У ЛЬВОВІ ВІДКРИТО ПАМ’ЯТНИК РОЗСТРІЛЯНИМ ПОЛЬСЬКИМ ПРОФЕСОРАМ

3 липня у Львові у парку «Студентів» відкрили пам’ятник польським професорам, яких нацисти розстріляли 1941 р. Пам’ятник встановлено на Вулецьких пагорбах, де вночі 4 липня 1941 року нацисти розстріляли 36 львівських учених, серед яких були науковці світового рівня – філолог Тадеуш Бой-Желенський, медик Антоній Цєшинській, ректор «Львівської політехніки» Каспар Вайгель та інші.

Пам’ятник у вигляді арки з 10 каменів, що символізують 10 заповідей Божих. П’ятий камінь, якому відповідає заповідь «Не вбивай», зміщений, що символізує загрозу руйнування всієї цілісності світу при порушенні цієї заповіді. Ініціатива встановлення пам’ятника належить міському голові Львова Андрію Садовому та президенту Вроцлава Рафалу Дуткєвічу, які взяли участь у відкритті. Над проектом пам’ятника працював авторський колектив: Олександр Сьліва (Краків, Польща) – перша премія в конкурсі на проект пам’ятника; Олег Трофименко та Дмитро Сорокевич (Львів, Україна) – спеціальна нагорода за краще рішення упорядкування прилеглої до пам’ятника території.

Фото з альбому Петра Поґожельського / picasaweb.google.com

Усього на конкурс було подано 28 проектів, у тому числі з України – 8. Обирало кращий проект журі, очолюване професором Ярославом Грицаком.

Надалі тут планують створити інформаційний центр, який надаватиме інформацію про історію цього місця та подію. Фінансування проекту поділено між Львовом та Вроцлавом.

«Сьогодні ми увічнюємо пам’ять людей, яких нацисти вбили без суду і слідства через кілька днів після окупації Львова, – сказав мер Львова – Інтеліґентні, розумні люди завжди становлять небезпеку для тоталітарних режимів, оскільки є джерелом правдивих знань і освіти». «Українці й поляки повинні нагадувати світові, чим закінчуються спроби переділу світу, експансії і спроби вибудовування нових імперій», – додав він.

Напис на пам’ятнику, узгоджений меріями Вроцлава і Львова, не отримав схвалення Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва (державний орган при міністерстві культури Польщі) через те, що там не було прикметника «польські».
Сайт «Історична правда» нагадує, що історик з Інституту національної пам’яті Польщі Пьотр Лисаковський написав у газету «Жеч Посполіта» статтю, де звинувачує українських націоналістів у сприянні нацистському знищенню професорів Львова.

«ІП» переклала уривки з цієї статті, присвячені українцям. Автор не посилається на джерела своїх тверджень:
«...Арешти виконували групи, які складалися з офіцера СС і кількох унтер-офіцерів і рядових СС, до яких додавали перекладача-провідника. Зазвичай це був українець, який знав польську – згадується також про те, що згадані «рядові СС» були гітлерівцями...»
«...Невідомо, хто і як складав проскрипційні списки професорів. Схоже на те, що її творцями були німці, які послуговувалися документом, складеним українцями, пов’язаними з націоналістичним рухом...»

«...Арешти були продовженням німецької акції проти польської еліти, яка розпочалася з дня їхнього нападу на Польщу 1939 року і була продовжена у травні і липні 1940-го під назвою «Акція АБ». Без сумніву, ці арешти, хоч у німців і не було таких намірів, допомагали українським націоналістам у їхніх ґеноцидних планах «очищення одвічно українських» земель від «чужого» елементу під будівництво «Самостійної»...»

«...вирок виконувала розстрільна команда, котра складалася з 5–6 солдатів (правдоподібно, що це була українська допоміжна поліція), якою командував офіцер...»
Львівський історик Василь Расевич називає звинувачення у причетності українців до розстрілів львівських учених в липні 1941 року голослівними та не підкріпленими документально. Про це він сказав під час прес-дебатів у Львівськ ому прес-клубі.

«Реальних документів немає. Ці звинувачення є абсолютно голослівні і нічим не підкріплені», – зазначив Расевич.

За його словами, у цій справі ноги ростуть з часів після Другої світової війни, коли СРСР намагався скомпрометувати політика ФРН Теодора Оберлендера, який 1941 р. був офіцером у батальйоні «Нахтіґаль».
Однак німецький суд не знайшов доказів причетності «Нахтіґалю» до вбивства польських учених, а наприкінці 80-х років польські вчені довели, що причетність українців до цього злочину – вигадка.
Про джерела, на які посилається Расевич, не повідомляється.

За матеріалами інформаційних аґенцій