ЄВРОПЕЙСЬКА ПРЕСА ПРО УКРАЇНУ

Європейські газети публікують матеріали солідних і невтішних для Києва експертних оцінок соціально-політичної ситуації в Україні. І відомі аналітики з Великої Британії, і швейцарські банки доходять до обґрунтованих висновків: сьогодні Україна є притулком для світових злочинців, а її народ найбідніший у Європі. Чимало оглядачів, у свою чергу, попереджають сьогодні, що влада Януковича вибудовує свою авторитарну міць «по-російськи», а деякі впливові газети Європи не виключають, що «народ в Україні готовий захищатися». Московська Нєзавісімая газета повідомляє про ініціативу української влади щодо запровадження так званих соціальних карток, призначення яких – допомогти найбіднішим верствам населення.

Хоча тут же наводяться скептичні оцінки таких кроків уряду Азарова з боку відомих у Києві експертів. Ті вважають, що влада не готова ні технічно, ні соціально ґарантувати користування цими картками саме найбіднішим верствам українців, особливо на селі. Разом із тим Нєзавісімая газета попереджає, що «Україна перетворюється на державу бідняків та убогих», бо навіть згідно з офіційною статистикою Києва, за межею бідності в Україні живе близько третини громадян, тобто 13–5 млн. осіб. Видання також посилається на дані відомого швейцарського банку Credit Suisse, який зауважує у своєму спеціальному дослідженні, що «серед 40 держав континенту українці і молдовани найбідніші в Європі».

Впливова Файненшел Таймз оприлюднила статтю Ніла Баклі та Романа Олеарчика під назвою «Україна: народ готується до відсічі». У статті йдеться про намагання влади Януковича, прикриваючись нібито економічними реформами, згортати демократичні завоювання в Україні. У матеріалі наводяться думки експертів про те, що «загрози для демократії в Україні стали раптом несподівано серйозними». Тут також аналізують цілу низку відомих уже фактів про намагання влади у Києві згортати завоювання Помаранчевої революції, переслідувати опозицію, незалежних журналістів, бізнесменів. У статті наводяться слова колишнього посла США в Україні Стівена Пайфера про те, що все «дійсно виглядає, як відступ України назад».

Хоча чимало західних дипломатів вказують на позитиви реформаторських дій влади Януковича в економічних питаннях і ратують за стабільність, яку нібито ґарантує ця влада. Про занепокоєння у світі розвитком ситуації в Україні свідчить і те, як інформує «Файненшел Таймз», що цю тему заторкнув у телефонній розмові з Віктором Януковичем віце-президент США Джозеф Байден, який закликав владу у Києві не відступати зі шляху демократії і продовжувати конституційні зміни в інтересах усіх українців. Автори статті на сторінках лондонського видання запитують, чи готові сьогодні українці захищати свої свободи у випадку необхідності, як це було 2004 року, і наводять соціологію, за якою українці незадоволені і насторожені наступом влади Януковича на їхні права. Інші дослідження показують неухильне падіння популярності нинішнього Президента України. На завершення у статті Баклі й Олеарчика наведено думку експерта про можливі зміни у настроях українців сьогодні – «репресії змушують людей забути про їхню втому».

Оглядачі у чеській пресі зауважують, що з наближенням місцевих виборів в Україні загострюються, часто штучно, проблеми міжетнічних конфліктів. Деякі західні газети навіть не виключають, що окремі відомі українські політики будуть експлуатувати на місцевих виборах 31 жовтня сумнівну політичну проблему закарпатських русинів.

Швейцарська Нойє Цюрхер Цайтунґ стверджує, що «українські русини Закарпаття не лише перебувають у пошуках своєї ідентичності», а й можуть бути використані у політичних цілях окремими відомими українськими політиками. Газета нагадує, що русинський феномен заявив про себе з початком ХХ ст., коли «українці Карпат почали користуватися екстенсивною автономією в Чехословаччині 30-х рр.». Але з кінцем Другої світової війни, пише автор статті в Нойє Цюрхер Цайтунґ Рудольф Герман, «у Польщі та й в Чехословаччині русини («рутени») вважалися українцями». Лише з часом, «русини визначали себе окремо у переписах населення і почали вимагати відповідних прав».

В Україні, як зауважує Герман, під час перепису населення 2001 р. лише до 10 тисяч закарпатців, із півтора мільйона населення Закарпатської області, записалися «до рутенської меншини». Нойє Цюрхер Цайтунґ також наголошує, що «від 2008 р., коли карпато-русинський конґрес висунув вимогу автономії, в Закарпатті періодично спалахувало довкола цього політичне занепокоєння». «Але відгомін цих вимог серед населення області незначний, бо вважається, що за цим стоять владні амбіції одинаків, які граються в політичну оригінальність. Зокрема, однією із таких явних постатей є Віктор Балога, колишній глава Секретаріату Президента Віктора Ющенка. Напрошуються підозри, що Балога хоче таким чином тримати оборону в його рідному реґіоні, якому надає більше значення та уваги після того, як покинув загальнонаціональну сцену», – пише Нойє Цюрхер Цайтунґ.

Московська Нєзавісімая газета попереджає, що «в Україні спостерігається тривожна динаміка наростання ксенофобських настроїв». Тут також наведено оцінки експертів щодо того, «що влада Віктора Януковича своєю гуманітарною політикою сприяє збільшенню показників міжетнічної дистанції в Україні». Один із відомих у Києві соціологів, Олександр Вишняк, сказав газеті, що «українці насторожено ставляться до представників інших народів, але це ставлення не переростає у ворожість і ненависть». Вже 2009 р. понад 60% українців вважали міжетнічні стосунки в державі напруженими чи навіть потенційно конфліктними. А інший відомий український соціолог Володимир Паніотто відзначив, що «етнічна дистанція між українцями і росіянами за національністю, котрі проживають в Україні, зазвичай збільшується після кожних чергових виборів».

Британський оглядач Ніл Баклі розмірковує на сторінках Файненшел Таймз над тим, кого вибере влада Януковича у Києві для стратеґічного об’єднання – ЄС чи Росію – і вважає, що чекати залишилося недовго, та й вже сьогодні зрозуміло, що ні Януковича, ні його оліґархів не дуже приваблюють «європейські цінності, демократія і свобода слова, тоді як «російський стиль «керованої» демократії більше подобається Віктору Януковичу, і саме туди «повертає» український президент», на думку Баклі.

І люди, котрі найбільше впливають на Януковича в Києві, а саме – оліґархи, на відміну від інтеґрації до ЄС, надають перевагу експлуатації непрозорого українського політичного і правового середовища, щоб «заробити собі «швидкі долари». Хоча й привабливість «європейських пропозицій дуже спокуслива», та Янукович дедалі більше схильний для підвищення своєї популярності, як економічного рушія в Україні, «шукати допомоги саме в Москві», резюмує Ніл Баклі і попереджає, що «в умовах посиленого стимулювання цього зближення з Москвою не варто забувати прислів’я: «апетит приходить під час їжі».

Польська Жечпосполіта оприлюднила низку публікацій, у яких попереджає про те, що «ментальність «гомосовєтікус» жива в Україні», і це дедалі більше проявляється у нових «пострадянських маніпуляціях історією України» з політичною метою. Так, польський історик Анджей Зємба вважає однаково небезпечними для України, як маніпуляції історією з боку «проросійських», так і «націоналістичних сил»... Зємба наголошує, що такі підходи шкодять не лише українцям, а й «ускладнюють польсько-український історичний діалог». А Єжи Гашинський зауважує, що при нинішній владі у Києві «Україна стає все менше українською» і лише можна з гіркотою констатувати, що такий різкий поворот в ідеології й політиці в державі стався через шість років після «ентузіазму Помаранчевої революції».

Василь Зілгалов, radiosvoboda.org

***
У щорічному рейтинґу свободи слова «Репортерів без кордонів» Україна впала на 42 позиції і посіла 131 місце, між Іраком (130) та Ізраїльськими територіями (132). Про це Телекритику повідомила представник міжнародної організації в Україні Оксана Романюк. Нагадаємо, 2009 р. Україна розділила 89 місце разом з Сенегалом.
У щорічному «Індексі свободи слова-2010» розглядається 178 країн. Перші місця в рейтинґу традиційно посіли країни північної Європи – Фінляндія, Ісландія, Нідерланди, Норвегія та Швеція.

Росія покращила свою позицію в рейтинґу до 140 (зі 153 – 2009 р.), Польща піднялася до 32 місця (з 37 – 2009 р.), а Білорусь упала до 154 позиції (151 – 2009 р.).

Міжнародна правозахисна організація вважає, що Україна платить ціну за численні порушення свободи слова, які поширились по всій країні з лютого 2010 р., коли Віктора Януковича було обрано президентом. «Ці порушення одразу зіткнулись із байдужістю місцевої влади. Що ще гірше, про своє повернення просигналізувала цензура, особливо в аудіо-візуальному секторі. Цензура та серйозний конфлікт інтересів ставлять під загрозу плюралізм ЗМІ в Україні», – йдеться у повідомленні організації.

telekritika.ua

***
Керівник європейського відділу організації «Репортери без кордонів» Ельза Відаль в інтерв’ю Deutsche Welle зауважила: «Україна суттєво опустилася в цьогорічному рейтинґу, що було визначено за різними критеріями. Ми були свідками певних тенденцій в країні, зокрема, повернення цензури, особливо це стосується телебачення. Ми також занепокоєні значною кількістю нападів на журналістів. Ще одним вирішальним фактором, що вплинув на втрату позицій України, стала реакція влади, котра несерйозно реагувала на наступ на пресу і журналістів. Якщо ж була реакція, то іноді журналісти, які були жертвами аґресії, самі опинялися під підозрою. Ми занепокоєні ситуацією в Україні… Сигнал, який ми намагаємося подати, оприлюднюючи рейтинґ, навіть якщо цьогорічний результат і може розглядатися як поганий, це можливість для керівництва відреагувати, оскільки воно має реальну владу. Якщо ситуація змінюється, якщо беруться зобов’язання, а зміни імплементуються, то, звісно, рейтинґ підвищується. Тож, ми хочемо сказати, майбутнє у ваших руках, якщо ви хочете виправити ситуацію, то у вас є гарна можливість це зробити...

Якщо говорити про свободу преси, то ми можемо певною мірою запобігати насильству, оскільки, якщо починається тиск на міжнародному рівні, то для людей, які хочуть тиснути на ЗМІ, стає не так просто це робити, не чуючи запитань і не пояснюючи, що вони намагаються робити. Таким чином ми намагаємося ускладнити людям, для яких справжня цінність свободи слова є незручною. Хоч у нас і немає можливостей влади, але в нас є влада впливу, ми можемо надавати інформацію тим, хто має політичну владу. Тож ми можемо робити дедалі менш зручною ситуацію для тих, хто хотів би обійти питання свободи преси».

dw-world.de