ПАРЛАМЕНТСЬКА ПРАКТИКА: ХОТІЛИ ЯК КРАЩЕ...

5 листопада Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України» (щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості), внесений на розгляд парламенту народним депутатом України від Партії реґіонів Тарасом Чорноволом.

Того ж дня на парламентському порталі з’явилося повідомлення про те, що «згідно із законом, умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками «караються штрафом від двохсот до п’ятисот не-оподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого».

Також встановлено, що ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою «караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого». Окрім того, дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки «караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років».
Редакція попросила проаналізувати парламентську законотворчість кандидата юридичних наук, адвоката В’ячеслава Якубенка.

— Цей закон може бути використаний під час зйомки відеокліпу на відому пісню Алли Пугачової зі словами «Сделать хотел утюг – слон получился вдруг».

Наміри автора законопроекту – нардепа Тараса Чорновола – можна лише вітати: «створення більш чітких передумов для невідворотності й належного рівня покарання за низку злочинних дій з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості». Проте, на жаль, конкретна реалізація цих намірів внесе ще більший хаос в українське правове поле. Сам автор під час обговорення проекту в другому читанні щиросердно визнав: «Я просто, можливо, у цьому плані не відчуваю себе достатньо компетентним».

Розберемо приклади законодавчої некомпетентності на конкретних положеннях закону.
1. Внесено зміни до наступних статей Кримінального кодексу України: Стаття 115 Умисне вбивство; Стаття 121 Умисне тяжке тілесне ушкодження; Стаття 122 Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; Стаття 126 Побої і мордування; Стаття 127 Катування; Стаття 129 Погроза вбивством: в якості окремої частини (пункту) додано вчинення злочину з мотивів расової, національної та релігійної нетерпимості.

Насправді чинна редакція п. 3 ч. 1 ст. 67 Кримінального кодексу вже передбачає як обтяжуючу обставину при вчиненні будь-якого злочину мотив расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату.
Таким чином, із прийняттям пропозиції Т. Чорновола порушено єдність норм, характерну для права загалом. У суддів виникатимуть труднощі, за якою саме частиною статті кваліфікувати дії конкретних підсудних. Виникне конкуренція норм кримінального права.

2. Введення у ст. 300 КК відповідальності за ввезення, виготовляння або розповсюдження творів, які пропагують расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію також видається недостатньо обґрунтованим. Адже фактично такі ж вчинки можна кваліфікувати і як умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, за які вже передбачено відповідальність у ст. 161 КК України.

Наявність двох статей з аналоґічним складом, але з різними мірами покарання, значно ускладнить і без того непросту судову практику в таких справах.

3. Додавання образи почуттів у зв’язку з расовою, етнічною належністю, кольором шкіри, мовою до складу злочину, передбаченого статтею 161 Кримінального кодексу, також важко обґрунтувати з професійного погляду. «Образа» взагалі повинна бути вилучена зі складу даного злочину. Адже «образа» як така декриміналізована діючим Кримінальним кодексом 2001 року, що цілком відповідало вимогам Ради Європи у руслі ст. 10 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод. Коли ж ми запроваджуємо відповідальність за образу національних чи мовних меншин, це саме по собі може призвести до загострення міжнаціональних стосунків між «титульною» нацією та нацменшинами.

На неприпустимість притягнення до кримінальної відповідальності за образливі висловлювання неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини, наприклад, у справах «Кастеллс (Castells) проти Іспанії» «Окчуоглу (Okcuoglu) проти Туреччини», «Далбан (Dalban) проти Румунії» та ін.

Якщо почати буквально виконувати нову редакцію статті 161, то доведеться притягати до відповідальності всіх виконавців відомої гуморески Павла Глазового, що закінчується словами: «… якраз така біда в моєї корови: має, бідна, язика і не знає мови».