МАНІПУЛЯЦІЯ ЯК ПРОЯВ НАСИЛЛЯ

Сьогодні дуже гостро постає проблема насилля в родині, розриву родинних контактів і пов’язаних із цим стражданнями, страху за майбутнє когось із рідних. В Україні, як і в світі, зростає популярність нових соціальних об’єднань, в тому числі сучасних релігійних груп, кількість учасників яких помітно зростає. Слушно з’являється запитання: «чому так відбувається?».

Відповідь на це запитання не є легкою і в кожному конкретному випадку має бути добре виваженою.
Однією з таких відповідей є гіпотеза про маніпуляції свідомістю, відома під терміном «промивання мізків».
Підсумовуючи висновки різних експертів, автор виділяє такі групи заходів при проведенні процесу «промивання мізків»:

— спроби зруйнування наявної структури особистості;
— зменшення почуття безпеки, індукція страху та тривоги;
— провокування деґрадації уявлення про самого себе;
— провокування сильного почуття провини;
— доведення особистості до стану реґресії;
— пропозиція «нового життя».

Застосування елементів психічного терору вбиває здатність до критичного мислення, знижує рівень внутрішньої концентрації, інфантилізує особу.

Те, що нині більшість дослідників розуміють під терміном «промивання мізків», включає в себе широкий спектр різноманітних форм психологічно-суспільного тиску на свідомість окремої людини з метою її «перевиховання» в необхідному напрямі. Простіше кажучи, йдеться про перетворення людей на слухняних маріонеток. І цей спектр на одному кінці містить специфічні способи маніпуляції свідомістю (китайські тюрми, радянські табори, фільтраційні зони, секти тощо), а на іншому, на думку деяких дослідників, – сучасні методи ґлобальної реклами і державно-політичних стратегій.

Поза тим, слід мати на увазі, що психологічна й психіатрична література ще з 60-70-х рр. переповнена термінами, які однозначно вказують на те, що техніки, споріднені з «промиванням мізків», охоче застосовуються офіційно як лікувальні. Лише два приклади: так зване «кодування» як метод ефективного запобігання різним узалежненням (алкоголізм, наркоманія, патологічні ігри) та широко відома сьогодні теорія і практика нейролінгвістичного програмування. В обох цих техніках ключовими словами є «кодування» та «програмування», що з усією очевидністю висвітлює основний механізм впливу на свідомість людини.

Зворотня сторона цього процесу – активна участь пацієнта в маніпуляції. Це могло б свідчити про те, що вся проблема маніпуляції свідомістю є далеко не однобічною, а має в суспільстві свою стабільну нішу, заповнену людьми, які активно шукають такого роду маніпуляцій. Чи не таку групу людей, які складають нині величезну частину суспільства, мав на увазі Фукуяма, коли писав свій нарис Кінець історії? Чи споконвіків великі мудреці не намагалися попереджати людство про загрозу маніпуляцій ним, але як показує та ж історія, намагались даремно? І чи не будемо ми незабаром свідками нових, можливо й ґлобальних маніпуляцій?

Досить часто процес «промивання мізків» здійснюється у державних масштабах із застосуванням спеціальних технологій так, що пересічна людина зазвичай навіть не підозрює, що стала об’єктом цієї процедури. Такі м’які форми індукції спричинюють порушення в організмі, змушуючи людину до безперервної біганини, заробітчанства, поспіху, стимулюючи штучні потреби. Останні ж, своєю чергою, змушують до виснажливої праці, за яку мало платять, до конкуренції, призводять до почуття непевності щодо власного становища, за яке треба постійно боротись.

Кожен уряд хоче мати сумирних громадян. Оскільки людська аґресивність може бути небезпечною для влади, то її спрямовують у заохочувану конкуренцію, боротьбу за здобуття життєвих позицій, багатства і престижу. Культ змагання зумовлює ворожість до інших людей, призводить до втрати почуття безпеки. Як наслідок, надзвичайно поширилися реакції прихованої аґресивності, коли люди у звичайних ситуаціях поводяться надмірно люб’язно, забагато і без потреби посміхаються.

Зменшення почуття безпеки також досягають «бомбардуванням» людей інформацією про випадки жахливого насильства, аварій, епідемій, постійним нагадуванням про чергову загрозу якоїсь всепланетної катастрофи. Страх, який був притаманний західній культурі впродовж століть і виражався в боязні турків, євреїв, єретиків, чарівників, епідемій, голоду, гріха та Страшного суду, спорадично відновлюється і в сучасному суспільстві (НЛО, терористи, СНІД).

Зниження рівня самоповаги і виникнення почуття провини досягається постійною демонстрацією і прославлянням взірців краси, удачі, багатства, культу молодості, змагання та споживання. Оскільки кожна людина має природну схильність зпівставляти і порівнювати себе з іншими, то результат буде очевидним. Такі ж почуття викликає і усвідомлення власного безсилля перед бездушною бюрократичною державною машиною, перед деякими сумнівного змісту приписами та інструкціями, нахабством чиновників. Порівняння, яке явно принижує гідність особи, різко зменшує впевненість у собі та ступінь самоповаги. Нав’язаний стиль споживацького ставлення до життя, коли «треба» купувати гарні й дорогі речі, а гаманець не дає змоги цього робити, індукує почуття провини. Таке відчуття ще більше зростає через перманентне висвітлення у ЗМІ даних про голод, злидні, убозтво та безнадійність існування.

Неґативне уявлення про себе зумовлює зменшення власної активності і відмову від складніших життєвих завдань. Така людина відчуває смуток, пригнічення, переймається майбутнім, починає комплексувати, картати себе, не здатна прийняти рішення, «втікає у хворобу», аж до невротизації особистості. Як наслідок, левову пайку аґресивності людина спрямовує всередину, на себе. Тоді особа стає менш небезпечною для тих, хто нею маніпулює, бо вона вже не бунтує, не ображається і не жадає помсти. Такій людині легше щось навіяти, вона більше піддається переконуванням, намовлянням та зміні колишніх поглядів (де зараз палкі активісти кінця 80-х?); вона починає відчувати себе чужою у власному середовищі, гидує давніми ідеалами. Після цього піддослідному прищеплюють риси нової «моральності», вказують ілюзорний шлях до виходу. Кінцевою метою є формування нації суперлояльних громадян.

Експерти вважають, що деякі рекламні ролики намагаються індукувати почуття провини в людини, яка не здатна (але повинна!) купувати певні товари для «поліпшення здоров’я, ощасливлення себе і родини». Реклама сприяє створенню у людини штучних потреб. Як наслідок, вона тяжко працює, витрачає сили, виснажується, стає кволою, пасивною, байдужою і більш податливою до акцій «промивання мізків». Цьому ж сприяє і масова культура, яка налаштовує особу на пасивне сприйняття, а не на активну діяльність (стрімко зростає кількість годин, які люди проводять перед екраном телевізора; народні пісні молодь вже не має охоти співати, а рокові, по суті, співати не здатна). При цьому духовні запити нівелюються як зайві для будівника капіталізму. Зворотною стороною медалі є масова психопатизація і невротизація суспільства, коли поширюються фобії, страхи, депресії, зростає кількість самогубств, споживання транквілізаторів і наркотиків. Осягнення остаточного щастя людству обіцяють десь у далекому майбутньому, що дає наснагу особам, які маніпулюють, із незламним оптимізмом рватися до омріяної мети.

Свідома політична пропаганда прагне сформувати в людей таке бачення ситуації, коли думають тільки про позитивні аспекти певного суспільного явища, повністю іґноруючи всі інші. Відчуття безпорадності і залежності від обставин, влади чи інших осіб зумовлюють виникнення оборонних механізмів так званої реґресії. При цьому пригнічуються природні почуття: жадоба влади, аґресивність, статевий потяг і самолюбство. Людина повертається до дитячих типів поведінки – залежності, беззахисності, пошуку опіки та допомоги. Емоційні реакції примітивізуються, перетворюючись на спалахи гніву, шалу, швидкі зміни настрою. Поступово послаблюються естетичні, етичні, релігійні та патріотичні почуття («падає планка»), може посилюватися егоцентризм. Людина втрачає здатність до абстрагування, тверезого судження, у неї починають домінувати ілюзії та споживацькі прагнення. Реґресивною поведінкою є також інтенсивне куріння, пияцтво, знущання над тваринами та слабшими.

Щодо формування нових життєвих цілей, то в концтаборах вони полягають у прагненні зробити із в’язня донощика і помічника (якого винагородять 30 срібняками). Діють «павловські» умовні рефлекси – за послух нагороджують або не карають. Іншим способом є повторення гасел вголос і з внутрішнім запалом. Шлях нашої цивілізації проліг від скандування «один народ, один фюрер» колись – до щоденного вечірнього вислуховування приємно-набридливих емоційно забарвлених рекламних кліше тепер.

Мета маніпуляторів – змінити особистість. Для цього часто, особливо в політиці, намагаються впливати на пережиті дитячі психічні травми і придбані психологічні комплекси. Обов’язково прагнуть апелювати до пригнічених вихованням інстинктів. А вони добре починають себе проявляти, коли людину зводять до реґресивної поведінки. Пропозиція нового життя передбачає, зокрема, розблокування емоцій та прагнень, позбавлення почуття провини. Людині нав’язують нові моральні цінності (згадаймо «переоцінку всіх цінностей» Ніцше).

Зламання супротивника і нав’язування йому свого світогляду проходить фазу змушування до певних вчинків, що дає змогу жертві позбутися страху покарання. Згодом у процесі «промивання мізків» запускають інші джерела внутрішньої стимуляції: секс, прагнення до влади, стадні інстинкти, егоцентризм, нарцисизм, гедонізм. Також всіляко підживлюють психічні комплекси. Пригнічені прагнення та потреби розблоковуються і знаходять собі нове річище. Люди поступово втрачають прищеплений їм етичний кодекс вартостей.

Спостерігається розблокування ексгібіціоністських тенденцій, котре на практиці проявляєтеся впровадженням строкатих мундирів і відзнак, організацією масових заходів («Людина року» та ін.); стимуляцією заздрощів або підкресленої пошани оточення до того, хто добре заробляє та кому щастить.
Панує культ self-mademan’ів, тобто ловців удачі, які власними руками «кують свою долю». Гроші і багатство оточені пошаною і престижем. Водночас типовою стає зверхність, пиха, нещадність в оцінці «нікчемних, убогих нездар, які не спромоглися самотужки стати на ноги». Золото стало символом багатства.

Досвід сучасного консумпційного суспільства показує, що матеріальне процвітання може перетворитися на джерело зіпсованості і самознищення. Ще Платон у своєму творі Республіка застерігав від заснування так званого «міста свиней» – тобто процвітаючого, але при цьому аморального суспільства, котре приречене на знищення, аж до матеріального, як це підтверджує історія.

Доктор В. Семенів пропонує розглядати цю проблему в контексті зміни психології радянської людини внаслідок її інтенсивного виховання режимом. У передмові до книги Маріо ді Фйоріно Тоталітарні інституції і «промивання мізків» він підкреслює, що «75-літня історія впровадження комуністичної ідеології на теренах Радянського Союзу була спланованим і добре продуманим процесом. Яскравими його здобутками стали і насадження ідеалу батькопродавця Павлика Морозова як взірця для дитячого наслідування, і заміна традиційних християнських свят на червоні «празнічкі» сумнівного змісту.

Наслідком є і абсолютна байдужість значної частини українців до найбільшого злочину всіх часів і народів – Голодомору 1932–1933 рр. Ця трагедія стала можливою через придушення владою волі народу до опору. Вона ж зламала «психічний хребет» нації, дала партії «карт-бланш» на подальші експерименти над громадянами і значною мірою обумовила сучасний стан справ в Україні. Нинішній день готує нові випробування українському менталітетові, підданому комуністичній корозії».

Необхідно підкреслити те, що ми як християни покликані нести добру новину і маємо пам’ятати про здатність кожної людини робити свій вибір, користуючись світлом природного розуму, якої б сфери життя це не стосувалось. Адже про істинну свободу можна говорити лише в тому випадку, коли людина, отримавши більш чи менш повну перемогу над своїм невіглаством та пожаданнями, захоче слідувати шляхом, котрий вказав їй розум.

Від редакції. З повним текстом цієї, а також іншими доповідями, проголошеними на Міжнародному конґресі родини (Київ, 2006), можна ознайомитися у книжці «Родина – спільнота любові», яка щойно вийшла друком у видавництві «Дух і Літера».

Фото з сайту ww.nasa.gov/.../
content/136063main_bm4_high.jpg