відродження в Україні. Немає в країні керівника національного товариства, працівника виконавчої служби, що займається проблемами національних меншин, депутата профільного комітету Верховної Ради, а ще дипломатів, співробітників міжнародних організацій і представництв, які б не знали її і не цінували б знань, наполегливості, працездатності і душевності. За її участі підготовлено багато урядових законопроектів, написано багато книжок, за її підтримки ми реалізовували свої плани, знаходили розумінням у складних ситуаціях.

Скільки разів піднімала Тетяна Іванівна національну громадськість на захист Комітету, і самим своїм нинішнім існуванням він багато в чому зобов'язаний саме цій невтомній жінці. Неможливо уявити цю установу без Тетяни Іванівни, як неможливо уявити без неї подальшу роботу. Ми стали близькими і навіть рідними людьми за цей час. Те, як Комітет прощається з Тетяною Іванівною, дозволяє розуміти, що епоха високих професіоналів закінчується невдячністю тих, хто залишається.

Незрозуміло, чи довго це триватиме. Але тенденції невтішні. Справжніх знавців і дослідників етнополітики стає дедалі менше, національний рух переживає критичні часи, в законодавчому органі керівництво профільним комітетом отримують за партійною квотою без відповідних знань, законодавчі акти вже не відповідають потребам часу, але на прийняття справжньої концепції етнонаціональної політики надій практично не залишається.

Ми не хочемо, чи не можемо розуміти, що національне питання є нині одним з найгостріших у цілому світі,
і ставитися до його вирішення слід відповідально.

Закінчується епоха, символом якої є ця жінка-легенда.
Ми любимо Вас, Тетяно Іванівно, і наша дружба не закінчується за службовим порогом.
Ми ще довго будемо разом. Щасти Вам у новому житті!

Конґрес національних громад України