У БРИТАНІЇ ЕКСПОНУЮТЬСЯ ЗАПИСИ ВИКРИВАЧА ГОЛОДОМОРУ

Британці вперше можуть побачити оригінали щоденників Ґарета Джоунза – журналіста, який, ставши свідком Голодомору 1932–33 рр. в Україні, першим повідомив про це Захід.
Ґарет Джоунз відвідав 1933 р. села в Радянській Україні, куди в той час іноземним журналістам їздити було заборонено. Тож він, прочувши про голод, відправився туди нелеґально з Москви, де був кореспондентом кількох газет.

У березні 1933 р. він повернувся на Захід і оприлюднив у Берліні прес-реліз, в якому описав голодну смерть мільйонів українців. Його приголомшливі матеріали з’явилися у низці впливових видань, включно із британським Manchester Guardian та американським New York Evening Post. Але вже за кілька днів по появі цих вибухових матеріалів кілька західних кореспондентів, котрі працювали у Москві, мали ліві симпатії і хотіли зберегти добрі стосунки зі Сталіним, звинуватили Джоунза у брехні і наклепі на Радянський Союз. Особливо відзначився американець – Волтер Дюранті, який за свої матеріали про сталінську п’ятирічку одержав найвищу нагороду в ділянці журналістики – премію Пуліцера. Дюранті мав тоді високу репутацію у журналістському середовищі, і саме його матеріал-спростування у New York Post, в якому він звинуватив Джоунза у поспішних висновках і неадекватних доказах, завдав удару по репутації британця.

Журналіст Ґарет Джонс. Фото AP

Джоунза було дискредитовано, і йому заборонили повертатися до СРСР. А 1935 р., коли він працював у Китаї, його схопили, а потім вбили прокомуністичні бандити. Пізніше розслідування вказало на радянський слід у цьому вбивстві. Ґаретові не було ще й 30-ти років.

Перша демонстрація оригіналів його щоденників, у яких Джоунз задокументував жахи Голодомору, є й даниною пам’яті журналіста, який на довгі роки був незаслужено забутий.: «Це – кульмінація того, що ми намагаємося робити для Ґарета. Про нього забули, а ми хочемо, щоб люди знали про нього. Крім того, це – дуже захоплююча історія», – каже його небога доктор Марґарет Коллі.

Сім’я Джоунза, а також світове українство в останні кілька років докладають багато зусиль для вшанування Ґарета Джоунза. В його рідному Велсі 2006 р. відкрили пам’ятну дошку, а доктор Коллі написала книжку про життя Джоунза. Торік Президент України Віктор Ющенко відзначив його посмертно орденом «За заслуги».
Виставка експонується в одній з бібліотек знаменитого Кембридзького університету. Викладач українських студій цього університету Рорі Фіннін вважає Джоунза справжнім героєм. Він сказав, що щоденники журналіста є вражаючою хронікою величезної трагедії XX сторіччя, про яку у світі часто забувають.

1930 р. Джоунз працював радником із закордонних справ британського прем’єр-міністра Девіда Ллойда Джорджа, який після його смерті сказав: «Якимсь зацікавленим сторонам, очевидно, було відомо, що Ґарет Джоунз знав надто багато про те, що відбувається навколо».

Олекса СЕМЕНЧЕНКО, radiosvoboda.org