СТАРЕ МІСТО ЖИВЕ В РОМАНІ ПРО ГОЛОКОСТ

Марія ІСАЧЕНКО

У січні минуло сто років від дня народження відомого російського письменника Анатолія Рибакова. Вісім років (у дитинстві) він жив у невеличкому містечку Щорс на Чернігівщині. Сюди й переніс значну частину подій свого роману «Важкий пісок».

Як зазначав автор, сюжет роману йому підказав перед війною в Рязані один з найкращих друзів Роберт Купчик, який повідав історію своїх батьків. 1942-го батька і матір Роберта разом з іншими сімферопольськими євреями розстріляли. Трупи скинули в спільну могилу по дорозі на Судак. Обдумуючи роман, Анатолій Рибаков 1975 р. побував у Сімферополі. Але там, за його словами, все виявилося чужим: «Не моє місто, не пробуджує спогадів, не дає поштовху уяві. Я вирішив перенести дію роману на батьківщину моїх предків, батьківщину дідуся і бабусі, в сім'ю Рибакових, у місто Сновськ – згодом Щорс». Багато розповіла йому про місто тітка Аня, молодша сестра його матері. Чимало відомостей Рибаков зібрав і під час поїздки до Щорса.

Анатолій Рибаков з бібліотекарями Щорського райоону. 1977 рік. Фото з архіву Щорської районної бібліотеки.

Неоціненними, за свідченням автора «Важкого піску» стали спогади колишнього місцевого перукаря Бернарда Семеновича. Після повернення з евакуації він разом з іншими євреями ходив по дворах, пустирях, лісах і збирав у мішки останки вбитих. Трупи зотліли, але деяких перукар упізнавав по волоссю.

Досі у Щорсі живуть свідки тих подій. Одна з них - Лідія Шкода – розповідає: «1944-го після повернення з Сибіру (з евакуації) ми з мамою жили в Щорсі по вулиці Короленка,3. (Зараз це провулок Гомельський,1).

Пам’ятаю, як до нас у двір приходили люди з лопатами, розкопували землю і витягували людські кістки. Потім складали їх у великі білі мішки. Пізніше я дізналася, що у нашому будинку під час окупації жили німці. Вони використовували викладений зсередини цеглою льох (висота його була не менш як два метри), як місце розстрілу єврейських сімей. Звідти не було чути криків і пострілів. Трупи скидали у викопану посеред двору яму. На її місці хотіли встановити пам’ятник, але зрештою звели його на братській могилі в лісопарку. А льох засипали піском 1953 року, коли ремонтували будинок».

Давно перейменована в Щорсі Велика Олексіївська вулиця, де жив дід письменника Авраам Рибаков. А синів та дочок Ізраїлевих, що мешкають у місті нині, можна перелічити на пальцях (а згідно з переписом 1939 р. їх було тут 1402). З 1988 р. немає серед живих і самого Анатолія Рибакова. А Щорс, дякуючи письменникові, продовжує залишатися однією з головних дійових осіб не лише роману «Важкий пісок», а й одноіменного фільму, знятого 2008 р. московськими кінематографістами.