ГІ ФЕРХОФШТАДТ: «УКРАЇНА – ЄВРОПЕЙСЬКА ДЕРЖАВА»

Богдана КОСТЮК, Радіо «Свобода»

Бельгія переживає складні часи, дехто з європейських політологів вважає, що ця держава перебуває на межі розвалу. Між іншим, за мовною ознакою, як мінімум… На думку колишнього прем’єр-міністра Бельгії (1999–2008) Гі Ферхофштадта, те, що відбувається всередині країни, до певної міри нагадує ті процеси, що проходили свого часу у СРСР, коли економічні відносини значно відставали від суспільного розвитку і заважали розвиватись як усьому Союзу, так і народам на його теренах.

— Щойно Радянський Союз, центральна московська влада втратили економічні й ідеологічні важелі впливу на життя союзних республік, цей монстр рухнув. На його уламках – де успішно, де не дуже – розвиваються окремі держави, намагаються знайти своє місце у сучасних цивілізаційних процесах різні народи. Неймовірно, але нинішній Євросоюз чимось нагадує СРСР, хоча водночас має дуже значну кількість відмінностей.

Адже, по-перше, ЄС – це добровільна спільнота країн, що їх єднають економічні інтереси, висока якість життя, соціальні складові, а центральною ланкою є спільний демократичний та безпековий простір.

По-друге, хоча керування ЄС відбувається з Брюсселя, і національні уряди часто змушені враховувати загальноєвропейські стратеґії та інтереси, Євросоюз залишається інституцією, яка намагається розв’язувати проблеми тієї чи іншої держави-члена, або того чи іншого єврореґіону. Власне, про ці речі я писав у своїй книжці «Сполучені Штати Європи», їх досліджую уже як євро-парламентар» (Гі Ферхофштадт – голова Альянсу лібералів і демократів за Європу в європейському парламенті).

— Пане Ферхофштадт, оскільки Ви торкнулися питань своєї творчості, то розкажіть, про що ідеться у Вашій книжці «Нова ера імперій»?

— Відзначу, що я поняття «імперія» вкладаю не у територіально-державні одиниці, а передовсім у міжнародні інституції. Якщо уважно придивитися до діяльності Світової організації торгівлі, Міжнародного валютного фонду чи Світового банку, то за фінансово-економічною діяльністю, впливом на цілі континенти, серйозними наслідками своєї роботи ці інституції є не чим іншим, як фінансовими імперіями світового масштабу! А ООН, хіба ж це не імперія, яка єднає більшу частину країн світу довкола ґлобальних проблем? Отже, я аж ніяк не закликаю до відродження Австро-Угорської імперії або імперії Російської, я пишу про інші речі. Наприклад, я переконаний, що сучасна доба ґлобалізації, окрім подальшого розвитку «інституційних імперій», призведе до чергового етапу боротьби народів за свою національну ідентичність, за свої економічні та культурні традиції. Подивіться, до чого спричинили нехтування владою Бельгії інтересами її населення: держава стоїть на межі розпаду унаслідок непродуманих дій влади, усілякого чиновництва, бюрократів. Фламандці виступають проти валлонів. Нідерландську мову протиставлено французькій. Найголовніша проблема Бельгії нині – це повернути баланс, побачити проблему кожного з народів, які населяють країну. Це складно, це марудна робота, але влада і суспільство мають її робити.

— Просто як президент України стверджує: «Почую кожного!»

— Так, треба почути кожного! Політик має зрозуміти: він – обранець людей, певної спільноти, і він несе перед цією спільнотою відповідальність. Він має розуміти потреби громади, докладати зусиль для вирішення проблем, що перед громадою постають. В Україні я помітив, що влада існує окремо, а суспільство – окремо. Звичайні українці живуть не у кращих умовах. А ті, кого вони обрали, розкошують. Про це багато пишуть і в Євросоюзі. От нещодавно один з українських чиновників – ще і спецслужбіст! – закатав у Брюсселі обід для євро-чиновників (мається на увазі обід глави СБУ В. Хорошковського у листопаді 2010 р.). Знаєте, як на мене, це неприпустимо: по-перше, це поганий смак, по-друге, це представник секретного відомства. Звідки у нього кошти на обіди у дорогих європейських ресторанах?! Мені здається, українські політики так і не збагнули, що оцінювати їхню роботу і співгромадяни, і європейці, і росіяни, і американці будуть за результатами впроваджених або ж не проведених реформ, за рівнем та якістю життя усієї України, її народів, її громад. Зараз, як я збагнув, одна з найгостріших проблем – боротьба з корупцією, а ще проблеми з демократією. Але якщо не подолати корупцію, демократія згортатиметься, ніби шагренева шкіра, а цього допускати не можна!

— А як Ви розцінюєте мовну проблему в Україні?

— Я недостатньо добре знаю ситуацію у мовному середовищі України. З того, про що чув від українських знайомих, про що читав в європейських ЗМІ, ідеться про складний процес імплементації Європейської мовної хартії. Якщо проаналізувати усе прочитане і побачене, можу зробити такі висновки: Україна – багатонаціональна (поліетнічна) держава, що на її території проживає не лише титульна нація, а швидше кілька корінних народів. Кожен із народів, відповідно до українського законодавства та ратифікованих українським парламентом міжнародних актів, має право на розвиток своєї культури, на вивчення рідної мови тощо. Водночас, Україна – постколоніальна країна. І у ній досі є доволі сильним вплив мови колишнього імперського центру, тобто російської мови. Чи ця мова потребує допомоги? Не знаю. Як на мене, необхідно підтримати усі мови національних громад, які в Україні мешкають. А щодо Хартії, то вона передбачає захист насамперед або мов народів, які є на межі вимирання – або ж мов, які можуть зникнути. Українську мову ж треба підтримувати як державну мову.
Я чую у Києві постійно: Україна – європейська держава. Українці – європейський народ. То доведіть це, будь ласка!

До головної сторінки
Контакт

Copyright Форум Націй © 2004-2010
Дизайн та підтримка- О. З.