ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

Наталія БАКУЛІНА, директор табору
«Джерела толерантності»

Однією з актуальних задач сучасної освіти є формування національної свідомості та толерантного, свідомого, зацікавленого ставлення до інших культур. Нині виховання національної свідомості є не просто одним із пріоритетних напрямів освіти і виховання, цей процес є засобом синтезу етнічної та загальнолюдської системи цінностей. Тому, виховуючи молоде покоління у полікультурному середовищі на національному ґрунті, ми сприяємо кращому розумінню своєї культури, її місці та ролі серед світових культур і вчимо вільно підтримувати комунікацію в них.

Про важливість проблеми свідчить розроблена 1995 р. ЮНЕСКО Декларація принципів толерантності. В ній визначено поняття толерантності та шляхи її формування: «толерантність означає повагу, прийняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення особистості людини». Також зазначається, що «формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань», а «виховання в дусі толерантності слід розглядати як невідкладну задачу, у зв’язку з чим необхідно сприяти розробці навчальних методик для формування толерантності на систематичній та раціональній основі».

Процес формування культурного усвідомлення передбачає розвиток у молодому поколінні:
• розуміння того, що поведінка людини обумовлена такими соціальними відмінностями, як вік, стать, соціальний стан, місце проживання, національність, тобто є культурно обумовленою;
• здібності усвідомлювати свою власну культурно обумовлену позицію; готовність зберігати власне обличчя, власну національну своєрідність, а також уміння пояснити іншим особливості своєї культури;
• інтересу до іншої культури, уміння оцінювати її гідність; виховання доброзичливого, зацікавленого ставлення до людей, які належать до іншої культури; запобігання расових забобонів;
• уміння налагоджувати та підтримувати контакти з представниками різних соціальних груп, різних культур, носіями різних мов; здійснювати міжкультурну взаємодію; розуміти користь взаємозбагачення;
• розуміння того, що слова та фрази мови мають культурний підтекст, знання якого є важливим для спілкування;
• уміння дотримуватися відповідних правил суспільної поведінки, взаємно враховувати соціальні та національні особливості учасників комунікації; культурний підтекст слів, фраз, якими обмінюються носії різних мов.

Важливим аспектом формування толерантного ставлення до представників інших національностей є попередження та подолання неґативних етнічних стереотипів як різновиду соціальних стереотипів. Адже відомо, що соціальний стереотип – «спрощене, схематизоване, часто перекручене, характерне для сфери буденної свідомості уявлення про будь-який соціальний об’єкт (групу, людину, яка належить до тієї чи іншої соціальної спільноти тощо)». Вчені вважають, що соціальні стереотипи, у тому числі й етнічні, «як певні образи, психологічні установки засвоюються дітьми у досить ранньому (ще в дошкільному) віці та практично впродовж довготривалого часу замінюють їм знання про ті реальні явища та дійсні якості соціальних груп, яких вони стосуються».

Отже, маємо всі підстави вважати вкрай актуальним здійснення на теренах України міжнаціонального міжнародного проекту «Джерела толерантності», який реалізується у формі дитячого табору та клубів. Цей проект спрямовано на виховання міжнаціональної самосвідомості, толерантних міжнаціональних і міжконфесійних стосунків, відродження традицій, боротьбу з ксенофобією, він стає на захист культурної спадщини, є соціальною підтримкою національних громад. В цьому сенсі проект сприяє вирішенню однієї з ґлобальним проблем людства – формуванню людини як універсального суб’єкта культури. Адже в період ґлобалізації одним із основних завдань людства є збереження культурного різноманіття, а це, можливо «лише у формі збереження історичної пам’яті, традицій, культурних об’єктів, через спадкоємність системи освіти, через збереження, розвиток та входження в повсякденне життя кожної людини всіх сфер духовного виробництва – моралі, релігії, мистецтва, філософії, науки».

Для організації проекту, зокрема табору, було проведено ґрунтовну методичну роботу: розроблено різні методи і прийоми роботи відповідно до віку та національної специфіки, запропоновано широкий спектр форм організації учасників для створення відповідного полікультурного середовища. Ретельно розроблявся зміст усіх складових навчально-виховного процесу впродовж кожного дня табору і всієї зміни, реалізація якого була спрямована на розвиток вище згаданих навичок та умінь. Цього року міжнародний міжнаціональний табір «Джерела толерантності» проходив з 9 по 26 серпня у мальовничому Закарпатті, у селищі Ясіня Рахівського району, серед найвищих вершин України. Табір гостинно прийняв пансіонат «Високі Карпати».

У проекті брали участь 186 дітей різних національностей, з усіх реґіонів України та представники Молдови і Білорусі.

У барвистому полікультурному вінку табору були присутні ассирійці, афганці, білоруси, болгари, вірмени, греки, євреї, іракці, корейці, кримські татари, молдовани, німці, поляки, роми, росіяни, румуни, волзькі татари, українці та чеченці. Педагогічний колектив табору був не менш багатонаціональним, адже з дітьми табору працювали також фахівці – представники різних етносів України і Молдови – білоруси, болгари, вірмени, греки, євреї, кримські татари, молдавани, німці, поляки, росіяни, румуни, татари та українці. Як завжди, учасники табору об’єднувались у загони за віковим і міжнаціональним принципом, якими керували вихователі з різних національних громад.

Традиційно програма табору відповідала концепції роботи проекту – «занурення в національну культуру». Відповідно до неї було розроблено графік проведення національних днів, структуру кожного дня, методи та прийоми роботи, різні форми організації та проведення всіх заходів табору. Так, було проведено грецький, болгарський, український, кримськотатарський, польський, вірменський, білоруський, молдавський, німецький, єврейський, російський і румунський, національні дні. Проведено день пам’яті та день прав людини, день незалежності України, екскурсії до центру Європи, на солоні озера та підкорення найвищої вершини України – Говерли, яскраві відкриття і закриття табору. У таборі працювало сімнадцять гуртків: журналістський, вокально-інструментальний, вокальний, дискусійний, відеопроект, «очумілі» ручки, малювання, танцювальний, туристичний, театральний, психологічний, «що?де?коли?», фотостудія, спортивні гуртки з бадмінтону, волейболу, футболу, настільного тенісу тощо.

Впродовж зміни проводилися заняття з подолання стереотипів, розуміння себе та іншого, різноманітні тренінґи, форум-театр тощо. Кожний день видався неповторним і насиченим, яскравим і цікавим дітям і дорослим, а також місцевому населенню, яке, як відомо відзначається багатокультурністю і толерантністю.
Сподіваюсь, що закладені основи матимуть розвиток як на рівні особистості, так і на рівні нашого суспільства та позитивно впливатимуть на становлення нашої держави.