ТЕОРІЯ – КРИТЕРІЙ ДОЦІЛЬНОСТІ

Катерина МОРО

Те, що практика – критерій істини, засвоєно нами давно. Але для чого і кому потрібна істина, зокрема коли йдеться про історичну і політичну науку? Тим більше, що саме у цих галузях соціо-гуманітарного знання з приводу істинності ведуться найзапекліші полеміки. Тим не менше, хоч як намагаються різні політичні сили зробити історію і політологію департаментами по обслуговуванню своїх ідеологічних потреб, обидві науки вперто прокладають шлях до пізнання складних суспільних явищ. І слід сказати, що на цьому шляху ними досягнуто чималих успіхів.

Серед наукових здобутків останніх років помітно виділяється цикл праць «Україна в глобальному світі: історичний досвід та сучасні виклики», висунутий на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки. Авторами колективних монографій, з яких складається цей цикл, виступили співробітники Інституту історії та Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Нам приємно було побачити серед дослідницького колективу імена наших постійних авторів – професорів В. Верстюка, О. Майбороду, Ю. Шаповала, чиї статті та інтерв'ю наші читачі, мабуть, добре пам'ятають.

Висунутий на здобуття премії цикл об'єднує три фундаментальні твори – «Україна: Політична історія. ХХ – початок ХХІ століття» (К., 2007), «Державотворчий процес в Україні» (К., 2007) та «Політична система для України: Історичний досвід і виклики сучасності» (К., 2008). Усі три книги добре знайомі науковій громадськості, значно менше вони відомі пересічному читачеві. Додамо – на жаль, бо кожна з них вміщує результат наполегливого багаторічного наукового пошуку, який завершився глибокими теоретичними історіософськими та політологічними узагальненнями доленосних процесів і подій вітчизняної історії. Усі ці узагальнення є основою для адекватного теоретико-методологічного осмислення сучасної ситуації і визначення перспектив на майбутнє.

Зі сторінок книжок виносиш розуміння важливості застережень від спрощених двокольорових інтерпретацій складних політичних ситуацій минулого. Це особливо важливо в умовах нинішньої політичної кризи, коли у запалі боротьби за владу забуваються жахливі уроки політичної та ідеологічної нетерпимості, нав'язування суспільству батальної агресивної політичної культури, яка змушує політичну свідомість оцінювати суспільство за принципом «наші – не наші».

Чому безвідповідальним політикам інколи вдається налаштовувати одну частину країни проти іншої? Пояснення, мабуть, треба шукати в тій самій однобічності сприйняття навколишнього світу. На жаль, тривалий час такою однобічністю було пройняте й історичне знання. Нинішні умови дають повні можливості для концептуального плюралізму і вивільнення науки з ідеологічних канонів та штампів. Результат – спільна праця дослідників, які у своїй роботі керуються винятково науковими вимогами та критеріями.

У передмові до «Політичної історії» чітко визначено наукове кредо, яким керувалися її автори, – «критерієм істини в науці є доказ». Справедливо буде сказати, що цього принципу дотримано авторами усіх трьох монографій. Усі висунуті ними положення обґрунтовані достовірними фактами, взятими з різноманітних джерел. Тим самим текстам надано належної ілюстративності, яка супроводжує глибоку концептуальну проробку тенденцій історичного процесу у його політичному, етнополітичному, державотворчому та націотворчому проявах.

Авторами зроблено анатомію і гірких поразок та невдач на цьому шляху, і тріумфального його завершення творенням незалежної держави та політичної системи суспільства. Актуальність дослідження взаємовідносин між державою і суспільством полягає у необхідності дати наукову оцінку чинній політичній системі з тим, щоб її трансформаційні зміни відбувалися з урахуванням як помилок, так і здобутків, а ціна таких змін була б не надто дорогою.

У циклі праць червоною ниткою проходить тема взаємозв'язку між національними політичними традиціями і практикою сучасного політичного процесу в Україні. Вченими дано ґрунтовні відповіді на запитання, чому попередні спроби державотворення і політичної модернізації зазнавали невдачі – через консерватизм масової свідомості, негативну дію особистих і групових інтересів, через слабкість політичної еліти.

На жаль, щось подібне можна побачити і в сьогоднішній Україні. Залишається сподіватися, що уроки минулого будуть вивчені нашими можновладцями, або хоча б прочитані на сторінках наукових творів. Тоді буде надія на те, що політичні рішення будуть прийматися виходячи із суспільної доцільності, осмисленої через історичний досвід народу.