НА ВСІХ ЯЗИКАХ УСІ ЗАГОВОРЯТЬ?

***
Лист Верховного Комісара ОБСЄ у справах національних меншин
Кнута Воллєбека Голові Верховної Ради України Володимиру Литвину
Гаага, 20 грудня 2010 року

«Шановний пане Голово,
Дуже вдячний вам за вашого листа від 17 листопада 2010 року, у якому Ви інформуєте мене про останній розвиток подій навколо роботи Верховної Ради над законопроектом про мови в Україні (N1015-3).
Як ми й домовлялися, я надсилаю вам мою оцінку цього законопроекту. Те, що проект Закону про мови спрямований на започаткування далекосяжної реформи законодавчого поля у мовній сфері заслуговує на позитивну оцінку. Попри те, що я відзначаю кілька позитивних аспектів, законопроект про мови містить також низку суттєвих недоліків. Загалом проект Закону не передбачає врегулювання мовного питання в Україні таким чином, щоб це відповідало правам національних меншин згідно з міжнародними стандартами, не передбачає підтримки балансу між інтересами різних суспільних груп та не сприяє інтеґрації і стабільності українського суспільства. На мою думку, проект Закону про мови може радше збільшити, а не зменшити напругу між носіями різних мов та поглибити існуючий поділ у суспільстві, що у свою чергу робить законопроект контр-продуктивним з точки зору стабілізації українського суспільства.
З огляду на це я рекомендую владі України утриматися від розгляду проекту Закону про мови в Україні у його теперішній формі та натомість зосередитися на здійсненні всеохоплюючої реформи застарілого українського законодавства у сфері національних меншин та мовних питань. Як зазначалося в ході наших попередніх зустрічей та листування, на моє переконання, проведення широких та прозорих консультацій за участю представників національних меншин, різних лінгвістичних груп, та громадянського суспільства загалом може сприяти досягненню суспільного компромісу та забезпечити захист і повагу як інтересів держави, так і спільнот.
Я сподіваюся, що моя оцінка законопроекту буде взята до уваги у Верховній Раді України, і я закликаю вас ознайомити з нею усіх народних депутатів України.
Як завжди, я готовий допомагати вам та з нетерпінням очікую на нашу подальшу взаємодію.
Щиро Ваш, Кнут Воллєбек, Верховний Комісар ОБСЄ у справах національних меншин

---------------------------------------------

ОБСЄ переконана, що мета законопроекту про мови не має нічого спільного з мовним лібералізмом та захистом прав меншин. Ідеться про утвердження російської мови як де-факто державної.
Такого в історії ОБСЄ ще не було, щоб влада держави-члена цієї організації руками й вустами своїх вірних глашатаїв підривала зсередини функціонування й розвиток державної мови. Верховний комісар Організації з безпеки і співробітництва в Європі у справах національних меншин Кнут Воллєбек у своєму листі до спікера Верховної Ради Володимира Литвина від 20 грудня 2010 р., не втримавшись, відверто зауважив: фактично кинути напризволяще державну мову за рахунок дерегуляції її вживання й одночасно утверджувати іншу, недержавну, – це просто унікально. Це пряма дорога до дезінтеґрації всієї країни. У листі пан Воллєбек викладає результати свого аналізу законопроекту «Про мови в Україні» №1015-3. Голова парламенту мав передати його депутатам. Але чомусь не надто поспішав це робити. «Український тиждень» наводить деякі коментарі верховного комісара щодо норм проекту закону.

ПРАВА МЕНШИН
Проект закону про мови в Україні

«...Реґіональна мовна група – група осіб, що проживає в певному реґіоні (населеному пункті), яка переважно вживає одну й ту саму мову» (ст. 1).
«До кожної мови... застосовуються заходи, спрямовані на використання реґіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб – носіїв реґіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, складає 10% і більше чисельності її населення (ч. 3 ст. 8)».

ОБСЄ
Запропоновано підхід, за яким головним критерієм є «вживання» мови, а не її вибір. У реґіонах, в яких домінує певна мова, чи то державна, чи то міноритарна, вживання мови не обов’язково збігатиметься з вибором індивідуума, оскільки він, найімовірніше, буде змушений із соціальних та економічних міркувань послуговуватися домінантною мовою. Такий критерій завдаватиме шкоди інтересам насамперед носіїв дрібніших міноритарних мов. Варто зауважити, що оновленої статистики щодо лінгвістичних уподобань українських громадян просто немає. А такі дані є неодмінною умовою застосування норм законопроекту, зокрема норм частини 3 статті 8. Тому єдиним леґітимним джерелом відповідної інформації є перепис 2001 р., зокрема та його частина, що стосується рідної мови респондентів (67,5% визнали рідною українську, 29,6% – російську).

Проект закону про мови в Україні
«Державна мовна політика України базується на визнанні та всебічному розвитку української мови як державної та ґарантуванні вільного розвитку російської мови, інших реґіональних мов або мов меншин...» (ч. 1 ст. 5).
«...до реґіональних мов України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання реґіональних мов, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, їдиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька та угорська» (ч. 2 ст. 8).

ОБСЄ
Хоча формально йдеться про захист і підтримку не лише російської, а й «інших реґіональних і мов меншин», у решті положень законопроект майже повністю сфокусований на захисті й підтримці саме російської та не пропонує адекватної підтримки меншим реґіональним мовам. Такий підхід викривляє об’єкт і мету міжнародних правових механізмів із захисту прав людини та меншин. Його головні протекціоністські інструменти стосуються лише тих мов, які набудуть статусу реґіональних, оминаючи ті, які на нього не претендуватимуть. При цьому в законопроекті не врегульовано, як статус реґіональної мови буде пов’язаний із різними адміністративно-територіальними одиницями – областями, районами, містами, селами.

МЕДІА
Проект закону про мови в Україні


«Телерадіоорганізації України можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, російською, іншими реґіональними мовами, мовами міжнародного спілкування та іншими мовами, – як однією, так і кількома. Для державних загальнонаціональних телерадіоорганізацій частка мовлення державною мовою має становити не менше 60%, російською мовою – не менше 20% загального обсягу добового мовлення» (ч. 3 ст. 25). «Мова друкованих засобів масової інформації визначається їх засновниками відповідно до установчих документів» (ч. 6 ст. 25). Частина 4 цієї статті 25 знімає також будь-які вимоги щодо мови аудіовізуальних творів, йдеться, зокрема, і про рекламу.

ОБСЄ
Майже цілковита ліквідація регулювання та обмежень, які ґарантували використання державної мови у телемовленні та пресі, особливо в приватному секторі, може серйозно позначитися на становищі української мови. Ринкові вимоги й асиметричний білінгвізм в Україні сприятимуть імпорту та виробництву російськомовних програм, фільмів та публікацій. Запровадження такої дереґуляції – унікальний випадок в історії ОБСЄ. Всі її країни-члени навпаки прагнуть закріпити законодавчо адекватну присутність державної мови в медіа, особливо на телебаченні.

ДОДАТКОВІ ЗАУВАЖЕННЯ І ВИСНОВОК
Проект закону про мови в Україні

«Жодне з положень цього Закону про заходи щодо розвитку, використання і захисту реґіональних мов або мов меншин не повинне тлумачитися як таке, що створює перешкоди для володіння державною мовою» (ч. 9 ст. 8).

ОБСЄ
Підхід і зміст законопроекту, на жаль, можуть спричинити значне зниження інтересу до державної мови, зменшення можливостей її вивчення у більшій частині України, що лише поглибить наявні лінгвістичні поділи. Замість «зміцнення єдності українського суспільства» (ст. 2) такий закон може призвести до протилежного. У законі немає ґарантій захисту мовних прав громадян, які хотіли б послуговуватися українською в реґіонах, де домінуватиме реґіональна мова, тобто йдеться саме про меншість з-поміж меншості, яка на загальнонаціональному рівні є більшістю. Законопроект також жодним чином не врегульовує питання фінансування передбачених ним заходів.

МІСЦЕВІ ОРГАНИ ВЛАДИ
Проект закону про мови в Україні


«Акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування приймаються і публікуються державною мовою. У межах території, на якій поширена реґіональна мова… акти… приймаються державною мовою або цією реґіональною мовою та офіційно публікуються обома мовами, причому обидва тексти мають рівну юридичну силу» (ч. 2 ст. 11). Реґіональна мова використовуватиметься нарівні з державною також у роботі, діловодстві і документації місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 12), під час виборів і референдумів (ст. 13). Судочинство також може здійснюватися реґіональною мовою на клопотання сторони процесу суду (ч. 1 ст. 15).

ОБСЄ
Аналіз лінгвістичної та географічної ситуації в Україні й структури її населення дає змогу усвідомити, що російська як мова, яку вживає 10% і більше населення певної області, використовуватиметься нарівні з державною в більшості областей України. На практиці решта міноритарних мов узагалі випадають із зони регулювання. Отже, такий закон досягне єдиної беззаперечної мети – використання російської нарівні з державною у більшій частині України. Законопроект також не містить жодного положення, яке б вимагало від державних службовців володіння державною мовою України.

ОСВІТА
Проект закону про мови в Україні


«Громадянам України ґарантується право отримання освіти державною мовою і російською мовою…» (до цього додаються ще реґіональні мови) (ч. 2 ст. 21).
«Потреба громадян у мові навчання визначається в обов’язковому порядку за заявами про мову навчання, які надаються учнями (для неповнолітніх – батьками…), студентами при вступі до державних і комунальних навчальних закладів» (ч. 3 ст. 21).
«Державні і комунальні навчальні заклади у встановленому порядку створюють окремі класи, групи, в яких навчання ведеться іншою мовою, ніж у навчальному закладі в цілому, за наявності достатньої кількості відповідних заяв...» (ч. 4 ст. 21).

ОБСЄ
Реформи в освіті, запропоновані в законопроекті, суперечать попереднім рекомендаціям Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин, відповідно до яких освітня система має забезпечити баланс між метою збереження та розвитку ідентичностей і мов меншин та їхньою інтеґрацією до суспільства, у якому вони живуть. Законопроект сприятиме формуванню одномовної освітньої системи в школах, де навчатимуться представники меншин, що не дасть змоги їм досягти достатнього рівня володіння державною мовою. Самі лише уроки української мови та літератури не можна вважати базою для опанування державної мови на високому рівні.

Роз’яснення від ОБСЄ цілей Європейської хартії реґіональних мов
«Будь-яке послаблення державної або офіційної мови (мов) суперечить духу Хартії. Захист і підтримка реґіональних та міноритарних мов не мають провадитися за рахунок державної чи офіційної мови (мов)».

ut.net.ua

До головної сторінки
Контакт

Copyright Форум Націй © 2004-2010
Дизайн та підтримка- О. З.