БЕРЕЖІМО ТРАДИЦІЮ

Тетяна ХОРУНЖА

Щорічний фестиваль грецької культури «Мега Юрти» зазвичай проводять на початку осені, але цього року дату було змінено. Річ у тім, що небесними покровителями урумського села Стара Карань (урум. Эст’и Карани – суч. Гранітне), де проходило свято, є святі Єлена і Константин, а вшановують їх 3 червня. Колись день святих покровителів був приводом для «панаїру» – престольного свята села.

Ще недавно права проводити панаїр набували лише достойні люди, які робили це під покровительством святих, що опікувалися селом (у моєму рідному Чермалику, наприклад, це святий Ілля) і присвячували батькам, дорогим рідним, що пішли у вічність. У дворі того, хто проводив панаїр, ставили великі столи із лавами, де гості у спільній трапезі пригощалися кашею і м’ясом (його, до речі, готували не лише коштом хазяїна, а й з кожного двору жертували курку, індика або гуску). Подавали на стіл і слабоалкогольний напій – бузу. А потім за селом проводили куреш, де в перших лавах глядачів сиділи бабусі і дідусі – знавці і щирі вболівальники.

Панаїр був святом пам'яті, зустрічі (гості приїздили у рідне село з усіх усюд), підтримки національної традиції, вшанування родинної єдності і сімейних цінностей. Але невблаганний час призвів до того, що майже суцільно в грецьких селах панаїри вже не проводять. Натомість тепер проводять «Мега Юрти» – «Велике свято»). На нього збираються гості з навколишніх сіл, з усієї України, далекого і близького зарубіжжя. Свято, яке проводить Федерація грецьких товариств України, покликане об’єднати народ, не дати йому забути історію і традиції своєї нації, показати, як живуть греки в інших країнах, а представникам історичної Батьківщини засвідчити, що греки в Україні зберігають і розвивають національну ідентичність.

Фестиваль дав можливість почути і побачити самодіяльні колективи, серед яких, на нашу думку, найяскравішим був виступ танцювального ансамблю з Владікавказу (Республіка Аланія), познайомитися з мистецтвом народних майстрів, скуштувати національні страви, а на завершення завзято вболівати на куреші. Але як було б непогано, аби національні страви можна було б навчитися виготовляти саме тут, або купити разом із старовинним рецептом. І традиційні вироби народних майстрів (хоч би ті самі різнокольорові рядна, вишивки, а можливо навіть ковдри) не лише роздивлятися, а й придбати.

І на пам’ять, і зиск, і зацікавлення. Шкода, що у нас, греків, немає «каса маре» – кімнати, де зберігається традиція молдаванами і румунами. А зберегти хотілося б дуже, бо з часом і згадати не буде кому. Тож свято традиції потрібне, і дай Бог йому жити довго і щасливо.

А, до речі, на етнофестивалі «Країна мрій» цього року урумську поезію вперше представляли поетка Кірікія Хавана та поет, перекладач, літературознавець Валерій Кіор. Ми сподіваємося, що це запрошення стало наслідком інтересу громадськості до урумської мови і культури, що активізувалися після виходу в світ посібника з урумської мови.

До головної сторінки
Контакт

Copyright Форум Націй © 2004-2009
Дизайн та підтримка- О. З.