РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ

Серед книг, що привернули увагу останнім часом, збірник документів і матеріалів «Кримські татари: шлях до повернення. Кримськотатарський національний рух (друга половина 40-х – початок 1990-х років) очима радянських спецслужб».
Десятиріччями ідеологічно заангажовані дослідники тиражували і популяризували факти про суцільну «зраду» кримських татар під час Другої світової війни. Водночас широкому загалу залишалися невідомими приклади мужності і звитяги представників кримськотатарського народу, що боролися з ворогом у складі діючої армії, партизанських загонів, підпільних організацій. 18 травня 1944 р. звинувачені у «колабораціонізмі» кримські татари – від немовлят до похилих людей – були позбавлені рідної домівки і відправлені на спецпоселення до Середньої Азії та інших регіонів СРСР.
До збірника, що складається з двох частин, увійшли документи і матеріали, що висвітлюють історію кримськотатарського національного руху, розкривають форми і методи боротьби його активістів за повернення на батьківщину, позиції українських, російських та міжнародних правозахисних організацій, протидію цим процесам з боку владних структур і радянських спецслужб.
Опубліковані матеріали мусять викликати у всіх громадян України, а найбільше у населення Криму почуття гуманності і справедливості. Спроби розпалювання міжнаціональної ворожнечі мають поступитися місцем розумінню трагедії, пережитої народом.
Взаємна повага і доброзичливість мають стати традицією для всіх жителів Криму, а півострів – краєм миру і спокою на довгі віки. Дослідження українських істориків, що сповна використали відкритість архівів СБУ внесе у цю справу достойний внесок.

Хроніка депортацій і виселень

Упродовж 1930 – 1952 рр. в Україні набула поширення практика виселення та депортації значних мас людей і навіть цілих народів. Значна частина депортованих направлялася на спецпоселення. Деяка частина репресованих набула статусу засланих (відправлені в заслання на певні терміни), інша – вислано-поселенців (відправлені в заслання навічно) та адміністративно висланих. Репресивні заходи підкріплювалися відповідними законодавчими актами, наказами, на базі яких силовими структурами УРСР у різний час було виселено та депортовано сотні тисяч громадян.
1. В 1930 – 1931 рр. на основі рішень вищих органів влади та державного управління СРСР на заслання до Уралу, Східного та Західного Сибіру, Далекого Сходу, Якутії було примусово відправлено 63 720 «куркульських» сімей.
2. Згідно з постановою РНК СРСР №776-120сс від 28 квітня 1936 р. з прикордонних районів республіки підлягав виселенню «неблагонадійний елемент» із числа поляків, німців та осіб ряду інших національностей.
3. За постановою РНК № 2010 від 5 грудня 1939 р. із західних областей УРСР виселялись сторожова охорона лісів, польські осадники та члени їхніх сімей.
4. У ході виконання постанови РНК СРСР від 2 березня 1940 р. із західних областей підлягали виселенню так звані «колишні люди» та їхні родини (поміщики, фабриканти, торговці та ін.).
5. На початку Великої Вітчизняної війни на основі постанови Державного Комітету Оборони № 702 від 22 вересня 1941 р. із території Запорізької, Ворошиловградської та Донецької областей підлягали виселенню особи німецької національності. Крім того, згідно з постановами військових Рад фронтів виселялись німці з Дніпропетровської, Одеської та Харківських областей.
6. На підставі постанов ДКО СРСР № 5859 від 11 травня та № 5984 від 2 червня 1944 р. органами НКВС здійснено заходи з «очищення» Кримського півострова від кримських татар, греків, німців, болгар, вірмен із числа «німецьких пособників».
7. Згідно з постановою ДКО № 6100 від 24 червня 1944 р. із Криму виселялись турецькі, грецькі, іранські піддані та особи без громадянства.
8. Наприкінці та по завершенню Другої світової війни за рішенням Особливої наради при МВС-МДБ СРСР відбувалися виселення «фольксдойчів».
9. 1945 р. виселенню на 6 років підлягали особи, що в період радянсько-німецької війни перебували на службі у військах вермахту (так звані «гіві»), а також «власовці» і члени поліцейських формувань.
10. Після перемоги СРСР у війні з нацистською Німеччиною центральним об'єктом державного терору стали інтерновані гітлерівцями радянські громадяни – мешканці окупованих територій. Із 1 млн. 250 тис. українців, які повернулися з каторжних робіт у Німеччині, 360 тис. відправлено до таборів як «зрадників батьківщини».
11. 3 1944 по 1952 рр. із території західних областей УРСР на підставі постанови Ради Міністрів СРСР № 3214 від 10 вересня 1947 р., рішень Особливої наради при МДБ СРСР було вислано на спецпоселення у віддалені райони СРСР 203 662 чоловік, в тому числі сім'ї членів ОУН і УПА, їхніх симпатиків – 182 543 особи, куркулів і членів їхніх родин – 12 135 чоловік. Крім того, на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1948 р. після відбуття покарання у виправно-трудових таборах на заслання відправлялися безпосередні члени ОУН та вояки УПА.
12. Згідно з Указами Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого та 2 червня 1948 р. з території республіки (за винятком західних областей) виселялись терміном на 8 років особи, що злісно ухилялися від трудової діяльності в сільському господарстві та вели антигромадський спосіб життя.
13. На основі постанови Ради Міністрів СРСР № 377-100 від 13 лютого 1951 р. і рішення Особливої наради при МДБ СРСР підлягали виселенню колишні військовослужбовці армії Андерса та члени їхніх сімей.
14. Згідно з постановою РМ СРСР № 667-339 від 3 березня 1951 р. і рішеннями Особливої наради при МДБ СРСР підлягали виселенню єговісти та члени їх сімей.

Кримські татари: шлях до повернення. –
К., 2004. – Ч.II, с.268-270.