МИСТЕЦТВО КОРІННИХ НАРОДІВ У НОВОМУ ПАРИЗЬКОМУ МУЗЕЇ
На карті Парижа з’явився новий культурний об’єкт – Музей мистецтва і цивілізації корінних народів. Офіційно він називається за місцем розташування – Музей на набережній Бранлі і розташований на лівому березі Сени неподалік від Ейфелевої вежі.
На його будівництво пішло десять років і майже 250 млн. євро. І, як завжди буває перед самим відкриттям, ще залишилася купа недоробок. Але автор ідеї – президент Франції Жак Ширак – квапить: музей мусить запрацювати на повну силу ще до того, як закінчаться його президентські повноваження. Тоді традицію всіх французьких лідерів – залишати по собі монументальні творіння в Парижі – буде дотримано.
Жорж Помпіду побудував Центр сучасного мистецтва, Валері Жіськар д’Естен – музей Орсе, Франсуа Міттеран – скляну піраміду над головним вестибюлем Лувру, Національну бібліотеку і арку в паризькому кварталі Дефанс. Жак Ширак залишиться в історії як фундатор Музею мистецтва і цивілізації народів Африки, Азії, Океанії і два Амерік.
 |
Париж завжди був втіленням європейської цивілізації. Тепер, за задумом французького президента, він стане ще й містом, в якому широко представлено мистецтво малих народів. Це самий політичний з усіх культурних проектів Жака Ширака і найкультурніший з усіх політичних.
Повз цю будівлю на набережній Сени не пройдеш. Плющ і папороть ростуть прямо із стіни. Конструкція проста: металевий каркас, на який надіто пластикові щити, за ними – труби, що подають прямо до коріння рослин воду, повітря і добрива.
Як пояснив в бесіді з журналістами відомий французький архітектор, автор проекту музею Жан Нувель, що мріяв про такий будинок ще в дитинстві. Завдання полягало в тому, щоб створити комплекс, який доповнюватиме міський пейзаж з Ейфелевою вежею не суперечитиме їй.
|
У саду площею 18 тис. кв. м розташовуються чотири оригінальні споруди, відгороджені від набережної гігантським скляним екраном. Вони з’єднуються між собою садовими доріжками і переходами-містками. Адміністративна споруда, що виходить фасадом на набережну, суцільно вкрита різноманітною рослинністю. Це справжній вертикальний сад у виконанні відомого ботаніка Патріка Блана.
«В основі ідеї створення такого музею лежить відмова від етноцентризму, від невиправданої претензії Заходу на те, що він один є носієм долі людства», – заявив 20 червня, відкриваючи музейну експозицію, Жак Ширак. Він наголосив на необхідності викорінювання «абсурдних і помилкових упереджених думок» з приводу того, ніби «деякі народи застигли на початковій стадії еволюції», і їх нібито «примітивне» мистецтво може служити лише об’єктом етнологічних досліджень. «Не існує ієрархії мистецтв точно так, як і не існує ієрархії народів», – підкреслив Ширак. Він вказав на «багатство культури й історії корінних народів, які є носіями мудрості предків, відрізняються витонченою уявою, зберігають прекрасні народні оповіді і створюють справжні художні шедеври, що анітрохи не поступаються кращим витворам західного мистецтва». Відзначивши, що процес ґлобалізації, що відбувається в світі, не тільки веде до об’єднання людства, але і веде до «стандартизації, одноманітності, повсюдного розповсюдження ринкових законів».
| Кофі Аннан: Робота музею «сприятиме не лише збереженню безцінної культурної спадщини народів миру, але й розвитку діалогу і обміну між культурами і цивілізаціями». |
Ширак сказав, що новий паризький музей покликаний сприяти «різноманітності точок зору, пропаганді іншого, відкритішого і поважнішого погляду, розвіюванню туману незнання і зарозумілості, який у минулому сприяв недовірі і нерозумінню» між народами.
Президент бачить у новій установі «науковий і культурний інститут нового типу, одночасно музей, культурний центр, дослідницьку лабораторію і учбову аудиторію». |
Як зауважив генеральний секретар ООН Кофі Аннан, експозиція Музею мистецтва корінних народів миру «ілюструє різноманітність людського роду» і покликана зіграти велику освітню і виховну роль. Аннан висловив упевненість в тому, що робота музею «сприятиме не лише збереженню безцінної культурної спадщини народів миру, але й розвитку діалогу і обміну між культурами і цивілізаціями».
У відкритті музею взяли також участь лауреат Нобелівської премії миру з Гватемали Рігоберта Менчу, прем’єр-міністр канадської території, де живуть індіанці, а також глава французького уряду Домінік де Вільпен.
Для них Ширак провів екскурсію сам. Він знавець і поціновувач стародавніх цивілізацій. Різьбленими статуетками африканських богів прикрашений навіть його президентський кабінет у Єлісейському палаці.
А тут є що показати: у фондах музею 300 тисяч предметів мистецтва, але в центральній музейній будівлі виставлено лише 3500 експонатів, які розташовано за географічним принципом: Африка, Азія, Океанія і Америка. Вони не розділені перегородками, відвідувачі плавно переходять по величезній, витягнутій залі від однієї колекції до іншої, вони можуть подивитися відеофільми на численних вбудованих в оформлення екранах, піднятися на відкриту веранду, щоб помилуватися краєвидом на правий берег Сени.
Африканський відділ відрізняється особливо вражаючим підбором дерев’яної скульптури, прекрасних масок з Малі, Кот-д-Івуара, Буркина-Фасо й інших франкофонних країн, колишніх колоній Франції, звідки в різні роки було вивезено численні культурні цінності. |
Жак Ширак: «В основі ідеї створення такого музею лежить відмова від етноцентризму, від невиправданої претензії Заходу на те, що він один є носієм долі людства» |
Вся колекція містить близько 300 тисяч експонатів. З них для постійної експозиції відібрано 3500 предметів з етнографічних зібрань Музею Людини і інших сховищ Франції. Маски австралійських аборигенів, ритуальні строї інків, зброя племен Амазоніт, андрогенна статуя з Малі, XI сторіччя, головні убори папуаських вождів початку XIX-го, узори, що їх гаптували індіанці Центральної Америки ще в 300-му році до нашої ери. У експозиції представлено також зразки мистецтва племен, що живуть від Папуа Нової Гвінеї до В’єтнаму й Таїланду.
| Жак Ширак: Новий паризький музей покликаний сприяти «різноманітності точок зору, пропаганді іншого, відкритішого і поважнішого погляду, розвіюванню туману незнання і зарозумілості, який у минулому сприяв недовірі і нерозумінню» між народами. |
Як підкреслив директор музею Стефан Мартен: «Вперше одна з великих країн світу присвятила масштабний почин не розповіді про себе, а тому, як вона спілкувалася з іншими. Тут важливий виховний момент. Молоді французи, вихідці з еміґрантських сімей, повинні знати, наскільки цінною є культура їхніх предків».
Експонати паризького музею було доставлено до Франції з її колишніх колоній. Проте, на думку деяких французьких істориків і правозахисників, експозиція не приділяє достатньо уваги тому, якої шкоди завдали колонізатори культурам племінних народів. Критики також стверджують, що музей підтримує традиційний погляд на африканську і азійську культури як примітивніші в порівнянні з європейською. |
З цим, втім, не погоджуються автори деяких творів, представлених в експозиції паризького музею. На їх думку, новий центр – це хороший спосіб підтримати діалог між культурами. У азійському розділі експозиції широко представлено експонати, що відображають життя народів російської Півночі. У барвистому буклеті, випущеному з нагоди відкриття музею, азійський розділ експозиції представляє фотографія дерев’яної скульптури роботи евенкійських майстрів традиційного народного мистецтва.
За повідомленнями
інформаційних аґенцій
|
|
