МІЖЕТНІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРИ ВИБОРІ ПОДРУЖНЬОЇ ПАРИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНИ
Олександр ВАСЯНОВИЧ,
кандидат історичних наук,
ІФМЕ ім. М. Рильського НАНУ
|
Молодіжне середовище – це одна з найінтенсивішних зон міжетнічних контактів. Так, до великих міст навчатися та працювати приїжджає молодь із різних реґіонів України. Саме у містах зустрічаються представники різних етнічних груп, вступають у контакт різноманітні системи світосприйняття і світорозуміння. Внаслідок цих стосунків серед молоді закріплюються норми міжетнічного сприйняття і поведінки, які вони пронесуть крізь подальше життя. Загалом молодіжний вік є вирішальним періодом формування особистості, а отже і розвитку етнічної самосвідомості. Особливо активним у цій віковій категорії є студентство, що йде від юності до дорослого життя, набуваючи нового сприйняття світу.
У такому контексті важливо простежити, наскільки толерантним є ставлення респондентів до тих чи інших етносів. Йдеться про можливий ступінь близькості – від члена сім’ї до мешканця населеного пункту і держави загалом. Дослідження побудоване на методі інтерв’ювання найчисельніших етносів у різних областях України.
Безумовно, етнічна культура й етнічна самосвідомість відтворюються не лише на рівні етносу в цілому, а й на рівні окремих індивідів, сімей, усталених у часі груп, що його складають. У разі, коли ця система внутрішньої структури етносу починає руйнуватися, ускладнюється й відтворення етнічних традицій та підтримка етнічної ідентифікації. В умовах зростання міжреґіональної міґрації, прискорення темпів урбанізаційних процесів і деяких інших причин міжособистісні зв’язки всередині етносу можуть послаблюватися.
Більшість із опитаних нами молодих людей не надає особливого значення національності у питанні вибору майбутнього подружжя, декларуючи важливість особистих якостей людини. Одружуватися не обов’язково лише з представниками своєї національності (українець, 18 р., Київ). Если человека любишь, то не важно, кем он будет по национальности (грекиня, 33 р., Донеччина). Брак создается на основе не национальных, а психологических, личностных качеств (росіянин, 31 р., Київ). Обычно житейские проблемы не зависят от национальности (гагаузка, 17 р., Одещина). Слід зберігати чистоту нації, хоча мені би не заважало, якби біля мене була людина іншої національності, я би поважав її традиції (угорець, 19 р., Ужгород).
Інколи представники окремих етнічних спільнот, занепокоєні збереженням свого етносу, а відтак виступають за моноетнічні родини. Моя жена будет молдаванка… с ней будет легче. Она понимает наши обычаи, выросла в таких же обычаях, в которых вырос и я (молдаванин, 23 р., Одещина). В смешанных браках одна нация уничтожает другую. Если количество этих браков небольшое, то не страшно. А если количество становится массовым, то это плохо (кримська татарка, 20 р., АР Крим). Ты можешь быть толерантным, но не обязан выбирать себе в супруги представителя другой национальности (кримський татарин, 18 р., АР Крим). Мені важливо, щоб мій чоловік був євреєм, бо мені буде легше з ним порозумітися, бо ми будемо говорити на одній і тій самій культурній мові. Це робить легшим спілкування (єврейка, 21 р., Київ). Скорее представляю мужа своей национальности. Это свое, родное, тот же язык, общая культура, общие понятия (гагаузка, 21 р., Одещина).
Стосовно окремих етносів існує упереджене ставлення. Якщо румунку чи угорку то нехай брат веде за дружину, а циганку – то ні (українець, 20 р., Закарпаття). Папа, когда мне исполнилось 16 лет, сказал: араб, гагауз и молдаванин – чтоб я их не видел. У меня пока парень болгарин (болгарка, 20 р., Одещина).
Якщо національні особливості у переважній більшості не викликають перестороги, то расові мають певні застереження. Молоді люди називають різні причини, які втримують їх від такого шлюбу. Я не маю якихось расових комплексів, просто мені не подобаються такі жінки (українець, 18 р., Київ). Не знаю чи Україна готова до того, щоби в ній народжувалися маленькі негренята. Напевно, цим дітям ще важко у нашому суспільстві (українка, 16 р., Львів).
Своїм другом я ще можу уявити негра чи китайця, а от членом родини – ні (угорець, 19 р., Ужгород). Я с трудом, но могу представить себе другом представителя другой расы. А членом семьи – тяжело (кримська татарка, 35 р., АР Крим). Можу уявити дружину іншої національності, але не африканської ж (українець, 19 р., Одещина). Другие люди пускай себе выходят замуж и женятся с другими расами. Я себе такого не представляю (гагаузка, 19 р., Одещина). Никогда не говори никогда, но особого желания нету выйти замуж за представителя другой расы (гагаузка, 21 р., Одещина).
Такі відповіді певною мірою відтворюють ситуацію в Україні, де при загальному достатньо толерантному ставленні до інших рас, помітним є досить стримане бажання укласти міжрасовий шлюб, що обумовлюється упередженим ставленням до іншого, невідомого, незрозумілого. Це знаходить вияв у побутовій упередженості ба навіть дискримінації.
Для міжнаціональних шлюбів значну проблему становить етнічна самоідентифікація дітей, які від народження потрапляють у полікультурний простір. Наші польові дослідження довели, що молодь не надто ідеалізує міжетнічні сімейні відносини, вона досить обережно ставиться до вибору подружньої пари. Більше проблем у міжнаціональних сім’ях. Бо там спірні питання є: у яку школу віддати дитину (румун, 19 р., Закарпаття). В поліетнічних шлюбах, коли українка одружується з росіянином чи арабом, то він приносить щось своє і не завжди українці можуть звикнути до цього. Вже тут починаються певні проблеми (українець, 18 р., Київ). Больше проблем в разнонациональных семьях: разные менталитеты, разные вероисповедания, разные взгляды на жизнь (росіянка, 17 р., Київ). У поліетнічних сім’ях більше проблем, але коли вони долаються, то ця родина стає міцнішою (українець, 21 р., Харків).
Національні змішані шлюби відіграють важливу роль у зміні етнодемографічної ситуації країни, адже діти, обираючи національність одного з батьків, самі обривають етнічну лінію іншого.
Частіше діти обирають національність того з батьків, хто має вищий соціальний, культурний чи етнічний статус у суспільстві. Статистичні дані свідчать, що в українському суспільстві при визначенні національності дітей в етнічнозмішаних сім’ях перевага надається українській національності. Когда папа украинец, а мама молдаванка, ребенок будет утверждать, что он украинец – это более престижно (гагаузка, 19 р., Одещина).
Проте важливе значення має й етнічне середовище, в якому виховується дитина. Численні народи не надто переймаються такими проблемами, а для малих народів це надзвичайно важливо. Якщо міжетнічні шлюби будуть немасовими, то немає нічого такого впливового. Коли це стане масовим [явищем – Авт.], то слід буде задуматися (українець, 16 р., Львівщина). Міжетнічних шлюбів не така велика кількість, щоб вони знищили народ (українець, 18 р., Київ). Если нация сильно ассимилируется в обществе, в котором она живет, то я против смешанных браков. А если ее количество сохраняется, то я не против. Я считаю, что если сплошь будут смешанные браки, то крымскотатарская национальность ассимилируется (кримська татарка, 20 р., АР Крим). В интернете появилась такая фишка, там пишут: «Если крымские татары заключают смешанные браки, то у них такие умные дети рождаются. Такие вундеркинды, что вообще можно обалдеть.» Зачем это, ведь крымские татары и так ассимилируются, и без этих таких высказываний (кримська татарка, 35 р., АР Крим).
Міжнаціональні шлюби відбивають тенденції інтернаціоналізації в етнокультурному середовищі. Але попри те, що міжетнічні шлюби існують досить давно, простежується й протилежний процес – акцентуація на однонаціональних шлюбах. Большинство современных браков крымских татар моноэтнические. Бывает, что мужчины – крымские татары – берут себе в жены представительниц других национальностей. Было и наоборот, но очень редко (кримський татарин, 18 р., АР Крим). Щоб дитина була розумно і сильною здоров’ям, батьки мають бути однієї національності (українка, 21 р., Одещина).
У процесі взаємодії народів через сімейні зв’язки розвивається і збагачується культура, зміцнюються міжетнічні контакти. Саме у змішаних сім’ях етнічна інтеґрація відбувається більш повно та гармонійно. Легко можно научить ребенка своей культуре, не разбивая культуры своего мужа (болгарка, 19 р., Одещина). Діти отримають знання від мами і від тата.
|
Це буде збалансовано (українець, 21 р., Харків). Тут варто зауважити, що подальша самоідентифікація дитини залежить від культурно-етнічних цінностей, які домінуватимуть у родині. Все залежить від сім’ї, як вони це подадуть (єврейка, 21 р., Київ).
У міжнаціональних шлюбах необхідно враховувати ґендерні особливості обох представників подружжя. Закорінені у мові, релігії, традиціях, звичаях, вони впливатимуть на розвиток особистості. У нас муж – глава семьи. Если парень возьмет себе украинку, она может сделать ему вот так [показує руки в боки – Авт.]. А у нас в семье девушку воспитывают так, что она слушается мужа (гагаузка, 19 р., Одещина). Наш мужчина чувствует власть над женщиной, а украинки такого не понимают, потому что у них равноправие. У нас такого нет. Последнее слово за мужчиной (гагаузка, 21 р., Одещина).
Опитування щодо стану релігійності українського населення унаочнюють невелику кількість населення, що сповідує певне віровчення, знає догмати релігії, свідомо виконує канони церковної дисципліни. За даними, оприлюдненими Центром Разумкова, 2007 р. 59 % громадян вважали себе віруючими, серед молоді 18–29 років – 53%. Проте, останнім часом зросла кількість молодих людей, які сповідують неінституціалізовану форму релігійності (34 % опитаних), що переважно носить особистий характер, молода людина сама визначає свій обов’язок, а церковна організація священнослужителі й обряди, які претендують на роль посередника між людиною і Богом, при цьому відходять на другий план за ступенем значимості. Хоча релігійність суспільства неглибока, поверхова, проте сучасна молодь при виборі подружжя звертає увагу на віросповідання. Я хочу, чтобы он был христианином. Я православная христианка. Это важно (болгарка, 19 р., Одещина). Або моя віра, або цивільний шлюб. Я би не поміняв свою віру, а може і вона не змінила б, я б її так прийняв (українець, 17 р., Вінниччина).
Соціологічні опитування, проведені КМІС у жовтні 2008 р, показали, що 67,5% віруючих висловили ту чи іншу міру (повну або часткову) готовності прийняти людину інших релігійних поглядів як чоловіка/дружину. Молодь виявилася дещо обережнішою: 63 % із них погодилися з міжконфесійним шлюбом родича. Більшість з опитаних нами молодих людей досить толерантно ставиться до можливого іншого віросповідання подружньої половини. Якщо людина не фанатична у вірі, то я би сприйняв її (українець, 16 р., Львівщина).
Якби моя дружина була іншого віросповідання, я б не прийняв її віри. Вірив би своєю вірою, і не забороняв би їй вірити її вірою. Я б поважав її культуру, її віросповідання. (українець, 18 р., Київ). Я вважаю, що коли мій чоловік буде мусульманином, я ніколи не піду у мусульманську церкву і його не буду тягти в православну. Я вважаю, що це набагато складніше, ніж дотримання якихось народних обрядів (болгарка, 16 р., Одещина). Если бы он был другого вероисповедания, то я бы вышла за него, если бы любила (росіянка, 16 р., Донеччина). Я бы уважала его традиции, каждая религия по-своему хороша, но не поменяла бы православие (гагаузка, 17 р., Одещина).
Соціологи зауважують, що молоді люди навіть згодні змінити свою віру, що може обумовлюватися низьким рівнем впевненості та переконаності, що їхній конфесійний вибір єдино вірний чи єдино можливий шлях для пізнання Бога. 22,6 % респондентів переконані, що їхня релігійна традиція виступає єдино правдивим джерелом знань про Бога. Близько половини (47,8 %) не згодні з таким твердженням і ще 29,5% не можуть визначитися. Если мне надо будет принять мусульманство, то я подумаю насколько мне дорог этот человек. Возможно я бы стала мусульманкой (гречанка, 33 р., Донеччина). Если бы муж был другого вероисповедания, я бы приняла его веру (осетинка, 30 р., АР Крим).
Чимало представників різних національностей не мають наміру брати шлюб з особою іншого віросповідання. Проще уступить в национальности, в вере – труднее (гагаузка, 21 р., Одещина). Якщо йому не до вподоби буде православна церква – це вже його проблеми. Я не буду міняти своєї точки зору (українка, 21 р., Одещина). Насколько я знаю, если у мужа другая вера, то и жена должна принять эту веру, а я не готова (українка, 17 р., Київ). Если бы он так сильно воспринимал свою веру, то это очень сильно бы помешало (молдаванка, 19 р., Одещина).
Найупередженіше молоді люди ставляться до мусульманства, що не є традиційним для більшості реґіонів України. Я би з мусульманкою в жодному разі не погодився б одружитися, напевно і з буддисткою також ні (угорець, 19 років, Ужгород). Я би не вийшла заміж за мусульманина, навіть довго думала б, чи виходити мені заміж за баптиста. Важко було б, якби вранці встали і пішли до різних церков (українка, 27 р., Житомир). Може мусульманин не був би [моїм – Авт.] чоловіком. Я би в цій паранджі навряд чи змогла би ходити. Там жінку дуже так під каблуком тримають. Для мене це не дуже (угорка, 27 р., Закарпаття). Даже если парень будет украинец и мусульманин – я не смогу (болгарка, 20 р., Одещина). Менять вероисповедание, например на мусульманское, я не хочу. Там жестче будут угнетать мое православие (гагаузка, 19 р., Одещина).
Категорично проти іншого віросповідання виступили всі опитані нами кримські татари, посилаючись при цьому на релігійні, культурні відмінності між різними народами, а можливо, навіть цивілізаціями. Человек может быть другой национальности, но только не другой веры. Когда две разные веры, то трудно детям. У мусульман девушка должна выходить замуж за мусульманина (кримська татарка, 20 р., АР Крим). Я хочу, чтобы моя жена была крымская татарка, мусульманка, потому, что для меня это будет легче. Легче вырастить ребенка, воспитать его правильно (кримський татарин, 18 р., АР Крим). Если бы он был не крымским татарином, а турком, но ведь мусульманин – я бы вышла за него замуж (кримська татарка, 35 р., АР Крим).
Отже, змішані шлюби в умовах сучасного українського поліетнічного суспільства, при зростанні кількості міжетнічних, міжрасових, міжконфесійних зв’язків, сприяють взаємопроникненню культур. Молоді люди в цілому розуміють, що в Україні слід враховувати світові ґлобалізаційні процеси. За наявності певної упередженості, при виборі подружньої пари з числа представників іншого етносу, раси чи релігії, слід констатувати досить високий ступінь толерантності української молоді. На такій основі відбувається формування позитивних соціальних, міжкультурних та міжособистісних стосунків, що виключають конфронтацію та насилля.
Фото з архіву Міжнародного дитячого табору «Джерела толерантності». Всі фото мають репортажний характер, що лише унаочнює толерантну атмосферу табору і не спонукає до будь-яких висновків особистого характеру. |
|