ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ ПРО ЄВРЕЙСЬКИЙ ЛЬВІВ

Ініціатива Міжнародного конкурсу дизайнерських рішень для місць, пов’язаних із єврейською історією, виникла в рамках міжнародної конференції «Єврейська міська спадщина і історія Центрально-Східної Європи», яку організував і провів Центр міської історії Центрально-Східної Європи у жовтні 2008 р. у Львові. Рішенням від 6 серпня 2010 р. виконавчий комітет Львівської міської ради оголосив конкурс, подавати свої матеріали на який могли архітектори зі всього світу.

У формуванні преміального фонду взяли участь посольство ФРН в Україні (посол – доктор Ганс-Юрґен Гаймзьот), Євразійський єврейський конґрес (президент – Олександр Машкевич) та Асоціація єврейських організацій та общин (Ваад) України (голова – Йосиф Зісельс).

На конкурс, що тривав чотири місяці, надійшло 70 проектів із 14 країн світу: Мексики, Італії, Австрії, України, Франції, Німеччини, Нідерландів, Ізраїлю, Гонконгу, Польщі, Чехії, Португалії, Австралії, США.
Упродовж двох днів, 20–21 грудня, у львівському Палаці мистецтв проходило засідання журі, яке визначало переможців трьох підконкурсів. Журі складалося з міжнародних експертів у галузі архітектури та роботи з єврейською історичною спадщиною (голова журі – Карл Фінґергут, Рут Еллен Ґрубер, Інґо Андреас Вольф і Богдан Черкес), представника єврейської громади України (Йосиф Зісельс), істориків (Сергій Кравцов, Оксана Бойко) та представників міста (Василь Косів, Юрій Криворучко).

Внаслідок дводенного засідання журі було визначено переможців конкурсу.
Три перших призових місця отримали:


Підконкурс «Площа синагог» –
Франц Решке, Пауль Решке, Фредерік Шпінгер (Німеччина)

Територія навколо синагоги «Золота Роза» розташована у межах кварталу, обмеженого вулицями Братів Рогатинців, Староєврейською, Арсенальською, забудовою вул. І. Федорова і пл. Коліївщини, та включає незабудовану ділянку на вул. Староєврейській, 41 і ділянку зі збереженими руїнами синагоги «Золота Роза».

Ця територія є частиною ансамблю історичного центру Львова, внесеного до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Територія була одним з важливих центрів релігійного та культурного життя єврейської громади міста. На ній до 1943 р. стояли три важливі для релігійного та суспільного життя єврейської громади будівлі: Велика міська синагога, Синагога Турей Загав (знана також як «Золота Роза»), Дім навчання Бейт Мідраш, що були ядром міської єврейської території.

Довкола них створювалася структура єврейських інституцій, які були пов’язані як із виконанням приписів традиції, так і з задоволенням щоденних потреб євреїв. Усі ці інституції є оточенням, яке підкреслює важливість ядра – синагоги. Таким чином, цей центр, з одного боку, був складовою міського організму, а з другого – замкненим і самодостатнім мікросвітом.

Журі оцінило ідею позначення слідів раніше існуючих споруд, а також надання інформаціі про давніше існуючі структури. На місці Великої міської синагоги передбачено доречно відкритий міський простір; місце Бет Мідрашу отримало інше трактування – зеленого простору.



Підконкурс «Меморіальний парк
«Бесойлем – дім вічності» – Роніт Ломброзо (Єрусалим, Ізраїль)

Перша згадка про цвинтар (besojlem – на івриті, kirkut – польською мовою) у міських актах датується 27 травня 1414 року. Після неодноразових купівель приватних ділянок його територія у ХVІІ ст. досягла розмірів у межах сучасних вулиць Я. Раппапорта, Базарної, Броварної та Клепарівської. За 500-річну історію існування тут, згідно з оцінкою фахівців, на площі близько 3 гектарів поховано від 25 до 30 тисяч осіб. Старе єврейське кладовище було одним з найдавніших в Європі.

Цвинтар зруйновано нацистами, що стало частиною процесу знищення єврейської громади Львова та її спадщини. До цієї справи примусово було залучено в’язнів Янівського концтабору. Надгробки високої художньої цінності з мармуру було вивезено до Німеччини, інші використовувалися для вимощення території табору та доріг у місті.

1947 р. на місці кладовища було влаштовано продовольчий ринок, знаний у Львові як «Краківський». Частину надгробків (мацев) використано для спорудження огорожі ринку. Практично єдиним місцем, що залишилося від старого єврейського цвинтаря і не зайняте торгівельними спорудами, є сквер на подвір’ї 3-ї міської клінічної лікарні, де, за результатами конкурсу, має постати Меморіальний парк «Бесойлем – Дім вічності», який також стане пам’ятником сотням єврейських кладовищ у Галичині, знищених під час війни та забутих у повоєнний час.
Цей проект журі оцінило як найкращий, відзначивши виразну ідентичність, пошук рівноваги між парком і меморіалом. Рішення підняти дощану підлогу над землею схвалено як дотримання традиції (Ну, як не згадати тут історії Бабиного Яру, на трагічній землі якого ходили, ходять і, що особливо прикро, вважають за можливе будувати). Побудова стіни пам’яті дозволяє складати камені чи втановлювати свічки на вшанування пам’яті про похованих тут євреїв та увічнювати імена цих людей.

Підконкурс «Меморіальний парк
«Янівський концтабір» – Мінг-Ю Хо,
Цеанта ля Гранже, Вей Гуанг Ірвінг
(Каліфорнія, США)

Територія підконкурсу, знана як «Долина смерті», є частиною території колишнього Янівського концентраційного табору (вул. Винниця) – це місце, де відбувалися масові розстріли і де від 1943 р. «бригади смерті», сформовані з в’язнів-євреїв, були примушені знищувати сліди злочинів німецької влади. Більшість в’язнів табору становили євреї зі Львова та околиць. Водночас у таборі також каралися в’язні інших національностей – поляки, українці, росіяни та ін. Сюди звозили також євреїв з окупованих нацистами єврлопейських країн, яких переважно одразу ж розстрілювали. Історики припускають, що під час Голокосту у Східній Галичині було вбито від 500 000 до 600 000 євреїв.
Із наближенням Червоної армії, табір було повністю евакуйовано, а ув’язнених перевезено до таборів Плашів, Аушвіц та Гросс-Розен. Лише кільком із них пощастило вижитли. За приблизними підрахунками дослідників, у таборі та його околицях вбито від 100 000 до 120 000 євреїв.

Архітектурне вирішення проекту є монументально-драматичним і вишуканим. На камені передбачено наносити імена загиблих. Такий підхід дозволяє артикулювати індивідуальну пам’ять місця і його минулого.
Оскільки ділянка є територією розпорошення попелу вбитих жертв Янівського табору, то доріжки запропоновано підняти, аби не допустити ходіння безпосередньо по ґрунту.

Як зазначив голова міжнародного журі Карл Фінґерхуд, переможцями стали учасники із семи країн світу. «Переможців у підконкурсах журі обрало майже одноголосно. Проте ці проекти не мають завершеного вигляду, і тому не будуть втілені у запропонованому вигляді. Над проектами ще треба багато працювати, але всі вони відтворюють атмосферу, ідентичність і характер кожного місця так, як треба його оформити, щоб воно відповідало поставленим цілям», – зауважив Карл Фінґерхуд.
За словами наукового співробітника Центру єврейського мистецтва Єврейського університету в Єрусалимі Сергія Кравцова, кращі проекти підкреслюють єврейську ідентичність, вони оперують мовою простих символів і є зрозумілими для сучасників.

Конкурс є фраґментарним, це радше ідеї, які ще слід доробляти, таку думку висловив в інтерв'ю Deutsche Welle керівник Центру дослідження колекції юдаїки Мейлах Шейхет. Він вважає, що організатори мали надати конкурсантам більше інформації про наукові дослідження цих сакральних місць, а відтак і проектам бракує історичного підґрунтя. «Приміром, в проекті «Янівського концтабору» не відчувається трагедії. Не враховано, що серед постраждах були й інші народи», – додав Мейлах Шейхет.

Наразі тривають археологічні дослідження синагоги «Золота Роза», і нововиявлені елементи можна було б покласти в основу проекту, каже керівник Центру.

Проекти не мусять бути помпезними і вартісними, каже Мейлах Шейхет, але вони мають точно відтворювати історію, передавати всі основні елементи, аби у відвідувачів, які ще пам'ятають трагедію, не виникало нарікань. Представники єврейських організацій також зауважили, що готові фінансово долучитися до втілення проектів, якщо вони відповідатимуть єврейській сутності.

Використано матеріали конкурсу,
опубліковані на сайті city-adm.lviv.ua

До головної сторінки
Контакт

Copyright Форум Націй © 2004-2010
Дизайн та підтримка- О. З.