ПОЛИНОВА ПРАВДА ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА

Видавничий дім «Києво-Могилянська академія» 28 жовтня презентував книжку Євгена Сверстюка «Правда полинова». Євген Сверстюк – есеїст, літературознавець, поет. В Україні і на Заході відомий від 60-х рр. як учасник національного опору, організатор «самвидаву». Відбув 12-річне ув’язнення і заслання за літературні твори, зокрема книжку «Собор у риштованні» (Париж, 1970), лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка за книжку «Блудні сини України» (1993). У презентованій книжці зібрано переважно закордонні виступи відомого правозахисника, пройняті прагненням сказати слово про українську ідентичність у явищах культури і постколоніальної реальності. Оскільки Україна сторіччями була прихованим від світу краєм, з його правдою і кривдами, то головною метою виступів було подати голос за замовчану чи приховану правду про нашу культурну ідентичність, що має лягти в основу діалогу з вільним світом.

Бо правда та її рідна сестра – справедливість – у світі духовному є тим, що золото і діаманти – у світі матеріальному.

Як пише автор у передмові до видання: «Повернення до справжности, повернення до закону, повернення до правил і норм – то основна проблема посткомуністичного суспільства. Людей без гідности і самоповаги не те що не приймають до спільности, а навіть не хочуть мати з такими спільної справи.
Ту азбуку спілкування повинна засвоїти наша молодь, приречена жити в світі матеріальних спокус і прагнень до успіху за всяку ціну. Жити за законом і правдою насправді навіть легше, бо це відповідає здоровій натурі людини.

Тільки це означає постійну боротьбу проти спокуси вигоди легшого шляху та обстоювання правди завжди і всюди незалежно від того, яку ціну за те доведеться платити».

У книжці зібрано промови від останнього слова на суді 1973 р. до «Птахів свободи» 2005 р., тобто цілий етап розвитку українського правозахисного руху і часів української незалежності. Тут проаналізовано питання національної ідентичності, історії, релігії, законів сумління, за якими живе суспільство. Тут сконцентровано нашу історію останнього найвизначнішого і тим не менш драматичного періоду, сказано про її героїв і катів, про ідеали, що допомагають людині здолати перешкоди і зберегти неушкодженою душу. Особливу увагу приділяє автор ролі інтеліґенції і історії України. «Питання про ролю інтеліґенції, – пише Євген Сверстюк, – в нашому суспільстві здається мені найактуальнішим. Роля величезна – і вакантна… Тільки той, хто має духовні вартості, може їх берегти і передавати іншим. І тут дуже важливо, щоб вони були для нього вищі земних багатств і власних інтересів. Власне, за тими ознаками вирізняли інтеліґента посеред освіченої юрби. Присутність духу і громадянська мужність, розуміння і відчуття причетности – визначальні ознаки справжньої інтеліґенції».

«У людських творіннях є тривожна загадка, – вважає автор. – В них назавжди зберігаються пориви духу, що підіймається над усім і прагне з’єднатися зі своєю небесною вітчизною».

Це парадиґма життя і творчості Євгена Сверстюка, що відкриває читачеві, особливо молодому, шлях до пізнання життя і вибору свого місця в ньому.