ЗАКОН «ПРО МОВИ В УКРАЇНІ»: КОМЕНТАРІ

Ухвалення нового закону про мови посилить мовний поділ у суспільстві

В Академії наук вищої школи України застерігають, що ухвалення закону про мови зніме мотивацію до вивчення української та посилить мовний поділ у суспільстві. Про це йдеться в заяві Президії Академії наук вищої школи України, передає УНІАН.

Автори заяви вважають реальною метою авторів зареєстрованого у парламенті проекту закону «Про мови в Україні» – зробити застосування державної української мови необов'язковим, натомість створити леґальну ситуацію, за якої в усіх сферах суспільного життя може безроздільно панувати російська.
В Академії наук вищої школи України нагадують, що проектом закону визначається, що «обов'язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи іншій сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування російською та іншими реґіональними мовами або мовами меншин».

Це положення, вважають в Академії наук вищої школи, є безпрецедентним у світовій практиці, оскільки нівелює саме поняття офіційної мови, створює ситуацію, за якої кожен громадянин може вимагати застосування в будь-якій ситуації саме його мови.
Реалізація зазначеного положення на практиці може паралізувати роботу тих державних структур, де узгодженість і чіткість має особливе значення (армія, диспетчерська служба, служби технічного нагляду тощо).

В заяві наголошується, що окрема стаття закону, присвячена російській мові в Україні та україно-російській двомовності, фактично має на меті законсервувати ситуацію, яка утворилася внаслідок століть державної політики русифікації, коли українців примушували відмовлятися від рідної мови.
Також в Академії наук вищої школи вважають «відверто фальшивим і політично вмотивованим» твердження авторів законопроекту, що «володіння російською мовою забезпечує громадянам України широкий доступ до здобутків світової науки і культури».

«По-перше, понад 98% науково-технічної інформації у світі сьогодні з'являється англійською мовою; на російську припадає менше 0,1%, а відтак вона ніяк не може вирішити питання доступу до світових наукових здобутків. По-друге, в Україні сформовано одну з найпотужніших шкіл художнього перекладу, й українці мають усі можливості долучатися до класики світової культури – від поем Гомера й до сучасних кінофільмів – рідною мовою», – зазначається в заяві.

«Отож справжньою метою авторів законопроекту є утвердження статусу російської мови як «вікна у світ» для українців. Нагадаємо: саме такою була позиція царського уряду, який Емським актом 1876 р. заборонив переклади й наукові тексти українською мовою», – підкреслюють автори заяви.
У зв'язку з цим Академія наук вищої школи України, громадська наукова організація, яка об'єднує понад 300 провідних науковців, докторів наук і професорів, що працюють в українських ВНЗ, закликає українську інтеліґенцію об'єднатися з метою недопущення ухвалення цього згубного для цивілізованого демократичного майбутнього держави законопроекту.

«Ми закликаємо науковців звернутися до парламенту й Президента з вимогою не робити мовну політику заручницею ігор недобросовісних політиків. Ми закликаємо народних депутатів використати при розробленні нового мовного законодавства напрацювання світової і національної науки, що дозволить уникнути згубних для України помилок», – наголошується в заяві.

Закон про мови – антиконституційний

Аналіз внесеного 7 вересня 2010 року на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України «Про мови в Україні» свідчить, що і концепція даного законопроекту, і більшість його ключових норм суперечать Конституції України та ґрунтується на довільному тлумаченні Європейської Хартії реґіональних або міноритарних мов. Про це йдеться в експертному висновку, ухваленому вченою радою Національного університету «Києво-Могилянська академія» на засіданні 23 вересня 2010 р.

«Весь зміст законопроекту дає підстави стверджувати, що в разі його прийняття як фактично закону російської мови (за змістом законопроекту), російській буде надано статус другої державної мови, що суперечить Конституції України».
«Законопроект спотворює суть Європейської Хартії реґіональних або міноритарних мов, покликаної захищати такі мови, а не встановлювати статус мов і порядок їх застосування», – йдеться у висновку.

«Українсько-російська двомовність трактується у ст.7 законопроекту як «важливе надбання українського народу». При цьому іґноруються драматичні обставини ХVІІІ–ХХ ст., коли українська мова та її носії зазнавали утисків і жорстоких репресій з боку урядів як царської, так і радянської імперій.
У цій статті також стверджується, що російська мова «є рідною, або такою, якою повсякденно користується більшість громадян України». Це не відповідає дійсності: згідно з результатами Всеукраїнського перепису 2001 року, рідною назвали російську мову 29,6 % населення, а не «більшість громадян України». Що ж до кількості тих, хто «повсякденно користується» нею, то перепис не зафіксував таких даних», – зазначено у висновку.
«Ст. 21 законопроекту цілковито руйнує освітню практику, що склалася в Україні після прийняття в 1989 р. «Закону про мови в Українській РСР». Запровадження принципу вільного вибору мови навчання (та ще й «у будь-який час періоду навчання») провокує конфліктність на мовній основі усередині навчального закладу, серйозно ускладнює організацію навчального процесу, потребує бюджетних асигнувань для збільшення числа педагогічних кадрів та розширення матеріальної бази. У ряді випадків її буде неможливо виконати (якщо, скажімо, йдеться про реалізацію прав кримських татар навчатися рідною мовою в школі чи в університеті, де навчання здійснюється російською мовою)», – йдеться у висновку.
«У разі ухвалення і втілення пропонованого законопроекту «Про мови в Україні» неминуче відбудеться марґіналізація української мови, витіснення її з найважливіших сфер суспільного життя, що, зрештою, призведе до зникнення української нації як системотвірного чинника незалежної української державності. Відсутність мотивації щодо опанування української мови спричинить у найближчій перспективі мовну ізоляцію і відчуження реґіонів України один від одного, що, своєю чергою, покладе початок «мовної федералізації» України та її дезінтеґрації як держави».
Відтак, експерти КМА роблять висновок, що «законопроект має бути знятий з розгляду у Верховній Раді як такий, що суперечить основоположним принципам Конституції України, вимогам Європейської Хартії реґіональних або міноритарних мов і становить загрозу цілісності української держави та самому її існуванню». А також «необхідно розробити концептуально інший, новий законопроект за участі фахівців, а не представників окремих політичних сил».

Законопроект про мови є ударом по єдності українського суспільства

Голова комітету ВР з питань національної безпеки та оборони, лідер політичної партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко заявив, що законопроект про мови є ударом по єдності українського суспільства і може істотно неґативно вплинути на перспективу України як держави. На його думку, владі не можна свої провали в економіці прикривати іншими конфліктами. «Мовне питання сьогодні взагалі не на часі», – переконаний він.
Гриценко підкреслив, що запропонований законопроект вбиває мотивацію вивчати українську мову, культуру та історію. «Коли студент може обирати мову навчання, вгадайте, яку обере людина з Донецька, Луганська, Криму і т. ін., – зазначив він. – Якщо раніше студенти розуміли, що для того, щоб отримати гідну освіту їм потрібно знати українську мову, після прийняття такого законопроекту цього вже не буде». На думку політика, цей законопроект не можна розглядати в парламенті.

Новий закон про мови дає можливість іґнорувати українську

Максим Стріха, професор, екс-заступник міністра освіти вважає: «Все це робиться не заради нацменшин. А для того, щоб пан Колісніченко со товаріщі ніколи не завдавали собі клопоту вивчити українську. У законі є така шпарина. Теоретично закон передбачає, що українська державна. Водночас він передбачає необов'язковість української в усіх сферах. Уживання державної мови не може відбуватися за рахунок місцевих мов. Це не відповідає європейській Хартії про мови. Усе поставили з ніг на голову! У новому законопроекті є пункт, що використання місцевих мов не означає відмову від володіння українською. Є різниця між «володіти» і «застосовувати». Теоретично, чиновник може знати українську, але не застосовувати. Наприклад, в Одесі говорити українською вже небезпечно через загрозу звільнення. Коли головою Одеської ОДА поставили «реґіонала» Матвійчука, працівники адміністрації бояться говорити українською, бо за це вже можна вилетіти з роботи».