ДО ПОБАЧЕННЯ, ЛІТО! ДО ПОБАЧЕННЯ, ТАБІР! СПАСИБІ ВСІМ!

У Карпатах серпень уже не літо. Ранками у горах стелиться густий туман, часто йдуть дощі, наповнюючи бурхливими водами мирні і чисті до того гірські річки. Говерла і Петрос, Буковель і Драгобрат готуються приймати лижників. А у «Високих Карпатах», де розташувався табір «Джерела толерантності», тепло і затишно. Тут панує любов.
Перша заповідь табору звучить так: «Пам'ятай, тебе тут люблять». Як писав улюблений у дитинстві Валентин Берестов: «И эта любовь до конца твоих дней останется главной опорой твоей».
Велика родина кримських татар і греків, євреїв і українців, поляків, німців, молдаван і румун, вірменів, литовців і волзьких татар, хлопчаків і дівчат із Молдови щодня жила тут насиченим життям. Вони знайомилися з історією, традиціями, культурою і життям в Україні різних народів, учили танці і співали пісень, а ще їли плов і вареники, грецькі чир-чири і вірменський шашлик, національні ласощі і виноград із південних країв, пили каву в татарській кав'ярні, їли лаваш і єврейські макарунці.


Але не правий буде той, хто вирішить, начебто табір тільки відпочивав і набирався сил. Всі разом навчалися найважливішого – розуміти один одного. Адже основний принцип толерантності – «Єдність у розмаїтті» – універсальний, але непростий. Коли ми вчимо дітей повазі й любові до ближнього, то повинні на власному прикладі показати, що поважаємо інші культури. Адже світ, у якому ми народили дітей, часто буває роз'єднаний глухою стіною так само трагічно, як школа-гімназія на зеленому острові Кіпр, про яку розповіла дітям вихователь із грецької громади Женя Саганчі. Вона попросила хлопчиків і дівчинок написати лист президентам, і, не засуджуючи жодну зі сторін, викласти своє бачення проблем миру й взаєморозуміння. Діти писали ці листи впродовж десяти хвилин без допомоги старших і виявили стільки такту, терпимості й бажання зробити свій внесок у досягнення миру на багатостраждальній землі. От які вони наші діти – розумні й терпимі. Вони багато що знають про війну й страждання і прагнуть співробітництва в ім'я майбутнього.
Зі старшими дітьми вихователі обговорювали і непрості проблеми історії народів в Україні. Про трагедії Голокосту розповіла виставка, розгорнута в таборі. Вона була організована в рамках спільного проекту з домом-музеєм Анни Франк (Нідерланди), а кращих дітей-гідів з різних міст України запрошено в табір «Джерела толерантності».
Загибель єврейської дівчинки і цілого світу її душі, жах нереалізованого життя, знищеного в горнилі війни, розв'язаної нацистами, загибель єврейських хлопчиків і дівчаток у гетто й таборах, у «бабиних ярах» на всій окупованій землі України не тільки хвилювала дитячі душі, але і волала до розуміння неможливості життя в атмосфері ненависті й аґресії.
А ще говорили про Голодомор і післявоєнні депортації, про складний процес повернення депортованих народів (а це кримські татари, греки, болгари, німці, поляки і деякі інші) у рідні місця, про конфлікти, що виникають і жевріють у Криму.
Як важливо не тільки передати дітям пам'ять, часто дуже гірку, але й розповісти про героїзм праведників, переконати дітей у тому, що їхнє майбутнє і майбутнє всієї нашої країни залежить від громадянської позиції, розуміння молодим поколінням принципів толерантності й взаєморозуміння. Не терпіти зло й насильство, але бути терпимим і розуміти іншого, не боятися відкритих дискусій, а, не тримаючи каменя за пазухою, вміти прийти на допомогу в потрібний момент і знаходити спільну мова в ім'я досягнення спільної мети.
Уже багато написано про унікальність табору «Джерела толерантності». Але хочеться особливо підкреслити, що робота національних громад і вихователів, координована Конгресом національних громад України, приносить все нові плоди. Табір залишає незгладимий слід у душах дітей, і кращі з них повертаються в нього уже вихователями і їхніми помічниками. І не просто повертаються, а роблять свій внесок у розвиток методики виховної роботи. Так, Юрко Бовкун (українська громада) створив цього року робочий зошит, де вміщено кросворди, шаради, чайнворди, тема яких – історія, культура й традиція народів України. А розв’язати їх зовсім не просто. Потрібно багато знати й докласти чимало сил і знань. Адже відповісти на всі питання і розгадати всі загадки можна було тільки спільними зусиллями інтернаціонального загону. І кожний намагався розшифрувати чарівні слова, що разом складають визначення толерантності, якій учили і яку виховували в таборі.
А ще табір займався спортом і був готовий до ранку танцювати на дискотеці. І національної музики вистачало на весь вечір, і так не хотілося розлучатися. А якими винахідливими були костюми на маскараді, а подвиги дисциплінованості – ну просто неймовірними. Правда, у цьому питанні думки вихователів і дітей не зовсім збігалися. А як викладалися всі організатори, вихователі і гостинні хазяї. А як смачно годували в їдальні. А яким дивно чистим було повітря і синіми Карпати.
І як тут не згадати про всіх спонсорів, чия підтримка допомогла провести цього року дві зміни табору. Впевнені, що вони, розуміючи важливість цієї роботи, ніколи не залишать організаторів наодинці з неймовірною кількістю проблем, що супроводжують дітище Йосифа Зісельса, який віддає табору душу і серце.
Але... усьому гарному, на жаль, неминуче приходить кінець. І це звичайно ж, сумно. Діти повернулися додому, але при розставанні вони не говорили один одному «прощавай». Дружба, народжена у таборі, збережеться. Хто знає, може на довгі роки, а може назавжди. А от знання і навички, отримані тут, досвід взаєморозуміння і спільної справи напевно, стануть надійною опорою в дорослому житті.
До побачення, літо! До побачення, табір! Спасибі всім!

Від редакції: Наша сьогоднішня публікація є лише початком розмови про табір, його роботу, проблеми й перспективи. Принаймні усі вихователі дали чесне слово (а це дуже важливо і особливо для вихователів), що напишуть у газету про свої враження й розуміння того, що треба зробити ще, аби вдосконалити процес виховання громадянина. Принагідно нагадуємо, що редакція чекає на матеріали.

До головної сторінки
Контакт