ВІРМЕНІЯ – ВІДЛУННЯ ПОДІЙ

Трагічна дата 90-річчя ґеноциду вірмен в Османській імперії була відзначена у Вірменії міжнародною конференцією, на яку зібралися політичні діячі, вчені, правозахисники, представники духовенства з 40 країн. Промовці говорили про те, що без відновлення історичної справедливості

не можна подолати виклики майбутнього, що постануть перед ґлобалізованим світом.
Минуле – невід'ємна частина історії кожного народу. Вірмени, як відзначив президент Роберт Кочарян, згадують «минуле з гіркотою, але без ненависті. Ми зіштовхнулись з парадоксом, що вимагає осмислення. Озлобленість залишилась у сторони, відповідальної за трагічне минуле, а не в жертви».
«Якщо ми забудемо цей злочин і страждання людей, те нехай Бог забуде нас!», – із такими словами звернувся до учасників конференції, лауреат Нобелівської премії миру Лех Валенса. «Інструментом визнання може стати діалог між народами й культурами, за допомогою якого можна прийти до згоди і перебороти помилки минулого», вважає екс-президент Польщі.
«Головним прагненням і метою всіх часів повинна стати перемога милосердя, права і справедливості в боротьбі проти ненависті і ворожості, тероризму й війни», – заявив глава Вірменської Апостольської церкви Гарегін II.
Конгрес національних громад України звернувся до керівників держави з вимогою визнати ґеноцид вірмен. Єврейські громади України, Росії, Молдови й Бєларусі висловили глибоке співчуття вірменському народові, розуміння пережитої ним трагедії. Ця позиція була сприйнята з вдячністю. За дорученням зазначених громад і від їхнього імені Йосип Зісельс, голова Вааду України, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України, який взяв на запрошення уряду Вірменії участь у конференції, поклав квіти до меморіалу Цицернакоберд. Відбулася його зустріч із прем'єр-міністром Вірменії Андраніком Маргаряном, у ході якої було обговорено проблеми визнання вірменського ґеноциду єврейськими громадами світу, а також Ізраїлем і питання подальшого співробітництва.
Виступаючи на телебаченні, пан Зісельс, зокрема, сказав: «Неможливо рухатися в Європу і не визнати ґеноцид вірменського народу; це найважливіші загальнолюдські принципи. Біль одного народу повинна стати болем людства. І цей час прийде.
Для мене немає сумнівів у тім, що Туреччина визнає вірменський ґеноцид, адже це, насамперед, необхідно самому турецькому народові, прискоренню його руху в Європу. Більше того, ми бачимо на прикладі Німеччини, Японії, що важливо не просто знайти сили перевернути чорні сторінки своєї історії, а пережити катарсис, засудити злочини минулого. Тільки після цього починається рух у цивілізоване співтовариство народів. Я думаю, що частина громадян Туреччини вже розуміє це. Коли країна зможе перебороти спадщину минулого і зробити такий крок, то вона, безсумнівно, стане ближче до принципів міжнародного цивілізованого співіснування. І я упевнений, що це відбудеться в Туреччині, як і в Ізраїлю.
Що стосується запобігання геноцидів, то трагедії, про які ми говоримо, відбулися тоді, коли влада використовувала ксенофобію, розпалювання між-національної ворожнечі, нацьковувала одні народи на інші. Події в Югославії, нехай і не такі однозначні, довели, що світ іноді може застосувати санкції проти урядів, які здійснюють ґеноцид проти народів.
Для громадських організацій важливішою є робота на людському рівні, і ми вже сім років проводимо на території країн колишнього СРСР і за його межами ряд програм, спрямованих на виховання міжетнічної й міжконфесійної толерантності. Один із таких семінарів два роки тому відбувся в Єревані. Викладачі вірменських шкіл, група викладачів з України та інших країн розглядали вірменський ґеноцид, український Голодомор, єврейський Голокост як загальну трагедію наших країн і наших народів. Коли молодь з дитячих років учиться сприймати людину іншої національності, іншої релігії як морально рівну собі, це формує найважливіші духовні й поведінкові цінності і згодом не дозволяє владі маніпулювати свідомістю своїх громадян і викликати етнічні агресії, що можуть штовхнути на шлях ґеноциду»