ЄВРЕЙСЬКІ ХУДОЖНИКИ – ВИХІДЦІ З ОБЩИН ПОДІЛЛЯ ТА ВОЛИНІ

Леонід САПОЖНІКОВ,
головний редактор
газети «Шабат. Суббота»

До Другої світової у містечках Галичини, Волині та Поділля, а також Східної Польщі, Білорусі й Литви переважала єврейська людність. Свої містечка-острови євреї називали штетлами (штетеле у перекладі з їдиш – містечко). Скільки їх було в тих благословенних краях – Бучач, Шаргород, Бар, Тульчин, Немирів на Поділлі, Бердичів на Волині. По Другій світовій та Голокосту «єврейське містечко» залишилося лише у творах письменників Шолом-Алейхема, Ісака Башевіца Зінґера, Шмуеля Йозефа Аґнона та у творах єврейських художників – вихідців з єврейських громад Поділля й Волині. Творчість єврейських художників, що народилися тут, має глибокі корені єврейської традиції та є невід’ємною складовою єврейського національного мистецтва. Скульптор-монументаліст і портретист Батья Лішанська народилася 1900 р. у містечку Малин. На Землю Ізраїлю приїхала 1910 р. разом із батьками. У 1919–20 рр. навчалась у школі Бецалель, з 1920 до 1923 рр. – у Римській академії мистецтв, а потім – у Берліні й Парижі.

Перший успіх принесла Батьї Лішанській експонована в Берліні серія дерев’яних статуеток «Доброчесність» і «Пробудження», які оспівували натхненність дівочого тіла. З 1929 р., після повернення на Землю Ізраїлю, скульптор поступово перейшла від класичної до вільної творчості в ліпці, але зберегла притаманний її мистецтву психологізм, особливо відчутний у численних портретах – «Портрет матері» і «Портрет батька» (створено 1933 р.), «Портрет Іцхака Бен-Цві» – прем’єр-міністра Ізраїлю, який народився в містечку Оратів на Поділлі (1955).

Монументи Б. Лішанської

Почуттям безвиході пройнятий скульптурний рельєф «Жертви погромів в Україні» (1959), в якому ледве помітні фігури людей поглинає мертве поле. Батья Лішанська – автор ряду монументів, переважно героям війн. У цій серії робіт скульптора, яку вона розпочала ще 1929 р. і продовжувала в 50–70-ті рр., роботи «Пам'ятник синам» (1957) і «В пам’ять синів» (1958).

Скульптор Яаків Лучанський народився 1876 р. у місті Вінниці. 1896 р. вступив до Одеського художнього училища, а з 1903 р. навчався у школі мистецтв у Парижі. У Франції Яаков Лучанський прожив 46 років і в роки Другої світової війни переховувався на фермі на півдні країни. З 1949 р. живе в Ізраїлі у кібуці Гів’ят-Бреннер. Яаков Лучанський дотримувався класичної традиції в мистецтві. Починаючи з скульптурної роботи «Молода дівчина» (1914) і закінчуючи «Спортсменкою» (1972), Лучанський намагався увійти в сучасну реальність виразними образами.

Роботи Я. Лучанського

У роботах Лучанського «Гармоніст» (1920), «Молочник» (1920), «Чекання» (1937), «Розбуджена» (1937) своєрідно втілений естетично-моральний ідеал художника – душевна гармонія. Яаков Лучанський автор численних портретів. Це виразно проявляється в його «Автопортреті» (1964). Художником створено і велику кількість скульптурних рельєфів (наприклад, «Симфонія життя», 1959), анімалістичні роботи: «Кінь» (1931), «Мул» (1954), «Поранений лев» (1953) та багато інших.

Роботи скульптора зберігаються у музеях Ізраїлю, Парижа, Нью-Йорка і в багатьох приватних колекціях. Статуї Яакова Лучанського прикрашають парки в Гів’ат-Бреннер, Рамат-Гані і Парижі. Яаків Лучанський прожив довге життя – 102 роки, але залишився одинаком.

Творчі особистості, що залишили по собі великий художній доробок, вийшли з єврейських сімей, з традиційного життя єврейської громади і зайняли почесне місце в історії – світовій, європейській, ізраїльській, єврейській і українській, адже народилися на цій землі.