QUOUSQUE TANDEM ABUTERE, CATILINA, PATIENTIA NOSTRA!

У давні часи жив такий собі Луций Сергій Катіліна, що мав намір захопити владу в Римі. Зібрані бунтівним патрицієм війська не могли взяти міста, тому він регулярно приїздив на засідання сенату в надії за зиск. Один із римських консулів Цицерон кожного разу виголошував промову проти заколотника. Найвідоміша з них починалася словами: «Допоки, Катіліно, зловживатимеш терпінням нашим». Цицерон відповідей не отримав, але й військо Катіліни було розбито, а сам він загинув у бою. Історичний приклад доводить важливість своєчасної офіційної відповіді. Хотілося б щоб подальша розповідь була останнім зверненням до офіційного органу держави – Мін'юсту, що і слова не держить і відповідей достовірних не дає.
У відповідь на ініційоване Конгресом національних громад України звернення народних депутатів, керівників національних громад і наукової громадськості щодо подальшої перспективи центрального органу виконавчої влади, який опікуватиметься проблемами національних меншин, від Міністерства юстиції України було отримано два листи (на доручення Кабміну і Секретаріату Президента України), в яких заступник міністра Л.М. Горбунова і в.о.(?) міністра А.П. Заєць повідомляли таке (буквально дослівно в обох листах): «відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України Президент України утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади». Кабінетом Міністрів України схвалено проект Указу Президента України (протокол № 4 засідання Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2005 року, в іншому листі – пункт 5 протоколу № 8 засідання Кабінету Міністрів України від 2 березня 2005 року) (від редакції – спочатку надійшов лист із березневою датою протоколу (№18-9-2098 від 18.03), а згодом – із лютневою (№18-9-2686 від 30.03), яким передбачається встановити, що спрямування і координація діяльності Державного комітету України у справах національностей та міґрації здійснюється Кабінетом Міністрів України через міністра юстиції України. При цьому за Державним комітетом України у справах національностей та міґрації зберігається статус центрального органу виконавчої влади.
Зрозуміти з цього листування, коли саме розглядалося питання і якими документами послуговуватися достеменно було неможливо.
Але це ще не все. Усі, хто підписав звернення, привертали увагу найвищих посадових осіб України до порушення конституційних прав національних меншин і чинного законодавства, зокрема закону «Про національні меншини», і вимагали відновлення Міністерства у справах національностей та міґрації. Відповіді на цей конкретний запит також не надійшло. А саме до компетенції Міністерства юстиції України належить «забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у визначеній сфері; проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, забезпечення державної політики з питань міжнаціональних відносин».
Ми сподівалися, що відповіді на поставлені запитання, які громадськість отримає пізніше, будуть нарешті чіткими і конкретними. На жаль, наші сподівання виявилися марними. Більше того, події розвивалися в уже геть не прогнозованому руслі.
18 травня 2005 р. на виконання вищезгаданого указу Президента України пан Роман Зварич затвердив структуру Держкомнацміґрації і до кінця травня мав внести пропозиції щодо призначення керівника Комітету.
Натомість подальше виконання указу міністром юстиції було проіґнороване, і вже 23 травня 2005 р. підготовлено новий проект указу, який нині перебуває на узгодженні у Кабінеті Міністрів України, щодо ліквідації Держкомнацміґрації і створення на базі Мін'юсту замість центрального органу двох структур – Державної міґраційної служби і Державного департаменту у справах національностей і депортованих осіб за національною ознакою.
Усе відбувається у непрозорий спосіб, при цьому повністю іґноруються як норми чинного законодавства (Конституція України та закон «Про національні меншини») так і обґрунтована позиція профільного Комітету Верховної Ради України, народних депутатів України, громадських організацій національних меншин, вчених-політологів, висловлена у Зверненні до Президента України В. Ющенка у лютому 2005 р. Неґативні наслідки цих дій щодо національних меншин, які є вагомим чинником громадянського суспільства в Україні і були активними учасниками Помаранчевої революції, не прораховуються.
З 13 по 15 червня в Україні з офіційним візитом перебував Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин Рольф Екеус, який, на відміну від пана Романа Зварича, стурбований неґативними наслідками, пов'язаними з ймовірною ліквідацією Комітету, та ситуацією щодо забезпечення прав людини, зокрема національних меншин, і станом імплементації міжнародного законодавства у цій сфері. Саме до цих питань було прикуто увагу Верховного комісара ОБСЄ на зустрічах з Президентом України, профільними комітетами Верховної Ради, офіційними особами Кабінету Міністрів, громадськими організаціями національних меншин. Сам пан Зварич із паном Екеусом не зустрічався, а його заступник Валерія Лутковська поінформувала високого гостя стандартною довідкою про повне задоволення прав меншин. Читати таке повідомлення на сайті міністерства, за наявності гострої невирішеної проблеми, було вкрай образливо. Адже Верховний комісар до початку візиту чітко привернув увагу до чотирьох питань: статус мов, забезпечення прав депортованих, зміни у законодавстві, неґативні наслідки ліквідації Держкомнацміґрації. На жодне з них пані Лутковська, як видно з прес-релізу, не відповіла.
Держкомнацміґрації, що вже півроку очікує вирішення своєї долі, звернувся до Рольфа Екеуса з листом, в якому, зокрема, зазначається: «Ситуація, що склалася, викликала справедливе обурення національно-культурних товариств, провідних політологів, науковців, відомих політичних і громадських діячів України.
Ймовірна ліквідація за ініціативи Мін'юсту центрального органу виконавчої влади, який здійснює комплекс заходів щодо реалізації державної етнонаціональної політики та захисту прав меншин, неґативно позначиться на іміджі України в світі, призведе до втрати напрацьованого досвіду у сфері міжнаціональних відносин і співпраці з неурядовими організаціями національних меншин».
Президентом України В. Ющенком проголошено курс на створення державою гідних умов для задоволення духовних, освітніх, культурних і соціальних умов всіх етнічних спільнот. Тож ми сподіваємося, що ця позиція не розходитиметься з практикою роботи органів виконавчої влади.
Конгрес національних громад України, який послідовно відстоював і відстоюватиме надалі права національних меншин, зафіксовані у міжнародному і національному законодавстві, уважно стежить за розвитком подій навколо Держкомнацміґрації і залишає за собою право на всі цивілізовані форми протесту проти спроб його ліквідації.
Тож ДОПОКИ, пане Зваричу, Ви особисто і Мін'юст порушуватиме права національних меншин і зловживатиме нашим терпінням? Чи вас не лякає історичний досвід?


Тетяна Хорунжа

До головної сторінки
Контакт