НАЙКРАЩЕ З ІСТОРІЇ КРАЮ

Катерина МОРО

«І в географічному, і в символічному розумінні Донбас – окрема спільнота, така сама, як нація, місто чи село. Це простір, прикордоння, де внутрішнє прагнення свободи, дика експлуатація і щоденне насильство змагалися між собою за владу. Подібно до інших спільнот, степ з усією своєю сув'яззю свободи і террору був уявною спільнотою. І подібно до інших спільнот, ця спільнота також обростала міфами. Особливість Донбасу полягає в тому, що, хоч як по-різному сприймали його різні прошарки людності, він зберігав традиційну славу краю свободи і терору...

Упродовж усієї своєї історії Донбас був утіленням свободи, і саме ця свобода визначила вкрай брутальну й жорстоку політичну історію Донбасу». Ціну такої свободи намагається визначити автор – американський історик японського походження Гіроакі Куромія. «Дике поле», козацький край, «український Рур», «Всесоюзная кочегарка» – Донбас зі своїм глибоким підпіллям (в прямому і опосередкованому значенні) давав притулок усім, хто прагнув волі. Приваблений нею і можливостями прикордоння, тут осідав строкатий люд з усієї неосяжної країни, а безжальна економічна експлуатація та міжетнічні сутички ставали частиною повсякденного життя краю. У цій книжці описано трагедії, змарновані життя, державну сваволю, так само, як і народний страх, героїзм, ницість, боягузтво, мужність. Фраґменти доль окремих людей складають картину життя краю, який тероризували не в останнє тому, що цей реґіон символізував свободу. Гіроакі Куромія вважає, що його книжка належить до жанру краєзнавства. Можливо так воно і є, адже наш спротив цьому жанру заснований на розумінні краєзнавства як аматорської справи.

Але можливе саме це – увага до краю, заснована на широкій науковій базі, на великій кількості документів, що знайдені, опрацьовані і запроваджені до наукового обігу людиною, чиє походження і ментальність далекі від наших теренів, дадуть розуміння того, до чого ми ще не дійшли у новому ставленні до історії цілої країни. Історії не як боротьби класів, не пошуку ворогів, особливо в образі Іншого, а історії людини.

Подолання психології страху, якою живиться тоталітарне суспільство, – процес тривалий і болісний. Можливо історична пам'ять про нього гальмує подолання спадщини терору і неволі. Проте вона так само може виступити каталізатором процесу усвідомлення національної ідентичності й людської гідності, громадянської відповідальності, що триває в усіх реґіонах України, об'єднуючи нас не лише спільним великою мірою міфологізованим минулим, а й майбутнім, навчаючи досвіду подолання політичного і правового свавілля.

Народившись у Донбасі, отримавши там освіту, прочитавши багато книжок з його історії, я впевнено рекомендую читачам книжку Гіроакі Куромії «Свобода і терор у Донбасі» як найкраще з історії краю.