В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ МОЛИЛИСЯ ЗА «ЧОРНОСВИТОЧНИКІВ»

Уперше за всю пострадянську історію 8 травня в селі Маяки Біляївського району Одеської області прозвучала Молитва пам’яті. Ініціаторомами акції, що проходила у рамках резолюції Ради безпеки ООН, якою 8 і 9 травня оголошено Днями примирення і порозуміння перед пам’яттю загиблих, стали «Чорноморська ініціатива» й Український клуб Одеси, повідомляє сайт «Взгляд из Одессы».

За загиблих у роки Другої світової війни жителів села молилося духовенство різних конфесій – священики УПЦ КП, УПЦ МП, Української Греко-Католицької і Римо-Католицької церков, представники єврейської та мусульманської громад.

Пам’ять про невинно убієнних селян вшанували також представники різних громадських організацій, політичних партій, українського козацтва, студенти Одеського юридичного ліцею. Глава політичної партії «Фронт змін» Арсеній Яценюк, який брав участь у меморіальної акції, зауважив: «Радий, що згадали невинно убієнних в роки війни дітей і те, що Перемогу цю покроплено кров’ю десятків мільйонів людей. Всім їм Царство небесне. Особливо вразило, що в молитві за загиблими беруть участь священики різних конфесій. Нам дуже важливо зробити висновки з історії». Громадський діяч Андрій Юсов у виступі на громадянській панахиді підкреслив, що цей день увійде в історію як приклад толерантності та взаємної поваги, а ініціатива простих людей пошириться по всій країні.

Представник Українського клубу Одеси Зоя Казанжи зазначила, що на меморіальному комплексі загиблим у роки війни жителям села Маяки є дата народження, але відсутня дата смерті. «Це був 1944 рік, і радянська пропаганда не могла розкривати причини того, чому впродовж одного року після визволення масово гинули українські селяни. Могло виникнути багато питань, відповідати на які було неможливо.»

Якою була доля солдатів, похованих у Маяках? 9 лютого 1942 р. видано наказ Ставки Верховного Головнокомандування № 089 «Про призов в Червону Армію громадян, які проживають на звільнених від окупантів територіях». Посилаючись на цей документ, командування наступаючих підрозділів одразу ж після заняття населеного пункту оголошукало призов до лав спеціальних передових батальйонів чоловіків у віці від 16 років.

Оскільки ці призовники не отримували військового обмундирування і йшли в бій у штатському, їх прозвали «чорні свитки», «чорносвиточники». «Солдатиків», що не отримали жодної військової підготовки, часто без зброї кидали у бій.

7 квітня 1944 р. 9-та гвардійська кубанська кавалерійська дивізія і 30-та кавалерійська дивізія зайняли територію Біляївського району. За спогадами місцевих жителів, чоловіків було миттєво мобілізовано до лав діючої армії і без зброї кинуто в атаку на позиції німецько-румунських військ.

У цілому 7–8 квітня 1944 р. із чоловічого населення Біляївки, Маяків, Троїцького та інших населених пунктів було сформовано два батальйони (понад 1000 осіб), з них понад 90% загинули у першому ж бою.