ДЕЩО ПРО ТОЛЕРАНТНІСТЬ

Богдана КОСТЮК, радіо «Свобода»

Посилення радикальних ідей у політичному та суспільному середовищі Європи спричинили необхідність посилити увагу до виховання взаєморозуміння і толерантності. Особливої ваги набули проекти, спрямовані на виховання толерантності у суспільстві.

Серед їх учасників у державах ЄС – освітяни, бібліотекарі, журналісти, тобто ті прошарки населення, які створюють і поширюють знання про толерантність у суспільстві і здатні впливати на політику своєї влади. В Україні проект має назву «Українські книжки для виховання толерантності». Його координатор по Україні – керівник громадської ініціативи «Розуміємо права людини» Олександр Войтенко – розповів про завдання та аудиторію проекту: «Головною ідеєю цього проекту є публікація, видання і перевидання цілого списку книжок – це близько 20–25 видань, – як правило, українських авторів. Або ж відомих авторів, які мають свої публікації з проблем толерантності, з історії Голокосту як прикладу страшенної нетерпимості. Ці книжки видаються досить таки чималими тиражами, щоб надійти безпосередньо до того, кого це має зацікавити.

Сам проект має на меті, з одного боку, навчити використовувати цю літературу як інструмент до прагнення толерантності, поваги до прав людини. З другого боку, це література, якої, на жаль, бракує тим, хто її потребує: у першу чергу, це безумовно освітяни. Ще однією з цільових груп є молоді люди – студенти історичних факультетів педагогічних вузів. Також це заступники директорів шкіл із виховної роботи, бібліотекарі і журналісти».

— У країнах Євросоюзу проект здійснюють недержавні організації, наукові та освітні заходи, а хто його виконавці в Україні?

— Координація проекту здійснюється Центром громадянської освіти (Київ); безпосередніми виконавцями проекту в Україні є Конґрес національних громад України, Український центр вивчення історії Голокосту – отже, ми маємо і команду фахових тренерів, які проводять семінари і тренінґи. Це фахівці, педагоги, науковці. Маємо охопити всі області України. У рамках семінарів і тренінґів ми пропонуємо двоскладову програму, під час якої надаємо нашим слухачам інформацію, якої бракує у силу того, що питанням толерантності не приділяється, на жаль, належної уваги у суспільстві. І друга складова – тренінґи, де ми відпрацьовуємо можливі варіанти роботи з цими книжками.

— Як особисто Ви розцінюєте цей проект та інші європейські програми, спрямовані на виховання толерантності у суспільстві?

— Ми маємо знати, як говорити про проблеми – складні, досить контраверсійні, іноді болючі для України як поліетнічної країни. Адже, на жаль, слово толерантність – як слово популярне – іноді використовується абсолютно не у контексті того, чим толерантність є. Сьогодні толерантність часто трактується як вседозволеність або поблажливість, проте вона також має межі.

Живучи у світі, що ґлобалізується, хоче бути мирним, необхідно розуміти, що інша релігія, інша культура, інші традиції не просто мають право на існування, а заслуговують не на поблажливість, а на розуміння і прийняття цього. Бо толерантність насамперед має на меті розуміння того, що багатоскладовий світ збагачує кожного з нас.

У ці дні українські учасники проекту розвозять книжки по бібліотеках різних міст України, це – бібліотеки для дітей та юнацтва, університетські бібліотеки. Восени тренери з України, Нідерландів і Польщі проводитимуть семінари для українських освітян, студентів і журналістів, – повідомив Олександр Войтенко.

politikan.com.ua