ІМЕНІ НАТАНА РАХЛІНА

Оксана БАРАБАН

У нинішньому червні виповниться 13 років, відколи Щорська дитяча музична школа носить ім’я видатного диригента минулого століття Натана Рахліна. Воно настільки відоме, що навіть не віриться, що Рахлін народився у маленькому провінційному містечку. Проте старожили пам’ятають, де жили Рахліни (на вулиці Горького досі зберігся будинок їхніх родичів).

Дідусь Натана був ковалем, мав десятеро дітей. А батько навчався у Варшавському філармонійному училищі військових капельмейстерів. Повернувшись після навчання до Сновська (колишня назва Щорса), організував маленький самодіяльний оркестр: флейта, кларнет, труба, тромбон, ударні, пара скрипок, контрабас.
Давно вже нема пожежного депо, у приміщенні якого (іншого не було) грав цей оркестр, а згадки про концерти передаються із покоління в покоління щорсівчан.

«Маючи гарний слух і пам’ять, я швидко сам навчився так-сяк грати на скрипці (у 3,5 роки), підбираючи почуті пісні і танці або копіюючи скрипалів, що випадково приїжджали до нас. У шість років мене у нашому містечку називали вундеркіндом. Мені було усього сім років, коли я наважився виступити з концертом Мендельсона, граючи його… на слух», – це вже зі спогадів самого Натана Рахліна. Коли хлопчику виповнилося 9 років, батько віддав його вчитися до Чернігова – до музичного училища при місцевому відділенні російського музичного товариства. Потім батька мобілізували в діючу армію: йшла Перша світова війна. Натан – старший у родині, де було п’ятеро дітей, повертається до Сновська. Працює скрипалем у кінотеатрі, згодом – керівником весільного оркестру, що його створив колись батько.

Але справжня музична кар’єра Рахліна починається в… бригаді Котовського, де він був сурмачем. Основні її етапи: духовий оркестр Вищої військової школи в Києві, консерваторія, музично-драматичний інститут ім. Лисенка. Далі він – диригент оркестру Харківського радіо, Донецького радіокомітету. Майже чверть століття (за винятком лише років Другої світової війни, коли керував Державним симфонічним оркестром СРСР) був головним диригентом Державного симфонічного оркестру України. З 1966-го і до кінця своїх днів (помер 1979 р.) Натан Рахлін був художнім керівником і головним диригентом Державного симфонічного оркестру Татарської АРСР.

Разом із тим знаний музикант не поривав зв’язків зі своєю малою батьківщиною. Тривалий час листувався з учителькою міської школи № 1 Марією Буденець. На одній з надісланих їй фотографій – напис: «Дорогим моїм землякам-щорсівчанам. Професор Н. Рахлін». 1986 року (рік 80-річного ювілею диригента) до Щорса приїздив Державний симфонічний оркестр Татарської АРСР. Завдяки старанням Марка Шпекторова, котрий на той час очолював єврейську громаду в Щорсі, та тодішнього директора Щорської музичної школи Степана Пушкаря, які зуміли «достукатись до високих кабінетів», постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. школі було присвоєно ім’я знаменитого земляка.

При житті до школи приїздила кілька разів дочка Натана Рахліна Леонора – відомий києвознавець. На святкові заходи з нагоди 100-річного ювілею батька вона приїхала разом з сином – Ігорем Лисенком. Тоді обоє зізналися, що не успадкували музичного таланту. Леонора довгий час працювала екскурсоводом у Києві, Ігор – скульптор. Він відвідував Щорс і після того, як не стало матері. Не так давно побував тут разом з дружиною. В музичній школі подружжя відвідало невеличкий музей Натана Рахліна, якому Ігор Лисенко подарував барельєф свого знаменитого діда.

Фото автора та з архіву
шкільного музею Н. Рахліна