МАЙЖЕ АКАДЕМІЧНИЙ ХВИЛЬОВИЙ

Микола Хвильовий.
Вибрані твори. Упоряд. Ростислав Мельників. –
К.: Смолоскип, 2011. –
(Серія «Розстріляне Відродження»).

«Карма» філолога: знайомство з книжкою починати не з початку, а з коментарів і приміток, які зазвичай уміщують наприкінці. Якщо вони, звісно, у книжці є: останнім-бо часом фахово й зі смаком відкоментований том – майже така ж дивовижа, як… українське кіно. Утім, ні – гарного українського фільму я вже кілька років не бачив, а добре відкоментовані книжки все ж періодично з’являються на полиці моєї домашньої книгозбірні. «Найсвіжіша», з якої ще не вивітрився запах типографічної фарби, – це том «Вибраних творів» Миколи Хвильового, який побачив світ у резонансній серії «Розстріляне Відродження» київського видавництва «Смолоскип». Упорядкував його, відкоментував і написав передмову відомий літературознавець і поет, доцент Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди Ростислав Мельників.

Перше, про що думається при знайомстві з цим томом: як шкода, що в нас практично перестали видавати повні академічні зібрання творів класиків! У держави є гроші на те, щоб у рамцях програми з назвою-знущанням «Українська книга» видавати грубезні й дорогезні томиська чиновників, які чомусь, без жодних на те підстав, уважають себе письменниками, – натомість повне академічне зібрання творів Григорія Сковороди доктор філологічних наук, професор Леонід Ушкалов не лише підготував фактично самотужки (це ж яка колосальна робота!), а ще й опублікував у приватному видавництві за власні кошти!

Лише трохи більше «пощастило» повному академічному двотомнику Володимира Свідзінського: доктор філологічних наук Елеонора Соловей так само підготувала його сама, проте для цього проекту бодай вдалося знайти видавця… Оце, власне кажучи, за останні роки і всі академічні зібрання, які побачили світ!
Направду дика ситуація – бо коли береш до рук том Хвильового, впорядкований Ростиславом Мельниковим, і починаєш читати його, як водиться в нас, філологів, «із кінця», то дуже гостро відчуваєш доконечну потребу в повному академічному зібранні творів і цього класика; тим паче, що ось є вчений, який переконливо довів, що може готувати такі видання на дуже високому фаховому рівні.

972 відкоментовані позиції, майже сотня сторінок приміток на тисячесторінковий том – це лише, так би мовити, кількісні показники, але навіть вони багато про що промовляють.

А є ж, зрештою, в Україні й інші висококласні фахівці, які успішно працювали з Хвильовим – скажімо, професор Віра Агеєва, професор Володимир Панченко… – та об’єднати б їхні зусилля… Адже, попри численні останнім часом видання творів Хвильового, найповнішим досі залишається п’ятитомник, виданий тим же «Смолоскипом» у 1978–85 роках, іще в США, за редакцією Григорія Костюка, – напрочуд гарне видання, та не лише мало кому приступне нині в Україні, а ще ж і неможливо було підготувати його в умовах діаспори з усією академічною повнотою; зрештою, відтоді вітчизняне літературознавство здобулося на чималий поступ у вивченні життя й творчості Хвильового…

Проте академічне зібрання – це, на жаль, наразі лише мрія; однак том «Вибраних творів» Миколи Хвильового в упорядкуванні Ростислава Мельникова – реальність, яка дуже якісно заповнює, скажімо так, «вакантний простір» цієї мрії. По-перше, тут представлені – й ще раз наголосимо: добре відкоментовані – всі головні тексти Хвильового-прозаїка, Хвильового-публіциста, Хвильового-організатора літературного життя, навіть Хвильового-поета (адже починав він саме з поезії). По-друге, тут маємо вибраний епістолярій Хвильового, зокрема його концептуальні листи до Миколи Зерова й Аркадія Любченка; причому один із листів – до Михайла Ялового від 7 лютого 1928 року – публікується вперше.

По-третє, видання містить дуже грамотно підібрані додатки – рецепції творчості Хвильового. Нарешті, по-четверте: в передмові Ростислав Мельників робить дуже актуальну спробу систематизувати (ясна річ, із відповідними фаховими покликаннями) розсипані по численних, нерідко малоприступних виданнях біографічні відомості про письменника. Це, безперечно, вкрай важливо, зважаючи бодай на те, що в життєписі Миколи Хвильового залишається ще дуже багато «білих плям». Узявши за основу цю передмову, хтось із майбутніх дослідників (можливо, й сам Мельників – чому б і ні?) може відтак написати розгорнуту біографію класика, в чому нині є велика потреба; а може, й біографічний роман (матеріал до цього надається сповна!).

Одне слово, маємо дуже цікаве, фахово і з неабиякою любов’ю підготовлене видання – насолоду й добру інтелектуальну «поживу» не лише для фахового «книжника», а й для кожного мисливого читача.

До головної сторінки
Контакт

Copyright Форум Націй © 2004-2011
Дизайн та підтримка- О. З.