ЖИТЕЛЬ ІЗРАЇЛЮ – ДЛЯ ВИЗНАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА

Марія ІСАЧЕНКО,
журналіст газети «Промінь»
(Щорс, Чернігівська область)

З Аркадієм Натаріусом ми познайомилися у Щорському районі на Чернігівщині. Того дня мешканці Кучинівки відзначали день свого села. З-поміж святкового антуражу вирізнявся привезений Натаріусом великий плакат з віршами і фотографіями. Вірші були справжнім криком душі. Вони ніяк не вписувались в атмосферу веселощів і розваг. Але біля плакату зупинялося немало сільчан – переважно старшого віку. Вони знали автора особисто.

… Леонід Терехович народився в Кучинівці 1941 року. Тут закінчив школу. Працював на цегельному заводі, був електриком, будівельником, кіномеханіком і – завжди – особистістю, патріотом, поетом. Засобом боротьби проти соціальної несправедливості він обрав слово. Так само, як і його дід – Яким Терехович, якого розстріляли 1931 року як звинувачуваного у справі Спілки визволення України.

Своє перше ув’язнення (терміном один рік) Леонід отримав за суперечку з парторгом. Щоправда, під тиском незаперечних доказів його тоді звільнили.

А 1 липня 1972 року судова колегія з кримінальних справ Чернігівського обласного суду у закритому судовому засіданні розглянула справу звинуваченого Тереховича Леоніда Никифоровича.

У вироці, зокрема, було (мовою оригіналу): «Терехович Л.Н., проживая в селе Кучиновка Щорского района, на протяжении 1971–1972 годов систематически слушал антисоветские передачи зарубежных радиостанций, встал на путь изготовления и распространения писем и стихотворений, в которых содержатся заведомо ложные измышления, порочащие советский государственный и общественный строй.
Леонід Терехович

8 марта 1971 года он изготовил письмо-обращение к комментатору заграничной радиостанции «Свобода» Виктору Франку, в котором клевещет на КПСС и советскую действительность. Затем, с целью распространения путем передачи его по радиостанции «Свобода», отправил это обращение в указанную выше радиостанцию в Швецию.

В феврале-марте 1971 года он написал стихотворение «Задолизы» и «О борьбе с идеологическими диверсиями», в котором он клевещет на КПСС, одного из руководителей КПСС, опошляет советскую действительность».

Леоніда Тереховича визнали винним і засудили за ст. 187-1 КК УРСР до двох років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму. Крім цих двох, було і п’ять, і ще два роки таборів.

Після кожного арешту все написане вилучалося і авторові не поверталося. Частина уцілілого була надрукована у Щорській районній газеті. Збірочка віршів українською мовою «Свідомо став на муку» побачила світ 1993 р. (уже після смерті поета) завдяки зусиллям редактора Чернігівської незалежної газети «Громада» Віталія Москаленка.

У «Громаді» працював у той час і Аркадій Натаріус. З 2002 р. він живе в Ізраїлі. Займається пошуком, обробкою, поширенням літературної спадщини Леоніда Тереховича. В Інтернеті на різних сайтах з’являються нові вірші поета-мученика, які віднайшов А. Натаріус. Деякі з них були і на плакаті, з яким Аркадій Семенович приїхав цієї осені в Кучинівку.

– У нашій сім’ї, як реліквія, зберігається перша і поки що єдина збірка Льоніних віршів, – розповідає поетова землячка Ольга Сильченко. – Він був справжнім борцем за незалежність, тільки чомусь у вільній Україні Леоніду Тереховичу місця не знайшлося.

Лише могила на сільському кладовищі.
Аркадій Натаріус та Ольга Сильченко в Кучинівці (фото автора)

«Скінчиться все в обшарпанім хліві, де ще стоїть моє стареньке ліжко», – напророчив собі поет. Так і сталося. 22 серпня 1992 р. його знайшли мертвим у власному помешканні. За день-другий до своєї смерті Леонід розповідав, що його на вокзалі у Щорсі побили міліціонери.

У лікарській довідці було написано, що зупинилося серце. Та й з ув’язнення Терехович повернувся з цілим букетом хвороб. Словом, розслідування не проводилось.

На могилі спочатку була проста табличка: Леонід Терехович. Поет. І дати – народження і смерті.
У вересні 2008-го з’явилася й інша: «Лупайте сю скалу!» І. Франко. І ти лупав…
І ти здолав її. Вічна слава тобі, Леоніде».

…Вірші Леоніда Тереховича порівнюють з поезією Василя Стуса. Але ім’я останнього відоме у всьому світі, а про Тереховича на сьогоднішній день знає – за великим рахунком – жменька людей.

– Я хочу відновити справедливість, – каже Аркадій Натаріус, – щоб Україна пишалася своїм поетом.

Хочеться вірити, що Леонід Терехович неодмінно прийде до широкого кола читачів.
І буде гідно поцінований.

І ніколи не втратить актуальності його життєве кредо:

Нам треба свідомо ставати на муку,
Порвать по-живому, щоб вийти з
пітьми…
Лише б не забути святої науки –
В нелюдських умовах зостатись
людьми.
Обкладинка єдиної виданої збірки віршів поета

До головної сторінки
Контакт

Copyright Форум Націй © 2004-2009
Дизайн та підтримка- О. З.