«ВІВТОРКИ ЛЮБИВ НАЙБІЛЬШЕ» (ЖИТТЯ ПАПИ ІВАНА ПАВЛА II)

Богдана КОСТЮК

Беатифікація Івана-Павла II викликала хвилю зацікавлення до особистості першого слов’янина, обраного Папою Римським. В Україні чимало людей називали його «нашим Папою», тож з нетерпінням чекали на презентацію українського видання біографії Івана-Павла II – книги «Вівторки любив найбільше» архієпископа Мечислава (Мокшицького).

Книга написана у формі діалогу між польською журналісткою Бриґітою Грисяк з секретарем Папи Івана-Павла II – архієпископом Мечиславом. Книгу видано у видавництві «Дух і Літера» за підтримки Польського інституту та Католицького медіацентру. Ця книжка – не просто біографія Понтифіка, а швидше осмислення його життєвого шляху: спогади про польський період життя, усвідомлення ролі священнослужителя у буремному XX столітті, розуміння Свободи та Добра як філософських та щоденних категорій. Архієпископ Мечислав у книзі пише про життя Папи у Ватикані – що його хвилювало, чому він радів, про що розмовляв з впливовими політиками і державними діячами; яку музику слухав, які книжки читав, тощо. При цьому вівторок був улюбленим днем тижня Папи, саме у ці дні він любив зустрічатися з молоддю, яку називав носієм свободи. «Вірив молоді, сподівався на молодь, часто згадував, що в історії його рідної Польщі молодь відігравала важливу роль носія прогресивного волелюбного духу…».

Єпископ Української Греко-Католицької Церкви Йосиф (Мілян), згадуючи свої зустрічі з Папою Іваном-Павлом II у Ватикані та під час відвідин України, каже про його щирість, повагу до українського народу: «Це справді була свята людина. Водночас Папа був таким, що вірилось його усміхові, його жестові, його привітові, його душпастирському слову. Колись я мав нагоду стояти в одному з перших рядів у Сикстинській каплиці Ватикану, слухати Понтифіка. Папа після молитви йшов і вітався з усіма. Надійшла моя черга – я привітав його від імені української молоді: «Помоліться за нашу молодь, за нашу державу!». А Папа каже до мене: «Я щоденно про вас пам’ятаю!».

Письменник, колишній в’язень сумління, громадський діяч Євген Сверстюк відзначив: книга про Івана-Павла II дозволила йому зрозуміти, чому з такою силою любові, з щирим захопленням його сприйняли у світі: «З одного боку – що можна розповісти про життя монаха, про життя людини, яка проводить цілий час у молитві? Але я у книзі знайшов так багато пояснень, якою людиною міг бути той, хто так наближувався до святості. І я зрештою відчув якийсь «ключ» до того, кого ми в Україні зустріли 2001 року. Цим «ключем» були притаманні Папі доброта, терпіння, почуття справедливості і вболівання за долю поневолених народів. А ще – він привніс у Ватикан дух Польщі, Слово Боже мовою свого народу.

Іван-Павло II, за усіма канонами Церкви, уже не був Каролем Войтилою – але він залишився сином Польщі, він зробив для розвалу, збудованого на крові мільйонів убієнних, тоталітарного Варшавського пакту усе, що може зробити людина, котра проводить більшість свого часу у молитвах – у спілкуванні з Батьком Небесним…».

Іван-Павло II знову повертається до нас. «Уже як один з блаженних – себто, тих, хто для блага народів і світу жив у цьому світі і сповнював його Вірою, Надією, Любов’ю», – вважає архієпископ Мечислав.