Недавно президент ВЕК Вадим Рабинович, отвечая на вопросы журналистов, сказал буквально следующее: «Ситуация [в Украине] коренным образом изменилась. Я сужу о людях по делам, а не по словам. Взять, к примеру, тему строительства мемориала в Бабьем Яру. Прошлое правительство четыре года затягивало решение этого вопроса, под разными предлогами не давая нам начать строительство.
А теперь, после встречи с нынешним премьер-министром Азаровым, он сообщил всем, что этот проект отныне – под его личным патронажем. Мы хотим построить действительно достойный памятник погибшим там десяткам тысяч людей. 20 августа заканчивается конкурс на лучший проект мемориала, в котором принимают участие около 40 выдающихся архитекторов со всего мира. Кстати, известнейший скульптор Франк Мейслер входит в жюри, которое будет определять победителя. Это ли не свидетельство перемен?»
Общественной реакции, как, впрочем, обычно, не последовало. Но в 268 номере интернет-журнала «Мы здесь» в рубрике «Письма боли и надежды» опубликовано письмо Виталия Нахмановича ответственного секретаря Общественного комитета «Бабий Яр». Публикуя ниже текст письма, редакция вместо электронных ссылок привела соответствующие им тексты, выделив их курсивом.
Итак. «Уважаемые господа, в 267-м номере «МЗ» прочел статью г-на Левина «Айсберг» Рабинович» и хочу высказаться по поводу интервью и заявлений последнего в отношении Бабьего Яра. Ситуация следующая: команда, от имени которой выступает Рабинович, собирается строить вот что: «Создание проекта мемориально-музейного конкурса, дающего максимально полное представление исторической картины о трагедии Холокоста, его жертвах и палачах».
Совершенно очевидно, что речь идет не просто о памятнике, а о большом комплексе с музеем, автостоянкой и т. д. (см. п. 5 описания условий конкурса):
«5. Программа конкурса.
Мемориальная зона должна включать в себя здание музея общей площадью около 1600 кв. м, кроме того, необходимо предусмотреть открытую зону для проведения памятно-церемониальных мероприятий, дать предложения по благоустройству как участка проектирования, так и окружающей территории с учетом путей движения пешеходов, подъезда и парковки автомашин посетителей.
Все остальные архитектурные, ландшафтные, скульптурные и декоративные элементы – на усмотрение авторов проекта.
Предложения по проведению памятных церемоний, составу помещений и размещению музейной экспозиции будут приветствоваться и учитываться при оценке конкурсных проектов.
Программа проведения 2-го этапа конкурса будет уточнена после подведения итогов 1-го этапа конкурса.»
Все это планируется построить на участке, расположенном на территории бывшего Еврейского кладбища. Это я утверждаю категорически на основе изучения всех имеющихся топографических планов Киева конца XIX – начала XXI веков. В связи с этим в 2006 г. главный раввин Украины Азриэль Хайкин выступил против этого проекта.
«Письмо главного раввина Украины А. Хайкина членам Комитета «Бабий Яр» в связи с планами строительства в Бабьем Яру еврейского музейно-образовательного центра. 11 июля 2006 г...
У відповідь на Ваш лист, в якому Ви задаєте мені питання про мою позицію стосовно передбачуваного будівництва в Бабиному Яру, я хотів би перш за все відзначити наступне. Я, так як і Ви, вважаю Бабин Яр символом найбільшої трагедії ХХ століття – Голокосту. Символом не тільки для України, але і для всього світу. Бабин Яр – місце загибелі євреїв Києва – став дуже відомий, але місць, подібних йому, дуже багато в Україні. Майже в кожному місті або містечку є такий же рів, яр або шахта. Єврейські організації послідовно борються за увічнення пам'яті безвинно загиблих, проти забудови цих місць будь-якими установами. Тим більше було дивно мені почути, що подібне будівництво наміряються розпочати в Бабиному Яру. Мені здається, необхідно боротися за те, щоб зберігати те, що ще можна зберегти, зберегти пам'ять для нащадків. Ця моя позиція відноситься не тільки до Бабиного Яру, але до Бабиного Яру особливо.
Я цілком підтримую і поділяю Вашу позицію відносно створення державного заповідника на всій меморіальній території Бабиного Яру та створення національного меморіалу жертв гітлерівського ґеноциду. Мені здається украй безрозсудним і неприйнятним зведення будівель або комплексів приватними особами або окремими організаціями. Я хочу ще раз підкреслити, що йдеться не про стелу, мацейву або пам'ятний знак. Йдеться про будівлі, де працюватимуть люди, де проходитимуть заходи, і які знаходитимуться на місці, що пов'язане з масовою трагедією. Мені здається, що було б належним подібного роду музеї, наукові та духовні центри зводити не на меморіальних територіях, не на місцях розстрілів, а на більш відповідних територіях.
Ви пишете про існування небезпеки, що нове будівництво вестиметься на землі колишнього єврейського кладовища і запитуєте мене, що говорить про це єврейський закон. Єврейський релігійний закон категорично забороняє будівництво будь-яких споруд на місці поховань. Це відноситься до доріг, музеїв, шкіл – до будь-яких споруд. І люди, що йдуть на такі дії, повинні розуміти всі наслідки своїх кроків, особливо з духовної точки зору. Якщо є небезпека пошкодження поховань – необхідно провести ретельні дослідницькі роботи, а ще краще – відмовитися від будівництва в такому місці.
Я абсолютно згоден із Вами – Бабин Яр треба оголосити територією, на якій будь-яке будівництво не було б дозволено без широкого громадського консенсусу. Адже в Бабиному Яру були розстріляні люди різних національностей і віросповідань. І перш ніж розпочати закладати каміння і що-небудь будувати, було би слід познайомити громадськість України із майбутнім проектом, провести наукові дослідження, проконсультуватися із фахівцями.
У будь-якому випадку, поспішність і непродуманість в такому важливому питанні неприпустима. Бажання до певної дати розпочати будівництво, незважаючи на громадську думку, є неприйнятним, особливо враховуючи, що йдеться про таке знакове місце як Бабин Яр.
Я закликаю всіх виявити в цьому питанні мудрість і стриманість. Це відноситься як до єврейських організацій, так і до комерційних структур, до представників всіх релігій і національних груп. Давайте оголосимо мораторій на будь-яке будівництво в Бабиному Яру до тих пір, поки не будуть проведені доскональні дослідження та експертизи. А потім, за участі всіх, хто того забажає, створимо гідний меморіал. Я вважаю, що оголошення Бабиного Яру заповідною зоною не просто необхідне, – насущно необхідно. Це треба було зробити ще за перші роки незалежності України. Це дозволило б уникнути багатьох неприємних ситуацій, у тому числі і сьогоднішньої.
З повагою, Головний рабин України, Голова рабинського суду України р. Азріель Хайкін».
Именно в результате его обращения, а не каких-то происков предыдущей власти, город не давал Рабиновичу и К° разрешения на строительство. К сожалению, рав Хайкин покинул Украину, а оставшиеся здесь «главные» и прочие раввины не обладают его принципиальностью. Не обладают ею, впрочем, и многочисленные светские еврейские «лидеры».
Что касается позиции украинского правительства, то премьер Азаров сказал на встрече с руководством Американского еврейского комитета, что правительство сделает все от него зависящее для создания национального историко-мемориального заповедника «Бабий Яр».
«Прем'єр-міністр пообіцяв Виконавчому директору Американського єврейського комітету підтримку в підготовці та проведенні заходів з нагоди 70-ї річниці трагедії «Бабиного Яру». «Ми на державному рівні забезпечимо підтримку всіх заходів з вшанування 70-річчя трагедії «Бабиного Яру». Ми підтримуємо ідею створення Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» і все, що залежить від Уряду, для реалізації цього проекту, ми вирішимо», – наголосив Микола Азаров».
Где и что он говорил о проекте г-на Рабиновича сотоварищи, мне не известно.
К сожалению, и в вопросе заповедника все упирается в позицию городских властей. Заповедник «Бабий Яр» существует на бумаге с 2007 г. Однако все это время город саботирует принятие решения о передаче заповеднику земли и помещения. Этот вопрос находится в компетенции Киеврады, и законным путем ни правительство, ни президент на них повлиять не могут. Возможно, в новых условиях, когда руководство киевской администрацией фактически перешло в руки представителей Партии регионов, они захотят что-то решить, так сказать, по партийной линии. Хотя уклончивый ответ Азарова свидетельствует скорее о том, что они будут придерживаться позиции декларирования формальной независимости городских властей в земельных вопросах.
Вот такая невеселая ситуация.»
newswe.com
