РЕВОЛЮЦІЯ ВІД НАВАЛЬНОГО
Вахтанґ КІПІАНІ
Унікальна ситуація, бо буває таке нечасто. Спочатку впливовий американський журнал Foreign Policy оприлюднив сотню найбільших мислителів світу за 2011 рік. У неділю в Російській Федерації відбулися вибори до Державної думи. І, нарешті, одразу після того, у ніч на понеділок, на вулиці Москви вийшла безпрецедентна кількість людей, щоб захистити свій вибір. Поліція розігнала мирну ходу, у перших кроках якої чулося відлуння Помаранчевої революції по-російськи. 300 осіб кинули за ґрати.
|
Усі ці три миттєвості об’єднані фігурою юриста та блогера Алєксєя Навального. Два слова про нього, бо крім завсідників Живого Журналу не так багато українців знають про 35-річного адвоката. Син військового з коренями на Київщині – у вже неіснуючому селі Залісся, півкілометра від Чорнобиля. Став знаменитим завдяки копіткій і дуже ефективній боротьбі з корупцією в Газпромі, ВТБ, «Транснефти» та інших бездонних діжках путіноміки. Створив сайт «РосПил» – від слів «Россия» та «пилить».
Під авторитет Навального через інтернет було зібрано понад 6 млн. руб. ($200 тис.) на оплату праці юристів, які ведуть судові бої з топ-менеджерами держбанків і держмонополій. Вони змогли зупинити тендери та оборудки на суму 337 млн. руб. Має політичні амбіції. Не брав участі у виборах через небажання підігравати «Единой России». За поглядами російський націоналіст. |
Мітинг на Болотній площі. Фото ІТАР-ТАСС |
Кожен пост у блозі Навального читають 30 тис. постійних читачів і сотні тисяч користувачів інтернету. Це сила навіть у підцензурному медіа-просторі Росії. 2011-го Навальний ініціював кілька гучних кампаній в онлайні, запустивши мем «партия жуликов и воров», який сильніше за реп’ях вчепився в шкуру «ведмедів» партії Путіна.
Таранний стиль Навального, ефектні акції, харизма та… порушені проти нього та його батьків кримінальні справи переконали інтернет-спільноту, що він реальний опозиціонер. І без неґативного шлейфу – у владі, на відміну від Нємцова, Касьянова, Явлінського, не був. Не є тусовщиком. Гарний сім’янин тощо.
Цікаво, що він заслужив щедрі аванси не тільки на батьківщині. Включення Навального до сотні найбільших мислителів (global thinkers) світу – це визнання західним істеблішментом не тільки його «віртуального» впливу на суспільство, а й здатності стати диригентом протестних рухів у Росії. Тим більше що перші дев’ять місць цьогорічного рейтинґу посіли активісти Twitter- і Facebook-революцій в Єгипті, Тунісі, Ємені, Сирії та Лівії.
До речі, такі світові політичні лідери, як Анґела Меркель, Махмуд Аббас, Девід Кемерон, нобелівські лауреати Пол Круґман і Джозеф Стіґліц, архієпископ Десмонд Туту розміщені колегами з Foreign Policy позаду Навального. А це щось і означає.
Любителі конспірології, і перший із них – Владімір Путін, отримали інформацію для невпевненості й роздумів. Коли і де вибухне? Що чи хто натисне на спусковий гачок невдоволення? Якою буде російська революція – «оксамитовою» чи, за Пушкіним, «бессмысленной и беспощадной»?..
Чергові парламентські вибори – більш ніж вдала нагода продемонструвати невдоволення. Тим більше знаючи, як робляться цифри явки і підтримки Путіна та «единороссов», особливо на Північному Кавказі. Навальний і тут перший, бо завчасно запустив кампанію «Хватит кормить Кавказ!». Він на цифрах показав, як авторитарні ставленики Кремля «доять» бюджет РФ, не відмовляючи собі ні в чому.
І зміг переконати російський політичний інтернет у хибності поширеної думки, що голоси нічого не значать, вибори можна проіґнорувати. Стратеґії «нах-нах!» (не йти на дільниці, а якщо йти, то псувати бюлетені) блогер протиставив ідею голосувати за будь-яку партію, яка є в бюлетені, крім, само собою, «Единой России». Можна сперечатися, чи саме ця ідея дала високі відсотки «справедливороссам», «яблочникам» і, прости Господи, комуністам у Москві, Санкт-Петербурзі, Новосибірську та інших інтелектуальних центрах Росії. Там, де інтернет є чинником формування громадської думки. Але факт, що водночас із консолідованим протестним голосуванням тисячі людей вперше у своїй громадянській історії стали спостерігачами, вели Twitter-трансляції з виборчкомів, сформували мобільні групи, які виловлювали «стада» прокремлівських молодіжних активістів, що, маючи на руках по півсотні відкріпних талонів, курсували з дільниці на дільницю. |
|
Мітинг на Болотній. Фото Кирила Лебедека, Gazeta.ru |
І, як в українському 2004-му, блоги та соціальні мережі стали каналами поширення відео, що викриває безмежний цинізм влади, місцевого бородатого «підрахуя» Чурова, «нашистських» заробітчан. Тисячі москвичів вийшли проти ночі на Чисті пруди, щоб взяти участь у мітингу «Жулики и воры украли голоса». Було багато молоді. Але були й старші люди, яким набридло боятись і гидко уявити надвечір’я свого життя за незмінного «дорогого Владіміра Владіміровіча».
Ходу колони в бік похмурої Луб’янки зупинили. Автозаки швидко наповнили «протестантами» і журналістами. Навальний встиг повідомити у Twitter, що він теж серед затриманих. Через кілька годин прокремлівські сайти запустили дезу, що Алєксєй не витримав і наклав на себе руки. Брехлива «сенсація» прожила лише кілька хвилин.
Наразі немає підстав говорити, що починається революція, якої давно бояться Путін і Мєдвєдєв. Але якщо влада так її боїться, вона буде.
ut.net.ua
|