«ЗДЕСЬ БУДЕТ… ЗАЛОЖЕН»

Тетяна ХОРУНЖА

1 жовтня голова «Сохнуту» Натан Щаранський, покладаючи квіти до монументу жертвам Бабиного Яру, зауважив: «У світлі постійних спроб послабити пам’ять трагедії Бабиного Яру, ми разом із єврейською громадою України закликаємо зміцнювати статус меморіалу в Бабиному Яру». А напередодні президент фонду, створеного для будівництва Меморіального комплексу «Бабин Яр», Ігор Коломойський запропонував раз і назавжди вирішити це питання. А тому, сказав президент, «на наступному тижні буде офіційно оголошено міжнародний конкурс на проект меморіального комплексу «Бабин Яр», що буде гідним пам’яті загиблих» і зауважив, що «ми спробуємо провести конкурс у максимально стислий термін і розпочати будівництво». Ігор Коломойський акцентував увагу на тому, що «ми мусимо повернути пам’ять про сотні тисяч загиблих, поки живими є ті, хто бачив і знав, що таке Бабин Яр. І мусимо зробити це негайно». Місто майбутнього будівництва можна побачити на плані.

Що власне спонукало єврейських достойників мати сумнів щодо нашої пам’яті і так поспішати з черговою спробою будівництва в Бабиному Яру? Адже під тиском української громадськості було спочатку прийнято постанову Кабміну від 1 березня 2007 р. «Про Державний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр», якою «комплекс пам’яток в урочищі Бабин Яр у м. Києві було оголошено Державним історико-меморіальним заповідником, потім вийшло розпорядження Кабміну від 25 червня 2008 р. про передачу Державного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» до сфери управління Інституту національної пам’яті. Нарешті й це розпорядження було виконано.

Розроблено і на високого рівня наукових зібраннях найвідомішими профільними інститути Національної Академії наук України підтримано і схвалено наукову концепцію заповідника. Вперше в новітній історії України розпочато фундаментальне наукове дослідження історії Бабиного Яру і публікація документального, фото- і картографічного матеріалу – вийшла друком перша книга багатотомного видання «Бабий Яр: человек, власть, история». Безумовно, все це відбувається непросто, час спливає, рішення виконуються повільно, а де в чому й зовсім не виконуються. Але в цілому можна було б вважати, що все розвивається еволюційним шляхом, більше того, шляхом науково пошуку, а не дилетантських розвідок.

Але головне, як на сьогодні, полягає в тому, що територія заповідника – це земля. Земля, яка за часів панування у Києві команди мера Черновецького стала ласим шматком навіть у таких, здавалося б, недоступних для розрахунків місцях. До речі, зауважимо, що Мінкульт, в юрисдикції якого донедавна перебував заповідник, вже звертався до Київської держадміністрації з проханням передати територію заповідника у його постійне користування і… отримав неґативну відповідь. Земля, як виявилося, готувалася для іншого використання.

17 вересня Київрада на своєму засіданні затвердила схему розміщення готелів у місті на період до 2020 р. За підтримку відповідного рішення проголосували 67 депутатів. За словами депутата Київради Сергія Мельника у поданих депутатам документах була відсутня адресна програма новобудов – її роздали лише на вимогу депутатів від БЮТу. Так стало відомо про можливе будівництво готелю «Бабин Яр за адресою: вулиця Мельникова, 52–54. Місце розташування можна побачити на плані.

Ефект від такого повідомлення був приголомшливий і мав світовий резонанс. Органи влади почали «путаться в показаниях». У Київраді пояснювали, що земля під будівництво не відводилася, а клопотання про відвід зазначеної ділянки ніхто не подавав.

Пан Черновецький в «праведном гневе» заявив, що інформація про те, що на території Бабиного Яру нібито планувалося будівництво, є брутальною провокацією. Потім щоправда зауважив, що йшлося винятково про затвердження схем розташування готелів при підготовці до Евро-2012, хоч на копії проекту рішення чітко видно напис: «Схеми загальні (земля)(!)». За повідомленнями преси, мер начебто наклав вето на рішення Київради і урочисто проголосив, що (дослівно) «Киевсовет и горадминистрация, которую я возглавляю, ни разу не принимали решений о выделении земельных участков вблизи национальных святынь». Але спочатку він переконував президента ЄКУ, що адреси, яка так обурила громадськість, у документі немає (?!).

То чому йняти віри? І як розуміти ефемізм «вблизи национальных святынь»? А дозвіл на будівництво центру «Спадщина» було дано на території «вблизи» чего? Цілком очевидно, що декларації мера і його вето – це не офіційний документ, проголосований Київрадою, який назавжди закривав би дорогу тим, хто має цілком примітивні відносини зі своїм сумлінням і будувати готовий будь-де. Відтак не визначені межі заповідника дозволяють розглядати його територію як предметом купівлі-продажу.

У такій ситуації будувати у заповіднику можуть усі, хто виявить бажання увічнити свій сеґмент пам’яті цієї стражденної землі. Нещодавно ми писали про недолугий знак, присвячений загиблим ромам. Тепер пан Коломойський хоче негайно реалізувати свої плани.

Між тим, слава Богу, у нас є державне розуміння спільної пам’яті. У зверненні з нагоди 68-х роковин трагедії Бабиного Яру Президент України Віктор Ющенко чітко висловив не лише свою позицію, а й позицію всіх українців: «Меморіал Бабиного Яру – священний. Українська держава не допустить будь-якого осквернення пам’яті наших співвітчизників і дбатиме про належний захист місця їхнього вічного спокою. Ідучи в майбутнє, пам’ятаймо про своїх загиблих, про страшну ціну, яку ми заплатили за право бути вільними й незалежними».

У ситуації, що склалася, надзвичайно важливим і своєчасним є указ Президента від 5 жовтня «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами трагедії Бабиного Яру».

Тут чітко визначено необхідність «забезпечити прискорення розробки та затвердження до 1 січня 2010 р. генерального плану розвитку Державного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», фінансування проектних робіт та будівництва меморіального музею Державного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр». А Київській міській державній адміністрації пропонується «невідкладно вирішити в установленому порядку питання щодо надання у постійне користування Державному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» земельної ділянки для функціонування та обслуговування заповідника».

Сподіваємося, що нарешті, маючи всі законні підстави, Інститут національної пам’яті зупинить зазіхання на землю Бабиного Яру, зупинить ґлобальні приватні ініціативи і реалізує указ Президента України, що акумулює наші надії і сподівання.