ГРОМАДСЬКА ДУМКА НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ – ЧЕРВЕНЬ 2007 РОКУ

Лише 3,1% громадян України задоволені станом демократії в державі.
Такі дані дослідження громадської думки населення України оприлюднили науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна і керівник фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс» Олександр Вишняк.

За результатами дослідження, «переважно задоволені» станом демократії в країні 22,1% громадян, «переважно не задоволені» 32,7% опитаних, зовсім не задовольняє стан демократії в країні 27,8% громадян і 14,2% респондентів було важко відповісти на запитання.

Водночас, згідно з оприлюдненою інформацією, на думку 44,7% громадян, демократія є бажаним типом державного устрою для України, 20,9% громадян вважають, що за певних обставин авторитарний режим може бути кращим, ніж демократичний, 15,2% громадян байдужі до того, є демократичний режим чи немає, і 19,2% опитаним було важко відповісти на запитання.

Коментуючи дані опитування, І. Бекешкіна сказала, що загальний показник оцінки демократії в Україні зростає, – тепер населення країни «ставить по демократії тверду трієчку».
Понад половину населення України (58%) вважає, що усе, що відбувається нині в Україні, прямує у хибному напрямку. У правильності курсу впевнені лише 18%, решта 24% не визначилися. Порівняно з передвиборним опитуванням листопада 2005 р. кількість впевнених у неправильності шляху збільшилася, а у правильності – зменшилася.

У червні 2007 р. громадяни України переважно не довіряли органам державної влади та державним інституціям. Найбільше громадян не довіряють Верховній Раді України (баланс довіри-недовіри становить -46%), міліції (-43%) та судам (-43%), прокуратурі (-38%), Конституційному суду (-29%), уряду України (-27%), місцевій владі (-21%). Дещо менші показники неґативу у довірі до Президента України (-19%) та до Служби безпеки України (-13%). Якщо порівняти з передвиборним опитуванням, проведеним у листопаді 2005 р., то найбільших втрат зазнала довіра до Верховної Ради (погіршення балансу довіри-недовіри на 15%), зменшилася також довіра до судів (на 9%), Президента України (на 7%), міліції (на 7%), СБУ (на 7%).

Довіра переважає тільки стосовно неполітичних інституцій – церкви (баланс довіри-недовіри (+44%), Збройних сил України (+17%) та українських засобів масової інформації (+6%). Порівняно з кінцем 2005 р. зросла довіра до Збройних сил (на 9%) та церкви (на 6%), а от довіра до українських ЗМІ впала на 10%.

В Україні немає жодного політика, якому довіряють більше, ніж не довіряють. Серед запропонованих респондентам кандидатур найменше довіри у них викликають Олександр Мороз (баланс довіри-недовіри становить -38%) та Петро Симоненко (-35%). Далі за рівнем неґативу йдуть: Володимир Литвин (-27%), Юлія Тимошенко (-27%), Юрій Луценко (-24%), Віктор Ющенко (-19%), В'ячеслав Кириленко (-11%, щоправда значна частина опитаних, 23%, не знає цього політика). Найкращий баланс довіри-недовіри має Віктор Янукович (-5%), у нього ж і найвищий рівень повної довіри – майже 20%. Від листопада 2005 року найсуттєвіше погіршився баланс довіри-недовіри у Олександра Мороза (на 28%) та у Володимира Литвина (на 21%), дещо менше – у Віктора Ющенка (на 7%). Істотно зросла, порівняно з листопадом 2005 року, довіра до Віктора Януковича (на 18%) та до Петра Симоненка (на 17%).

Якби вибори до Верховної Ради відбулися найближчої неділі, 3%-й бар'єр подолали б такі партії чи блоки: Партія реґіонів (33,3%), Блок «Нашої України», «Народної самооборони» та «Правиці» (16,9%), Блок Юлії Тимошенко (16,9%), Комуністична партія України (5,7%). Серед інших партій менш ніж 3% набирають Блок Володимира Литвина (1,6%), Соціалістична партія України (1,3%) та Прогресивно-соціалістична партія України (1,2%). Проти усіх проголосували б 2,9% і ще 19% не визначилися з вибором. Відсотки подано у розрахунку до тих, хто виявив намір узяти участь у виборах.

Рівень демократичного розвитку України за 10-бальною шкалою (де «1» – диктаторський режим, а «10» – повна демократія) громадяни України оцінили у 5,26 бала (у травні 2004 року оцінки були дещо гіршими – 4,85 бала). Проте населення у більшості (60%) повністю або переважно не задоволене тим, як демократія функціонує в Україні. Водночас саме демократію населення вважає найбільш бажаним типом державного устрою – 45%, авторитарний режим підтримує значно менше – 21%, а для 15% тип політичного режиму значення не має.

Щодо прав і свобод, громадяни вважають реально існуючими в Україні право на свободу віросповідання (80%), право брати участь у мітингах та демонстраціях протесту (73%), право об'єднуватися у політичні партії (66%) та громадські організації (66%), право на свободу слова (64%), рівноправність жінок (61%) та національних меншин (50%).

Населення вважає, що реально в Україні не існує таких прав: права на гідний людини рівень життя (71%), права впливати на рішення, які ухвалює влада (69%), права бути захищеним від сваволі влади (66%), права бути захищеним від злочинності (63%), права на справедливе судочинство (50%). Майже поділилися думки щодо наявності права обирати собі владу: 44% вважають, що таке право у народу існує, а 47% – що його немає. Якщо порівняти з травнем 2004 року, оцінки наявності прав і свобод поліпшилися, особливо стосовно права на мітинги і демонстрації (на 14%), права обирати собі владу (на 15%), права на свободу слова (на 12%), на справедливе судочинство (на 13%).

На противагу 2004 р., сьогодні більшість населення (57%) вважає, що в Україні існує свобода для діяльності опозиційних політичних сил (не згодні з цим 18%) і що у засобах масової інформації досить часто і дуже часто представлено точки зору як влади, так і опозиції (так вважають 58%, не згодні з цим 20%).

Громадяни України відчувають надзвичайно малу спроможність впливати на ситуацію у країні загалом та у містах і селах, де вони проживають, зокрема. Вважають, що можуть справляти вирішальний чи значний вплив на те, що відбувається в Україні, лише 4%, 35% кажуть про невеликий чи зовсім малий вплив, а 53% твердять, що взагалі жодного впливу на ситуацію у країні чинити не можуть. У містах та селах 4% опитаних вважають, що можуть чинити вирішальний чи великий вплив, 40% – невеликий і зовсім малий, а 45% – жодного. Дещо краща ситуація складається за місцем роботи: 19% можуть чинити вирішальний чи значний вплив, 38% – невеликий і зовсім малий, 25% – жодного. Власне єдина сфера, де громадянин України відчуває себе хазяїном, – це сім'я, де 77% можуть справляти вирішальний та значний вплив, 13% – невеликий і зовсім малий, а 3% – жодного впливу.

Натомість і свою відповідальність українці відчувають лише за свої сім'ї: 82% – дуже велику і доволі велику відповідальність, 9% – невелику і вкрай малу, 2% – жодної відповідальності. Щодо відповідальності за стан справ у країні, то ситуація значно гірша: лише 10% відчувають дуже велику і доволі велику відповідальність за те, що діється в Україні, 36% – невелику і вкрай малу, 38% – жодної відповідальності. Дуже велику і доволі велику відповідальність за те, що діється у містах і селах за місцем проживання, відчуває 13% опитаних, 41% – невелику і вкрай малу, а 33% – жодної відповідальності. За місцем своєї роботи українці більш відповідальні: 33% відчувають дуже велику і доволі велику відповідальність, 28% – невелику і вкрай малу, 19% – жодної відповідальності.

Загальноукраїнське опитування дорослого населення України проводилось фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс» з 19 червня по 2 липня. Методом інтерв'ю було опитано 2000 респондентів за вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років. Статистична похибка вибірки не перевищує 2,2%.

Дослідження фінансувалося грантом Міжнародного Фонду «Відродження».

http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1184318542.html