«ДІЗНАЙСЯ ПРО РІДНЕ МІСТО – ІМІҐРАЦІЯ ТА ЕМІҐРАЦІЯ В КИЄВІ»:
НОВІ ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТІ З ТОЛЕРАНТНОСТІ


Анна ЛЕНЧОВСЬКА,
виконавчий директор Конґресу національних громад України

27 березня у рамках Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Київський клуб толерантності КНГУ провів квест «Іміґрація та еміґрація в Києві». Метою заходу було показати, що місто можуть створювати не лише ті, хто тут народився, а й ті, хто за різних обставин став його мешканцем.

Квест – (від англ. quest – пошук пригод) – це інтелектуально-екстемальна гра, в якій зникають межі між видумкою і реальністю, де кожен крок втаємничує щось невідоме, де об’єднуються ті, хто готовий до випробувань, хто довіряє своїй команді, хто хоче перевірити, на що він здатний.

У міжнаціональному таборі «Джерела толерантності» квест використовується у перший день для ознайомлення дітей з усіма національними громадами, знайомства дітей із територією табору та згуртування загону. Кишинівський клуб толерантності 2008 р. проводив квест «Міжнаціональний Кишинів».

Метою київського квесту було привернути увагу учасників до історії Києва і людей, які прославили його. Також важливими для нас були питанні, пов’язані з міжнаціональними відносинами, іміґрацією та еміґрацією. Ми хотіли показати учасникам, що люди, які мають добрі наміри, професійні знання й талант можуть залишити по собі чудову пам’ять – при цьому вони можуть бути кияни з роду і тими, хто став киянином вже після народження або у свідомий вік.

Для участі в квесті ми запросили дітей і молодь віком 12–22 років. Серед 28 учасників були й студенти київських вузів – корінні кияни й ті, які недавно живе у місті. Три команди, що їх створили з дітей різного віку, супроводжували волонтери: Ліза Олійник, Маріам Варданян, Ілона Істоміна, Анна Ленчовська, Олена Почаєвець.

Першим завданням було знайти того, хто іменем своїм вітається з вами та бажає вам миру – пам’ятник Шолом-Алейхему. Команди досить швидко знайшли розгадку і біля пам’ятника отримали перше завдання – викласти шестикутну зірку з підручних матеріалів і згадати, де народився Шолом-Алейхем, чим прославився у Києві, чому поїхав з міста. Деякі учасники розповіли про свої враження від вистави «Тев’є-Тевель» у театрі ім. І. Франка.

Після цього Олена Чукліна дала кожному учасникові мацу та літеру від слова, що є адресою кінцевого пункту гри. Так впродовж квесту на кожній станції учасники отримували літери, з яких потім склали слово.
Наступною точкою була «скульптура, яка знаходиться у дворі фінансової установи на розі вулиці відомого російського поета». Це – скульптура знаного у світі, але мало відомого в Україні, Олександра Архипенка. Ніхто з учасників раніше не помічав цієї скульптури, тому їх було цікаво дізнатися про стиль «архипентура» та його вплив на світове мистецтво ХХ ст.

Потім шляхи трьох груп розійшлися – одні відправилися до «червоної від сорому «Альма-матер» і заповнювали табличку про відомих німців Києва: навпроти прізвищ Бунге, Шеделя, Кордта тощо треба було вписати професію, користуючись довідковим матеріалом, який надала волонтерка. Ще одна група отримала завдання знайти місце проживання дівчинки, «сестри» «Демона» та «Пана», фотографія дівчинки додавалася (картина М. Врубеля «Дівчина на фоні перського килима»). Щоб виконати це завдання учасникам довелося опитувати перехожих у парку Шевченка та музейних співробітників. Наступним завданням було «знайти будівлю, де прийнято 4 універсали та Конституцію держави, яка проіснувала один день» – Будинок вчителя, місце, де засідала Українська Центральна Рада. Тут учасникам мусили написати універсал про права киянина та гостя Києва. Серед прав, учасники вказали право на життя, освіту, інформацію, медичні послуги. Цікаво те, що жоден із учасників не сказав, що гості Києва можуть мати прав менше, ніж кияни, за винятком виборчого права всі права були тотожними.

Будівлю «де звучить співоча італійська мова» учасники квесту знайшли дуже швидко, проте з «молельним домом, який перетворися на дім тих, хто грає на сцені» було складніше. Учасникам знадобився час, щоб зрозуміти, що потрібно шукати Будинок актора, одна дівчина пригадала, що в школі говорили про якусь молельню на літеру «к», але не могла згадати яку саме... Отже, караїмська кенаса, збудована архітектором В. Городецьким у мавритансько-арабському стилі на кошти Соломона Когена та караїмської громади Києва у 1898–1902 рр., стала відкриттям для нашої команди. Як і той факт, що на час будівництва лише київська громада караїмів налічувала 800 осіб, а це майже така ж кількість представників цього народу, що мешкає нині в усій Україні.

Найбільше сподобалась учасникам загадка «Він і вона щоранку зустрічають один одного передзвоном» – Софійський і Михайлівський собори. На цій станції необхідно було знайти трьох гостей Києва, сфотографуватися з ними та взяти коротке інтерв’ю про те, звідки вони приїхали, що їм сподобалося в нашому місті та що вони бажають киянам. Наприклад гості з Тернополя критично зазначили, що мерія Києва могла б краще прибирати місто, тоді як амстердамці висловили своє захоплення красою старого міста і чудові враження. Не всі гості забажали сфотографуватися з нами, проте ми змогли зробити декілька світлин.

Непросто було відшукати «кам’яних берегинь, які охороняють вхід до музею». Лише завдяки Ілоні з Мелітополя, яка згадала про те, що весільні пари в її місті зазвичай фотографуються біля скіфського кургану, ми змогли продовжити маршрут. Потім виявилося, що деякі учасники відвідували Історичний музей з класом, але, мабуть, втома і не дуже цікава екскурсія не сприяли тому, аби ця адреса відклалась у пам’яті. Ми запропонували зліпити копії кам’яних баб з пластиліну, учасники акції зробили це із задоволенням.

А ще групи побували біля Андріївської церкви, спроектованої італійським архітектором Растреллі (цікаво, а чи можна назвати його тогочасним трудовим міґрантом), малювали барочні орнаменти, а біля будинку-музею Булгакова згадуючи героїв його творів.

Наприкінці маршруту необхідно було знайти пам’ятник Грегорі Пательню (українському філософу Григорію Сковороді) та скласти із запропонованих Оленою Чукліною фраґментів його афоризми. Ті учасники, які успішно впорались із завданням, мчали до Волоської 8/5 – літери цієї адреси вони збирали впродовж всієї гри. До фінішу одночасно прийшли дві команди.

Підбиваючи підсумки гри учасники поділилися своїми чудовими враженнями про квест, про те, як багато вони дізналися про рідне місто. Наприклад, більшість хлопців і дівчат вперше бачила синагогу – можливо, раніше вони проходили повз неї, але не акцентували уваги. Також усім сподобалася зашифровка про Софійську та Михайлівську площі, було цікаво спілкуватися з гостями Києва. Радість від добре виконаної справи та цікавої прогулянки було підсолоджено призами від дирекції фестивалю документального кіно про права людини – величезні шоколадки. А піцца та чай допомогли відновити сили.

Команда «КИТа» – Олена Чукліна, Олена Почаєвець, Ліза Олійник, Маріам Варданян, Ілона Істоміна, Альфія Шевченко, Яна Коробенко, Яся Мєшкова та Дана Верстак і я були щасливми, що наші зусилля виявилися плідними, а гра – цікавою і потрібною. 27 учасників квесту набули нових знань про поляка, німців, українців, італійця, росіянина, що своїм талантом прикрасили і збагатили рідне місто, залишивши по собі вдячну пам’ять, про історію і культуру, про Київ – нашу спільну любов.

До головної сторінки
Контакт

Copyright Форум Націй © 2004-2010
Дизайн та підтримка- О. З.