«НЕРУССКАЯ НЕЧИСТЬ»

Тетяна ХОРУНЖА

Коли читач отримає це число газети, вже стануть відомими результати муніципальних виборів в Україні, яким передує надзвичайна політична напруга. Політична практика, а тим більше передвиборча, – справа здебільшого негідна позитивних характеристик, але передвиборні події в Одесі вирізняються винятковою ганебністю поведінки представника партії влади.

В Одесі на посаду мера балотується нинішній міській голова Едуард Гурвіц, йому опонує представник правлячої Партії реґіонів Олексій Костусєв. В останні перед виборами дні цей в недалекому минулому державний очільник – голова Антимонопольного комітету – намагаючись посилити свої позиції, використовував брутальну антисемітську пропаганду.

Цитую мовою оригіналу фраґмент виступу пана Костусєва перед будинком мерії: «Его [Гурвіца] приближенные, эта нечисть, пируют в этом здании. Их рожи совершенно нерусские и неукраинские. Приспешники Гурвица поздравляют его с днем рождения кровью наших детей. Если вы посмотрите внимательно на Гурвица – на его руки, длинные узловатые пальцы, какие у него странные глаза, уши заостренные, то поймете, посланец каких он сил. Но ничего, с верой в Бога, с молитвой изгоним эту нечисть из нашего города, пришло время».

Про те, якими саме методами планується ліквідувати «нерусскую нечисть» захоплено ділився з глядачами ведучий контрольованого заступником Костусєва місцевого каналу АТВ такий собі Григорій Кваснюк: «Мы будем брать автоматы, стальные столы, ломать двери на Думской и топить их всех в море!». Той самий Кваснюк заявив в ефірі своєї передачі про команду Гурвіца: «Я бы тоже их отвез в Бабий Яр – на экскурсию в один конец!»

Кандидат на посаду міського голови від партії «Солідарність» Валерій Песецький, вимагаючи притягнення О. Костусєва до кримінальної відповідальності за «розпалювання міжнаціональної ворожнечі, ксенофобію й антисемітизм», наводить як доказ протиправних дій його команди факти роздачі дітям одеських виборців нагрудних значків з акцентом на тому, що «один из кандидатов по национальности еврей, за которого нельзя голосовать».

Мовчить Партія реґіонів, чиїм членом є пан-антисеміт, мовчать штатні борці за права поневолених національних меншин – панове Колєсніченко, Бортник і Монастирський, які бачать антисемітизм лише там і тоді, коли цього вимагає «текущий момент», мовчать панове Найман і Мірський, що шили в євреї Арсенія Яценюка, а потім звинувачували Україну в рості антисемітизму саме з цього ними ж інспірованого приводу. Мовчать, бо, очевидно, не було команди. Ну і дідько з ними, люди на роботі.

А ось чому мовчимо ми, чого чекаємо? Допоки справжня «нечисть» дорветься до влади скрізь, де ми дозволимо? Тоді буде пізно. Історія знає такі приклади.