БІЖЕНЦЕМ СКРІЗЬ НЕЛЕГКО, А В УКРАЇНІ ВДВІЧІ ВАЖЧЕ

14 афганських біженців, які просили притулку в Україні, побили в аеропорту «Бориспіль» співробітники прикордонних військ країни. Такою інформацією володіє організація «Міжнародна амністія» (Amnesty International), повідомила 17 березня російська служба Бі-Бі-Сі. Прес-секретар реґіонального представництва Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) в Україні Максим Буткевич повідомив, що УВКБ ООН і «Міжнародна амністія» підтверджують факт побиття й інших порушень прав півтора десятка афганських біженців. Представництво УВКБ ООН отримало дозвіл лише на одну коротку зустріч із біженцями, але навіть вона виявила численні недотримання закону та міжнародних норм.

«Щонайменше 10 із 14 осіб просили надати їм статус біженців, вони висловлювали занепокоєння, що при поверненні на батьківщину їм загрожує смерть. Коли Окружний адміністративний суд Закарпатської області розглядав їхні справи, частина біженців не була присутня на засіданнях, а ті, які не знали місцевої мови, не отримали перекладачів. Їм не дали змоги оскаржити відмову в наданні притулку. Тим часом прикордонники заявляють, що афганці самі вчинили безлад в аеропорту і завдали собі тілесних ушкоджень, щоб не їхати», – зауважив Максим Буткевич.

Максим Буткевич також повідомив, що депортація людей до країн, де їм загрожує небезпека, заборонена міжнародними угодами, але в Україні такі випадки трапляються щороку. «Сьогодні це стосується цих 14 афганських громадян, завтра це торкнеться когось іще», – сказав він.
Державна прикордонна служба підтверджує, що частину афганців доправлено на батьківщину. «14 березня троє були депортовані, троє – наступного дня. Решта – очікує депортації у Борисполі», – розповів заступник голови прес-служби відомства Андрій Кучеров.

Раніше Державна прикордонна служба оприлюднила офіційне повідомлення, в якому спростовує факт побиття прикордонниками біженців. Також там ідеться про те, що вони перетинали кордон незаконно і до прикордонних служб України та Словаччини про надання статусу біженців не зверталися. У зверненні стверджується, що біженці не отримали дозволу на притулок, проте злісно опиралися прикордонникам під час депортації.

Радіо «Свобода» звернулося за роз’ясненнями до Державної міґраційної служби. Однак виявилося, що через адміністративну реформу вона ще не розпочала своєї роботи. Про це повідомив заступник керівника відомства Андрій Теслюк. Натомість попередню установу (Держкомнацміґрації, Держкомнацрелігій), яка опікувалася міґрантами, формально вже ліквідовано, і це є однією з причин того, що іноземці в Україні не отримують притулку, вважають у представництві УВКБ ООН.

Зазначимо, що за даними правозахисної організація Human Rights Watch, в Україні є значні вади міґраційної політики. У звіті організації за 2010 рік наголошується, що у сфері дотримання прав людини у державі зберігалися такі проблеми, як упереджене ставлення до людей з іншим кольором шкіри, напади на іноземців з неслов’янською зовнішністю, а також комплекс проблем, пов’язаний з міґрацією, зокрема недосконалість законодавства у цій сфері і проблеми в системі надання притулку.

Представник Української ради із захисту прав біженців Наталя Дульнева сказала, що проблеми з міґраційною службою правозахисники мали як за минулої влади, так і за нинішньої. Але наразі, за її словами, захищати права біженців в Україні стало надзвичайно складно, оскільки владні структури не реагують на звернення правозахисників, зухвало поводяться з прохачами притулку.

Наприкінці 2010 року Human Rights Watch називала головними проблемами України ворожість до шукачів притулку і напади на представників нацменшин. За оцінкою американських правозахисників, в Україні немає чіткої міґраційної політики, а закон щодо осіб, які шукають притулку, дуже суворий. Лише 3% тих, хто просить захисту в Україні, отримують такий притулок.

Таку ж ситуацію зазначала і «Міжнародна амністія» 2009 р. Експерти наголошували, що в Україні впродовж 2009 р. порушувалися права біженців. «Україна не припиняла порушувати права на притулок: у країні були відсутні належні, справедливі процедури надання притулку. Крім того, шукачів притулку і біженців примусово висилали в країни, де їхні права могли жорстко порушуватися», – наголошується в доповіді організації.
Інцидент із побиттям афганських біженців в інтерв’ю Deutsche Welle прокоментувала дослідниця Amnesty Іnternatіonal в Україні Хеза Маꥳлл.

Deutsche Welle: Пані Маꥳлл, Прикордонна служба України заявляє, що була змушена вдатися до жорстких дій, зважаючи на аґресивну і провокативну поведінку самих біженців.

Хеза Маꥳлл: Слід розуміти, що люди вдаються до відчайдушних кроків. І ми знаємо напевно, що ці афганські біженці навіть намагалися завдати собі шкоди на знак протесту проти депортації з України. Треба розуміти, що люди боротимуться, якщо усвідомлюватимуть, що їхні права буде порушено по поверненні до Афганістану. Зрозуміло також, що прикордонники мають виконувати рішення суду щодо депортації. Я розумію це також. Але тут треба ширше подивитися, адже депортація відбувалася без надання біженцям права оскаржити відмову у наданні їм статусу біженця в Україні. Це порушення усіх зобов’язань, взятих на себе Україною, у тому числі Конвенції проти тортур, європейської Конвенції з прав людини. Це пряме порушення. Ми написали листа до Генпрокуратури України з проханням припинити процес депортації цих людей та листа до прикордонної служби. Так чи інакше, ми хочемо дати біженцям можливість оскаржити їхнє видворення та відмову у статусі біженця.

DW: Чого ви зараз домагаєтеся від української влади?

Х.М.: Насамперед дати біженцям можливість оскаржити попередні рішення, а поки вони чекають на перегляд, подумати про альтернативи їхнього утримання. Наша рекомендація українській владі полягає в тому, щоби надати біженцям можливість доступу до адвокатів, розслідувати інцидент із побиттям, допустити представників УВКБ ООН, а також надати медичну допомогу, адже вони її потребують. Це наші вимоги до українського уряду.

DW: Раніше Україна вже неодноразово ставала предметом критики правозахисників у царині поводження з біженцями та міґрантами. Що має змінитися у державній політиці?

Х.М.: Насамперед має прийти розуміння того, що біженці мусять мати можливість оскаржити рішення. У нас було багато подібних справ. Їх не мають арештовувати. А зазвичай їх доправляють до центрів тимчасового утримування міґрантів на Волині та поблизу Чернігова на півроку. Весь цей час вони залишаються там, але їх має бути звільнено. У самій Україні має повноцінно діяти служби міґрації, які повністю опікуватимуться забезпеченням документами, щоби міґрантів не затримувала на вулицях міліція і далі доправляла до центрів утримування. Наприклад, зараз ми ведемо справу сомалійця, якому надано правовий статус у США. Американські власті навіть оплатили йому квиток, але лише за кілька днів до від’їзду його було затримано міліцією і кинуто до такого міґрантського центру на Волині на півроку. Україна готує його депортацію. Це порушення його прав, адже він не підлягає депортації до Сомалі. Ми бачимо брак розуміння того, що ці люди мають права.

DW: Заради справедливості треба сказати, що не лише Україну критикують за недосконалу політику в царині міґрації…

Х.М.: Ми не укладаємо рейтинґи країн, але Amnesty Іnternatіonal серйозно критикувала низку країн ЄС за неналежне ставлення до міґрантів. Зокрема, був звіт щодо прохачів притулку в Греції та Італії. Ми виступали проти законів, які криміналізують міґрантів у країнах Західної Європи. Отже, у нас багато критики в цій царині і до країн ЄС, але також і до України. Втім, я мушу сказати, що в Україні ці проблеми погіршуються ставленням правоохоронних органів і поширеною корупцією.