«НЕ НАДО, ЛЮДИ, БОЯТЬСЯ!»

Тетяна ХОРУНЖА

------

… бояться-то нужно только того,
Кто скажет: «Я знаю, КАК НАДО!»
Не верьте Ему! Гоните Его!
Он врет! Он не знает, КАК НАДО!
Александр ГАЛИЧ

Власне, ми дочекалися того, чого варто було чекати. З офіційного сайту глави держави зникли банери, присвячені проектам про Голодомор. «Про голод ми вже сказали все, що можна було сказати, ми працюватимемо не над голодомором, а на тим, щоб нагодувати народ зараз», – пояснила «міністр правди». Отже, першим кроком було зрадження пам’яті. Вони впевнені, що є «носіями надій», але очевидно їм на думку не спадає, що «ни о чем таком мы не плакали» і не вважаємо нагодовану упокоєність реальністю, очікуваною в обмін на втрату таких основних надбань Помаранчевої революції, як свобода думок і відкрите суспільство.
Невже знов як дітям Мойсеєвим доведеться чекати сорок років, адже вже майже двадцять чекаємо, що Україна відбудеться як самостійна європейська держава. В часи перед проголошенням незалежності один провидець сказав, що все це буде, але не скоро. Нині резонним стає запитання, а чи взагалі буде, адже нова влада сподівається, що прийшла принаймні на десять років. І що всі ці роки суспільство приречене втомлено чекати? Чого? Що від імені народу говоритиме той, кого обрано лише третиною населення, проте начебто по-європейському і прозоро. Непереконливо, адже бачимо, як сьогодні в парламенті «лёгко» порушуються норми Конституції, зраджуються і виборці, і принципи, згідно з якими вони обирали тих, хто нині голосує стосами депутатських карток лише за порухом руки «смотрящего».

Впевнена, що в країні є багато людей, які не торгують принципами, або принаймні мають їх. Але як поведуться вони, дивлячись на те, як колишній на колишньому реґіональної селекції обійматимуть владні «потоки» і нав’язують суспільству свої «понятия»? Як ті, кого ми уповноважили представляти у владі наші інтереси, спокійно йдуть на торги, не переймаючись моральними проблемами?
Чи надовго все це? А це вже залежить від нас.

Ветерани української націонал-демократії у зверненні до народу зауважили: «Справою честі і гідності всіх, кому не байдужа доля української держави, є організація народного опору мирними – політичними й громадськими – засобами проти спроб нового глави держави та його команди змінити хід української історії ХХІ сторіччя, відібрати в нашого народу його культурно-національні та історичні цінності».

Сподіваємося, що в Україні вже існує достатньо громадян, особливо молодих, які не знають страху, не мовчать, коли їм роздратовано рекомендують робити саме так, голосують лише за тих, з ким їх пов’язують життєві принципи, поважають свою країну та її історію й не є споживачами невмирущої агітпропівської пропаганди. Ми розраховуємо на таких громадян, і таких читачів. Від зрілості громадянського суспільства, від позиції кожного з нас залежить майбутнє цієї країни, якщо ми пов’язуємо з нею своє майбутнє і майбутнє наших дітей.

Не варто, люди, боятися.