Йосиф Зісельс, голова Вааду України, виконавчий віце-президент Конґресу національних громад України

Шановні колеги, я дуже вдячний, що ви прийняли наше запрошення. Хочу підкреслити, що рівень учасників круглого столу дуже високий. На жаль, кілька запрошених не зможуть взяти участь у нашій розмові, насамперед це стосується Євгена Головахи, Анатолія Гальчинського, Мирослава Поповича та Юрія Павленко. Кожен з них відсутній через поважні причини. Ми запросили фахівців, які на периферії своїх досліджень в той чи інший спосіб виходять на цю тему. Це насамперед соціологи, політологи, філософи, психологи. У нас немає основних доповідачів, і ми хотіли б сьогодні поставити за мету окреслити межі винесеної на обговорення проблеми і заохотити дослідників включитися в цю тему активніше, аби вона, можливо через кілька років, дала конкретні результати, бажано теоретичні й стратеґічні, або заперечити існування цієї теми.

Проте, як відомо, неґативний результат – це також результат. Тому будемо дуже вдячні, якщо різні за фахом дослідники долучаться до цієї теми.

Коли йдеться про ті аспекти ідентичності, які хотіли б сьогодні обговорити, мусимо обмежувати себе, оскільки ідентичність, як сума ознак, за якими індивід чи група індивідів виокремлює себе серед інших або за якими інші громадяни виокремлюють цю групу серед інших груп. Якщо ідентичність є саме цим, то знаємо багато різних ідентичностей – національних, релігійних, расових і політичних, але в даному випадку, обмежуючи себе, ми намагатимемося говорити про ті ідентичності, які ми умовно називаємо макрореґіональними або цивілізаційними ідентичностями.

Присутній тут пан Олександр Пасхавер, з яким ми вже понад два роки обговорюємо цю тему, так само як з Мирославом Поповичем і Євгеном Головахою, і, власне, він був першим, хто наштовхнув нас на цю тему. Метаморфози і політичні конфлікти у суспільстві, в яких ми всі разом брали участь останніми роками, спричинили гіпотезу про те, що можливо все це є проявом серйозних цивілізаційних відмінностей різних частин України, які у другій чи третій похідній призводять до таких політичних зіткнень. Коли ми говоримо про макрореґіональну ідентичність (візьмемо її за умовну назву), то маємо на увазі умовно дві ідентичності – європейську або східноєвропейську, і євразійську.

При цьому для нас важливо з'ясувати, чи існує проблема, яка породжує зазначені конфлікти. От і зараз поруч із нами на вулиці (круглий стіл відбувається в приміщенні Інституту поруч з Центрвиборчкомом, навколо якого мітингують прихильники Партії реґіонів. – Ред.) проходить розподіл України за певною межею на південно-східну і північно-західну частину. Ми не торкаємося політичних питань, ми не намагаємося надавати політичні рекомендації нашим політикам. Ми ставимо перед собою мету лише наукову – сформулювати проблему і визначити її наукові рамки.