СТАН ДОТРИМАННЯ ПРАВ РОМІВ В УКРАЇНІ

З метою дослідження рівня дискримінації, проявів ксенофобських настроїв та стану дотримання прав ромів у трьох областях України та АР Крим у рамках проекту «Вивчення прав людини та боротьба з дискримінацією», що здійснювався Фондом «Чіріклі» з березня 2008 по лютий 2009 р. проведено моніторинґ, основними завданнями якого було:

зібрати первинну інформацію про ситуацію у ромській громаді України; зібрати інформацію про порушення прав ромів (представниками міліції, органами влади, українським населенням тощо), а також випадки дискримінації ромів; вивчити публікації ЗМІ, фіксувати прояви «мови ворожнечі».

За результатами моніторинґу прав ромів у Донецькій, Черкаській, Одеській областях та АР Крим зроблено такі висновки:

1. Дискримінація як сукупність моделей поведінки, спрямованої на обмеження основних прав людини на підставі її належності до певних соціальних, етнічних груп (стиґматизованих або уразливих) відбувається на трьох рівнях: загальнодержавному, інституційному та міжособистістому (побутовому). Перші два рівня регулюються безпосередньо законодавчими та нормативно-правовими актами. Тут порушення прав громадян можуть бути усунені шляхом використання, прийняття нових або внесення поправок до чинних законів і посиленням контролю за дотриманням законодавства. Набагато складніше регулювати це явище у міжособистісних відносинах, оскільки дискримінаційні стереотипи існують на рівні свідомості громадян. Тому вирішення цієї проблеми потребує окремих дій.

2. Дискримінація може реалізуватися як дія або бездіяльність, бути прямою, або опосередкованою.

3. Поняття дискримінації не є чітко визначеним в Україні. Дуже часто самі роми, працівники правоохоронних органів, медичних установ, шкільних закладів, не спроможні дати більш-менш точне визначення дискримінації або сприймають це поняття надто вузько.

4. У повсякденному житті більшість ромів, стикаючись з порушенням своїх конституційних прав, нечасто мислять категоріями дискримінації та стиґми, та зазвичай роми неспроможні захистити свої права.

5. Чинне законодавство України містить деякі правові норми, спрямовані на захист від дискримінації окремих груп населення, зокрема національні меншини. Водночас перелік підстав для захисту від дискримінації в українському законодавстві не є повним і вичерпним.

6. У правозастосовній діяльності судів України загальної юрисдикції майже не використовується Конвенція про захист прав і основних свобод людини та інші міжнародні конвенції, акти, стандарти з дотримання прав людини, ратифіковані Україною, зокрема прецеденти Європейського суду з прав людини, що стримує процес імплементації європейських стандартів прав людини в національне законодавство України, вдосконалення правового захисту від дискримінації.

7. Незважаючи на розвиток процесу демократизації в Україні, нині відбуваються масові порушення прав ромів, нехтування правами людини, приниження людської честі та гідності. Поширеними є порушення статей 11, 21, 24, 35, 37 Конституції України, кримінального законодавства. Не виконується ряд нормативно-правових актів, що спрямовані на захист прав людини, як із сфери міжнародного права, так і ті, що функціонують в рамках національного законодавства, зокрема Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Конвенція з ліквідації всіх форм расової дискримінації тощо.

8. Здебільшого дискримінація в Україні поширена на інституційному та побутовому рівнях. Зараз немає жодної сфери суспільного життя, про яку можна із впевненістю сказати, що в ній існують ефективні механізми запобігання порушенню прав людини, впроваджено надійні заходи протидії дискримінації.

9. Основними сферами, де найчастіше проявляється дискримінація ромів є: праця, охорона здоров’я, освіта, соціальна та правоохоронна сфера. Основними підставами для дискримінації є етнічна приналежність та колір шкіри. Також варто підкреслити подвійну дискримінацію ромських жінок, які дискримінуються в суспільстві як ромки, а в ромському середовищі – як жінки (ґендерна дискримінація).

10. Правоохоронні органи донині зберігають практично необмежені повноваження щодо затримання громадян, незаконного арешту, брутального порушення їхніх прав і свобод. Відтворенню цієї ситуації сприяє низький рівень правової обізнаності серед ромів, зневіра у справедливості й законності, а також недостатній професійний рівень деяких працівників органів внутрішніх справ у галузі прав людини.

Аналіз інформації, отриманої під час реалізації проекту, вказує на те, що порушення прав ромів обумовлені, в першу чергу, неґативним ставленням до цієї категорії громадян з боку працівників міліції середньої та нижчої ланки, представників державних органів влади.

Разом із тим під час проведення тренінґів і спілкування з міліціонерами та державними службовцями організатори стикалися з тим, що практично всі учасники висловлювали тезу «Винний, тому що циган» і вважали ромів однією з найпроблемніших у криміногенному розумінні частиною населення. Більшість співробітників міліції вказували, що їхній практичний досвід роботи свідчить про те, що кримінал є частиною ромського менталітету, і це вимагає відповідного жорстокого реагування з боку міліції.

Зі слів ромів, співробітники міліції (передусім карного розшуку та служби дільничних інспекторів міліції) припускалися образливих висловів щодо ромської спільноти. Разом з тим, зафіксувати подібні факти практично не можливо, що унеможливлює притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників міліції.
Моніторинґ також виявив, що офіційні особи, відповідальні за дотримання законів, та представники судової влади виявилися не обізнаними з основних положень міжнародного права щодо прав людини. Під час моніторинґу посадовці продемонстрували надзвичайно низьку обізнаність щодо статусу міжнародних угод (щодо прав людини та інших), які були ратифіковані Україною.

На сьогодні дефіцит законів і стратеґій залишається, тоді як політика і закони, що наразі існують і покликані стояти на сторожі прав людини, зокрема ромів, зрештою взагалі не використовуються. Фонду «Чіріклі» не відомо про жодну ситуацію, коли судовою владою в Україні було би визнано факт будь-якої форми дискримінації людині ромської національності. Навіть це демонструє сучасний офіційний статус ромів в Україні.

Першочергові заходи у цьому напрямі мусять бути пов’язані з негайним ухваленням закону про боротьбу із дискримінацією і його швидку імплементації до українських реалій. Інші заходи, яких слід вжити найближчим часом, – це розробка та впровадження всебічних десеґрегаційних нормативів щодо шкільної освіти, включаючи усі супутні механізми підтримки зацікавлених сторін системи шкільної освіти, оскільки право ромських дітей на освіту в Україні має бути повністю забезпеченим. Ці та інші заходи, деталізований опис яких вміщено нижче, потребують високого рівня зацікавленості й політичної волі з боку українських урядовців. У світлі вищесказаного, Фонд «Чіріклі» рекомендує Уряду України вжити таких заходів:

1. Найвищим пріоритетом має бути прийняття закону про боротьбу з дискримінацією, який містив би деталізовану інформацію про захист і відповідні процедури, зокрема в усьому, що стосується дискримінації за расовим або етнічним принципом.
2. Вжити ефективних заходів для попередження, виявлення фактів дискримінації за расовими ознаками у системі судової влади та покарання за цей злочин.
3. Забезпечити надання ефективної правової допомоги у випадках дискримінаційних дій проти ромів у сферах освіти, працевлаштування, забезпечення житлом, охорони здоров’я, соціальних послуг і доступу до громадянських прав.
4. Забезпечити безпеку проживання жителів ромських громад і поселень, захистити їхніх жителів від насильницьких виселень як традиційної сеґрегаційної практики місцевих влад.
5. Забезпечити усіх жителів України всіма особистими та іншими документами, необхідними для реалізації ними фундаментальних громадянських, політичних, соціально-економічних прав. Розробити програми щодо забезпечення реєстрацією усіх осіб, які фактично проживають на певній території, та пересвідчитися в тому, що місцева влада не відмовляє ромам у реєстрації.
6. Сприяти виправленню існуючих статистичних даних про забезпечення ромів України соціальними послугами, доступом до освіти, працевлаштування, охорони здоров’я, соціального забезпечення та правосуддя.
7. Розробляти і впроваджувати всебічні тренінґові програми для посадових осіб усіх рівнів з метою забезпечення розуміння державними службовцями міжнародних і національних нормативів, які забороняють дискримінацію, та використання їх у роботі, в т.ч. для забезпечення виконання ними обов’язків щодо захисту громадян України від проявів дискримінації.
8. На всіх рівнях оприлюднити інформацію про боротьбу з расовою дискримінацією ромів, сформувати чітке розуміння того, що толерантного ставлення до проявів расизму в країні не буде ніколи.
9. Забезпечити принципове реагування з боку керівників місцевих органів влади на звернення ромів щодо порушень їхніх прав.
10. Налагодити співпрацю між лідерами ромських громад і представниками УМВС у кожній області та місцях компактного проживання ромів.
11. Включити представників ромських НДО або представників ромських громад до громадських рад при УМВС у кожному реґіоні.

До головної сторінки
Контакт

Copyright Форум Націй © 2004-2009
Дизайн та підтримка- О. З.