ПАМ’ЯТНИЙ ЗНАК НА ЧЕСТЬ ХУТОРА

Марія ІСАЧЕНКО

Скільки знайдеться на Чернігівщині покинутих хуторів, назви яких залишилися хіба що в архівах та в пам’яті небагатьох нащадків… Щасливим винятком є хутір Баланін, що на Бахмаччині. Дарма, що проіснував півстоліття – починаючи з 1929 р., коли селяни – в надії отримати земельний наділ площею 70 соток – переселялися із села Курінь у нове, необжите місце.

Дякуючи зусиллям колишньої завідуючої бібліотекою с. Зеленівка Мотрони Лапи (вона прожила на хуторі 19 років), пам’ять про Баланін не загубиться серед швидкоплинних подій. Мотрона Миколаївна впродовж років збирала відомості про кожну з 33 родин, що мешкали на хуторі. В результаті нею була написана історія Баланіна, ілюстрована фотографіями різних часів. За ініціативи Мотрони Лапи на місці колишнього поселення відбуваються ювілейні зустрічі нащадків хуторян. Перша – 1999 року – коли минуло 20 років відтоді, як останній корінний житель залишив «посьолок» (так місцеві називали хутір). У нинішньому році минуло 30. І знову на зустріч з’їхалися баланінці. Були представники місцевої влади, запрошувалися самодіяльні колективи з усієї області. Ведуча телепрограми «Надвечір’я» Тамара Щербатюк приїхала зі знімальною групою.

Бажаним гостем на урочистостях був генерал-майор у відставці Олександр Сипливий – онук одного із засновників Баланіна (нині мешкає у Броварах): за його ініціативи і матеріальної підтримки цього літа тут було встановлено пам’ятний знак. На ньому читаємо: «В пам’ять про всіх, хто мешкав в х. Баланін з 1929 по1979 рік встановлено цей знак. На відстані 700 м від цього знаку і 800 м від Баланінського кладовища було розташовано хутір Баланін. В хуторі в 60–70 роках знаходилися 33 двори, в яких проживали такі сім’ї…». І далі – перелік прізвищ.

Учасники цьогорічної зустрічі відвідали відтворену Мотроною Лапою «баланінську хату» – з тодішніми предметами вжитку і фотографіями майже столітньої давності. Звучали пісні на честь хуторян, місцеві поети читали присвячені Баланіну вірші.

Згадую про це і мимоволі думаю про інші покинуті хутори, про людей, які неодмінно приїхали б у них –
на зустріч зі своїм минулим…

Фото Олександра КРУМКАЧА