ПЕРША ДОПОВІДЬ ПРО ВИКОНАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХАРТІЇ І СТАРІ ПРОБЛЕМИ

Як зауважила заступник міністра юстиції пані В. Лутковська, доповідь відображає реальний стан речей у мовній сфері, що дасть можливість експертам РЄ надати нашій країні об’єктивні рекомендації щодо ефективнішої реалізації положень Хартії. «Ми готові представити Раді Європи реальну картину, щоб отримати чіткі рекомендації, що нам треба зробити для виправлення недоліків», – підкреслила заступник міністра. За її словами, після завершення роботи над цією доповіддю, згідно з нормами РЄ, надалі Україна представлятиме такі звіти раз на три роки. Європейська хартія реґіональних або міноритарних мов набрала чинності в Україні з 1 січня 2006 р. Згідно з законом про ратифікацію, держава зобов’язана застосовувати її положення до мов 13 національностей.

У доповіді, нарешті, відзначається, що «об’єктом Хартії, тобто тим предметом, на який її безпосередньо спрямовано, є захист мов, котрим загрожує зникнення, а не мовних прав національних меншин, які проживають у певних реґіонах держави. Натомість закон «Про ратифікацію Європейської хартії реґіональних мов або мов меншин» передбачає надання захисту саме мовам національних меншин, що прямо суперечить об’єкту та цілям Хартії та потребує негайного перегляду».
Ну дякувати Богові, зрозуміли! Але вже в пропозиціях про внесення змін до закону про ратифікацію до переліку мов, що потребують захисту вносять вірменську, караїмську і ромську. А де, вибачте, зникаюча разом із народом мова кримчаків, де урумський та румейський діалекти грецької (натомість у переліку зазначено новогрецьку, а про це вже писано-переписано)? Де ідиш у єврейських переважно недержавних школах, хто опікується ним?

Коли нарешті буде кодифіковано ромську мову і видано підручник достойного рівня? Він є, але лише на папері. Його автор, Валерій Сухомлінов, грошей на нього отримати не може, отож і вирощує овочі у Макарові і тим живе. До речі, європейськи освічена людина із прекрасним знанням багатьох іноземних мов.

Два роки Конґрес національних громад України не може отримати кошти на видання підручника урумської мови, підготовленого фахівцями Санкт-Петербурзького університету. Хочеться просто запитати: «Де нарешті реальний звіт про те, що зроблено Держкомнацем до часу підготовки першої доповіді? Що (зауважте, не кого, а що!) підтримували? Хто і на що саме отримав кошти за програмою Хартії?» Невже так важко оприлюднити всі ці дані на сайті державної організації, чия діяльність має бути прозорою і зрозумілою?.

Із текстом першої доповіді бажаючі можуть ознайомитисяна сайті Мін’юсту, проте спочатку непогано було обговорити його із тими, хто принаймні розуміється на проблемі, та й національні меншини дещо просвітити з цього питання, не кажучи вже про суцільне невігластво депутатського корпусу (наочний тому приклад – депутат-реґіонал В. Колесніченко представив у РЄ результати незалежного моніторинґу мовної ситуації в Україні та альтернативного звіту, підготовленого депутатом та громадською організацією «Правозахисна організація «Спільна мета». От де приклад суміші грішного з праведним).

Колись у школі, перед тим, як писати твір, складали план. Непогана була практика. Отож, перед тим, як братися до імплементації європейського законодавства до нашого законодавчого поля, непогано було б зрозуміти, що до чого, визначитись із критеріями, потребами, можливостями. І як ти його не називай – план дій, концепція, нез’ясована теорія і хибна практика – рано чи пізно треба, схопивши голову в руки, дійти кваліфікованого порозуміння щодо подальших кроків в умовах практично повного нерозуміння засад етнополітики всіма діючими на цьому полі особами та інституціями.